Постанова № 67034026, 22.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 р.Справа № 2-а-4636/10/2170

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

ОСОБА_1

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стар»ЛТД»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стар»ЛТД»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стар»ЛТД»звернуло з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 23.03.2010 р. №0001292301/0, №0001303500/0; від 07.06.2010 р. №0001292301/1, №0001303500/1; від 25.06.2010 р. №0001292301/2, №0001303500/2, якими донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції.

Позивач заперечує висновок ДПІ про безпідставність віднесення до валових витрат та податкового кредиту витрат по сплаті пального, придбаного для орендованих транспортних засобів, та витрат по сплаті орендних платежів за автомобілі. Позивач має первинні документи, які свідчать про зв'язок витрат по оплаті оренди, бензину із господарською діяльністю, відсутність нотаріально посвідчених угод цю обставину не спростовує.

Крім того позивач вважає, що висновок податкових інспекторів про неможливість виконання робіт власними силами, відсутність актів виконаних будівельних робіт не є перепоною для включення до валових витрат вартості будівельних матеріалів, витрачених на ремонт приміщень. Згідно пп. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дозволяється включення до валових витрат частину вартості поліпшень основних фондів, що орендується, у розмірі, встановленому пп. 8.7.1 ст. 8 вказаного Закону у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Надані на час перевірки акти на списання будівельних матеріалів містять усі необхідні реквізити, які передбачені Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». Позивач вважає, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення ДПІ, містять субєктивні припущення перевіряючих.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на порушення ТОВ «ВКФ «Стар»ЛТД»пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставне віднесення до складу валових витрат суми нарахованої орендної плати за автомобілі та вартість бензину, використаного орендованими автомобілями, згідно умов оренди, які укладені з фізичними особами та не мали нотаріального посвідчення. Договір найму за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а у разі недодержання цієї умови таких договір є нікчемним. Позивачем порушені вимоги пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Акт виконання ремонтних, будівельних робіт повинен бути оформлений відповідним первинним документом та для набуття статусу первинного документа повинен відповідати вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». Первинними документами при здійсненні операцій з ремонту та реконструкції є: договір оформлений належним чином, наряд на виконання робіт, акт виконаних робіт та інші документи, які підтверджують виконання робіт. Позивачем надані тільки акти списання матеріалів, які підтверджують витрати, проте не доводять їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВКФ «Стар»ЛТД»відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ «ВКФ «Стар»ЛТД»в повному обсязі. Апелянт вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, ТОВ «ВКФ «Стар»ЛТД»має первинні документи, які свідчать про зв'язок витрат по оплат оренди із господарською діяльністю (подорожні листи, платіжні документи, акти виконаних робіт), відсутність нотаріально посвідчених угод цю обставину не спростовує.

Апелянт також вказує на те, що висновки, які викладені в акті перевірки стосовно відображення витрат, повязаних з поліпшенням основних засобів, сум нарахованої у звязку з цим амортизації та сум ПДВ, повязаних з придбанням будівельних матеріалів не ґрунтуються на діючому законодавстві та обмежують його. Вважає безпідставним твердження, викладене у рішеннях про результати розгляду скарг, стосовно того, о єдиним первинним документом який підтверджує виконання ремонтних робіт є акт підрядної організації, а акти на списання матеріальних цінностей, використаних на ремонтні роботи є недостатнім доказом їх фактичного використання у господарській діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено, ТОВ «ВКФ «Стар»ЛТД»є юридичною особою, платником податків. Співробітниками ДПІ у м. Херсоні була здійснена планова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Стар»ЛТД» з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року. Результати перевірки викладено в акті №3728/23-5/31390189 від 19.08.2010 року. За висновками перевірки позивачем було занижено податок на прибуток в сумі 21 196 грн., податок на додану вартість в сумі 19 530 грн. Перевіряючими зазначено про порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат на суму 26 596 грн. внаслідок включення до складу валових витрат суми орендної плати за автомобілі та вартість бензину, використаного орендованими автомобілями, згідно умов оренди автомобілів з фізичними особами. Орендна плата склала 11 208 грн., вартість бензину 15 388 грн. Договори оренди легкових автомобілів з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нотаріально не посвідчені, що є порушенням ст. 799 Цивільного кодексу України. ДПІ у м. Херсоні вражає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Крім того, працівниками ДПІ було зазначено про порушення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: включення до валових витрат вартості списаних будівельних матеріалів при непідтверджені використання їх у господарській діяльності на загальну суму 53 275 грн. В акті зазначено, що підприємство проводило ремонтні роботи на добровільних засадах співробітниками підприємства у вільний від роботи час, тому актів виконаних робіт не складалось, тільки акти списання матеріалів, частину списаних матеріалів позивач відносив до валових витрат, частину до складу основних засобів, нараховувались амортизаційні нарахування. На думку ДПІ у м. Херсоні, підприємством безпідставно збільшено балансову вартість основних засобів першої групи на суму списаних будівельних матеріалів, які не було використано у господарській діяльності на загальну суму 4 903 грн., завищення амортизаційних відрахувань склало 4 903 грн.

Відповідачем зазначалося про виявлення завищення податкового кредиту на суму 20 505 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні бензину, орендної плати за автомобілі, ПДВ з вартості будівельних матеріалів, використаних на ремонт приміщень, що є порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2010 р. №0001292301/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 21 196 грн. та застосування 10 598 грн. штрафних санкцій, №0001303500/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 19 455 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 9 728 грн.

Позивачем були оскаржені зазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні, ДПА у Херсонській області, ДПА України, однак скарги товариства задоволені не були. Порядком направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21. червня 2011 року №253, передбачено, якщо за результатами розгляду скарги сума податкового зобовязання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 для першої, 2 для другої тощо). Позивач оскаржував до суду також податкові повідомлення-рішення за дробом «1» та «2», які прийняті за результатами розгляду скарг позивача у порядку апеляційного узгодження.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Згідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 08.07.1997 р. №214 дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положеннями пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»повязує виникнення права на податковий кредит з придбанням товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів вважає, що договори оренди транспортних засобів між позивачем та фізичними особами, навіть якщо і були укладені без нотаріального посвідчення, є достатніми первинними документами, які свідчать про зв'язок витрат по оплаті оренди транспортних засобів із господарською діяльністю підприємства. Апелянт вірно вказує на те, що у випадку з господарською операцією по наданню ТОВ «ВКФ «Стар»ЛТД»в оренду транспортних засобів наявні документи прямо свідчать про те, що оплата оренди повязана із господарською діяльністю підприємства і відсутність нотаріально посвідчених угод ці обставини не спростовує.

Згідно до положень п. 8.8 ст. 8 Закону України №283 «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які витрати на поліпшення орендованих основних фондів відображаються у податковому обліку підприємства-орендаря таким чином: підприємство має право включити до валових витрат частину вартості поліпшень основних фондів, що орендуються, у розмірі, встановленому пп. 8.7.1 ст. 8 Закону у сумі, о не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду (року); витрати на поліпшення основних фондів, що орендуються, у розмірі, що перевищує 10% «ліміт», включаються підприємством-орендарем до балансової вартості.

Відповідач вказував і суд першої інстанції погодився з доводами про те, що акт виконання ремонтних, будівельних робіт повинен бути оформлений відповідним первинним документом та для набуття статусу первинного документа повинен відповідати вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». Первинними документами при здійсненні операцій з ремонту та реконструкції є: договір оформлений належним чином, наряд на виконання робіт, акт виконаних робіт та інші документи, які підтверджують виконання робіт. Однак позивачем були надані тільки акти списання матеріалів, які підтверджують витрати, проте не доводять факту проведення самого ремонту. Такими доказами могли бути, наприклад, відомості про нарахування зарплати працівникам, які здійснювали ремонт, або акти прийому-здачі відремонтованих обєктів тощо.

Колегія суддів з зазначеними висновками не погоджується з таких підстав. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено вимоги, що зазначені витрати на ремонт повинні відображатися у податковому обліку виключно за умови їх здійснення за допомогою будівельної організації або за умови обовязкової наявності у підприємства штатних фахівців з проведення ремонту. Пп. 8.1.2 вказаного Закону передбачена не тільки можливість проведення будь-яких видів поліпшень основних фондів власними силами, а і можливість самостійного виготовлення основних фондів. Представлені позивачем акти на списання будівельних матеріалів містять всі необхідні реквізити, які передбачені ст. Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». Відповідно до цих актів зафіксовані факти здійснення господарських операцій, повязаних з поліпшенням основних засобів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не представлено відповідних доказів проведення самого ремонту. Із представленої позивачем фото фіксації явно вбачається факт проведення ремонту будівлі як зовнішнього, так і внутрішнього.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Стар»ЛТД задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Стар»ЛТД.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.03.2010 р. №0001292301/0, №0001303500/0; від 07.06.2010 р. №0001292301/1, №0001303500/1; від 25.06.2010 р. №0001292301/2, №0001303500/2.

Постанову апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 23.02.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький