Ухвала суду № 67034659, 07.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що рішення про коригування митної вартості заявленого ним до декларування товару є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості подавалися відповідні обов'язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, але вони не були визнані достатніми. Проте, на думку позивача, ці документи є такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору. Таким чином, позивач вважає, що митницею неправомірно відмовлено у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Одеська митниця ДФС в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв’язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, 11.10.2016 року ТОВ «Ирбис-Авто» до митного оформлення були заявлені наступні товари: «Частини гальмовної системи моторних транспортних засобів цивільного призначення: гальмівні диски для вантажних автомобілів: артикул ВСR145А – 110 штук; артикул ВСR215А – 22 штуки; артикул ВСR214А – 22 штуки; артикул ВСR170А – 22 штуки; артикул ВСR134А – 22 штуки. Торговельна марка: Beral. Виробник: «Federal – Mogul Global Aftermarket Emea BVBA». Країна виробництва: Китай (CN)»; «Частини до автомобільних пів причепів та напівпричепів цивільного призначення: гальмівні диски: артикул ВСR193А – 84 штуки; артикул ВСR201А – 88 штук; артикул ВСR336А – 22 штуки; артикул ВСR199А – 22 штуки; артикул ВСR176А – 66 штук. Торговельна марка: Beral. Виробник: «Federal – Mogul Global Aftermarket Emea BVBA». Країна виробництва: Китай (CN)», за МД № 500060702/2016/014150 від 11.10.2016 року (т.2 а.с.17-19).

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей, а саме зазначено наступне: відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територія України. Поставка товару здійснюється на умовах EXW, в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація по вищезазначеним складовим митної вартості; прайс-лист не має терміну дії, виданий на конкретну кількість товару, не є адресований необмеженому колу потенціальних покупців та орієнтований безпосередньо ТОВ «Ирбис-Авто».

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов’язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; митну декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, однак, декларант повідомив, що не може надати витребувані документи.

З огляду на неподання Позивачем додаткових документів, витребуваних митницею, на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого товару та визначено її за резервним методом товар № 1 – 2,2409 євро за кг нетто (МД № 807100000/2016/033369 від 29.08.2016 року), за ціною подібних (аналогічних) товарів товар № 2 – 1,8022 євро за кг нетто (МД № 807100000/2016/025460 від 07.07.2016 року), про що прийнято відповідне рішення № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року (т.1 а.с.26-28).

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00328 (т.1 а.с.24-25).

У відповідності до вимог розділу X Митного кодексу України, заявлений позивачем за зазначеною вище митною декларацією товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій.

В порядку, визначеного ч.8 ст.55 МК України, декларантом була подана заява про визначення заявленої митної вартості поставленого товару та скасування рішення митного органу про корегування митної вартості від 03.11.2016 року № 69/11, проте відповідачем було відмовлено у задоволенні такої заяви, про що повідомлено листом від 14.11.2016 року № 4064/10/15-70-61 (т.1 а.с.29-34).

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що позовні вимоги є обґрунтованими , доведеними матеріалами справи , а доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді, тому судом позов було задоволено.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх недоведеними з огляду на наступне.

Так, згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

З оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів.

Посилання апелянта, як на підставу для невизнання заявленої вартості декларуємого товару, на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація по такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територія України, судова колегія як суд першої інстанції вважає безпідставними.

Як вбачається з відомостей зазначених у спірній МД, у даному випадку поставка товару здійснювалась на умовах EXW.

Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс - EXW (Ex Works, або Франко завод (…назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

Тобто, за умовами поставки EXW транспортні послуги від підприємства продавця до пункту призначення не включається до ціни поставляємого товару.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження даних митної декларації, позивачем до митного оформлення були надані специфікація та інвойс (рахунок), якими підтверджується, що загальна вартість поставляємого товару складає 24665,84 євро (т.2 а.с.21-22, 49).

На підтвердження вартості транспортних витрат до митного оформлення була надана довідка про транспортні витрати від 10.10.2016 року ТОВ «Гуд Логістик», якою, також, підтверджуються дані митної декларації в частині вартості цих послуг та визначено, що вартість доставки поставляємого Позивачем товару складає 54390 грн. (т.2 а.с.50).

Тобто, наданими до митного оформлення документами чітко підтверджується вартість поставляємого Позивачем товару, як у загальному розмірі, так і окремо за рахунком продавця та вартість транспортних послуг.

Таким чином доводи апелянта про відсутність в наданих до митного оформлення документів відомостей про такі складові, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України спростовуються наданими доказами.

Суд апеляційної інстанції також вважає доводи апелянта стосовно того, що ТОВ «Ирбис-Авто» не надано документи, які б підтверджували оплату за товар або, як визначено договором, документи які б свідчили про домовленість сторін договору щодо відстрочки платежу такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з інвойсу №3000103266 від 26.08.2016 року наданого митному органу вбачається, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки («past payment») терміном 90 днів (т.1 а.с.17), отже документи на підтвердження оплати товару на момент розмитнення не могли бути надані органу доходів і зборів. На виконання умов контракту ТОВ «Ирбис-Авто» в подальшому було здійснено оплату товару в термін обумовлений сторонами у розмірі 246000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4220 від 10.10.2016 року (т.1 а.с. 44).

З урахуванням зазначеного, судовою колегією суду апеляційної інстанції встановлено, що апелянт прийняв рішення про коригування митної вартості товару з порушенням послідовності обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч.3 ст.57 Митного кодексу України, та за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Також апелянт не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів, визначене за ціною договору.

Таким чином, апелянтом не надано доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

З огляду на зазначене як вбачається з матеріалів справи під час митного оформлення товарів декларантом надані всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунок фактуру (інвойс), товаросупровідні документи, страховий документ та експертні висновки.

Таким чином, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.06.2017 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик