Постанова № 67033935, 07.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5325/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та дій, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та дій, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1, а кошти, сплачені за стоянку автомобіля з 20.12.2016 року по 24.02.2017 року в сумі 3378 грн. 63 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, та не встановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем 14.12.2016 року подано до митного оформлення документи на автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1, що був у користуванні, 2010 року випуску, що був ввезений на територію України 12.10.2016 року. У рахунку-фактурі № 20163090 від 29.09.2016 року було вказано, що у автомобіля пошкоджений двигун, а сам автомобіль після аварії, а в складеному в момент перетину державного кордону акті огляду зазначено, що не працює двигун, однак не відзначено аварійних пошкоджень. У звязку з наведеним, відповідачем залучено судового експерта-товарознавця, відповідно до висновку якого митна вартість вказаного автомобіля становить 8877,50 Євро, а не 4150,00 Євро, як було зазначено позивачем. Крім того, позивачем не було надано чеків, які б підтверджували внесення покупцем готівкових коштів в рахунок оплати товару продавцю. 20.12.2016 року позивачем надано звіт про оцінку майна, який, не відповідає вимогам ОСОБА_3 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, та який не було взято до уваги під час прийняття спірного рішення. Відтак у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що й стало причиною прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, вимога про стягнення з відповідача коштів за період до моменту митного оформлення є безпідставною.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Львівської митниці ДФС підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.10.2016 року ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1, що був у користуванні, 2010 року випуску.

14.12.2016 року до Львівської митниці ДФС України позивачем була подана митна декларація № 209000020/2016/009856 від 14.12.2016 року для проведення митного оформлення зазначеного автомобіля.

Під час митного оформлення позивачем заявлено митну вартість за п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі МК України) по ціні договору, а саме 4150,00 Євро.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем надано документи, зокрема: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.10.2016 року №209080201/2016/02223; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.12.2016 року № 209000020/2016/009815; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.07.2010 року № DU183191; рахунок-фактуру від 29.09.2016 року № 20163090; копію митної декларації країни відправлення від 06.10.2016 року № 16DE210147127158Е1; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу від 25.10.2016 року № UA.CTR.003.5058-16; закордонний паспорт громадянина України від 08.04.2015 року № ER794106; паспорт громадянина України від 07.07.2004 року № КС 347329.

На вимогу відповідача позивачем до митної декларації також додано звіт про оцінку майна - автомобіля Mercedes-Benz Е200 CDI від 15.12.2016 року, виконаний оцінювачем ОСОБА_5 ТОВ Мегаполіс і партнери.

За результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, відповідачем 20.12.2016 року прийнято рішення № 209000012/2016/150017/1 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість товару була перерахована за резервним методом в сторону збільшення.

Окрім цього, 02.09.2016 Львівською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 20900012/2016/00013.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обовязок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

14.12.2016 року відповідачем витребувано у позивача додаткові документи в порядку, визначеному ст. 53 МК України, а саме: оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчені в установленому законом порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; документи, які підтверджують код товару згідно з УКТ ЗЕД (усі наявні відомості по товару, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення) документацію на товар з визначенням показників (характеристик), за якими проводиться ідентифікація товару, зокрема, фотографії, технічну документацію, сервісну книжку, експертний висновок, реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до норм ст. 53 МК України митний орган має право вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару лише у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як слідує із вказаних вимог відповідача від 14.12.2016 року (а. с. 62, 63), відповідачем не обґрунтовано підстав виставлення вказаних вимог, не зазначено недоліків поданих позивачем документів та не зазначено, у чому полягає неможливість визначення митної вартості автомобіля позивача на підставі документів, поданих до митного оформлення.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що слід вважати необґрунтованим твердження відповідача про необхідність подання для підтвердження митної вартості товарів документів, зазначених у вимогах від 14.12.2016 року, оскільки позивачем подано до митного оформлення, крім іншого, рахунок-фактуру на автомобіль, який, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на висновок автотоварознавчого дослідження № 5989 від 13.12.2016 року, відповідно до якого вартість належного позивачу автомобіля становить 8877,50 Євро, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави ставити під сумнів вартість автомобіля, вказану в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ціна на автомобіль, яка зазначена в рахунку-фактурі, не відповідає ринковим цінам станом на день покупки, а також доказів неможливості визначення митної вартості товару на підставі усіх інших документів. Також суд бере до уваги той факт, що висновок автотоварознавчого дослідження № 5989 складено на вимогу відповідача 13.12.2016 року, а про необхідність подання позивачем необхідних документів, у тому числі висновку про вартісні характеристики товару, позивача повідомлено 14.12.2016 року.

Стосовно покликання відповідача на неподання позивачем чеків, які б підтверджували внесення покупцем готівкових коштів в рахунок оплати товару продавцю, суд зазначає, що вказані документи не є обовязковими у випадку наявності рахунку-фактури відповідно до вимог ст. 53 МК України.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування основного методу, а також наступних методів визначення митної вартості автомобіля та необхідності використання резервного методу. На переконання суду, відповідачем не надано доказів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей стосовно митної вартості автомобіля.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що неподання позивачем будь-яких додаткових документів за відсутності обґрунтування відповідачем неможливості визначення митної вартості автомобіля за основним методом не є достатнім для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, аніж основний. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12.

Суд констатує, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Враховуючи те, що подані до митної декларації № 209000020/2016/009856 від 14.12.2016 року документи в цілому не містять розбіжностей чи суперечностей та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та недобросовісно.

Відтак, вказане рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а тому в цій частині суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Львівської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 3378,63 грн. коштів, сплачених за стоянку автомобіля, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до довідки ТОВ логістична компанія Захід Ресурс від 24.02.2017 року (а. с. 168) автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200 перебуває в зоні митного контролю Львівської митниці ДФС з 31.10.2016 року по 24.02.2017 року. Загальна вартість перебування транспортного засобу на зберіганні ТОВ логістична компанія Захід Ресурсстановить 5900,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не подано до митного оформлення нової митної декларації після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в порядку ст.263 МК України, не поміщено автомобіль на склад Львівської митниці ДФС, незважаючи на відповідні звернення відповідача від 09.02.2017 року, від 09.03.2017 року, а відтак позивач з власної ініціативи зберігав транспортний засіб в приватній установі ТОВ логістична компанія Захід Ресурс, а не на складі митного органу, а отже підстав для покладення на митний орган витрат на зберігання автомобіля немає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги в цій частині є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що постанова суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Львівської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 3378,63 грн. коштів, сплачених за стоянку автомобіля підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі № 813/628/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Львівської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 3378,63 грн. коштів, сплачених за стоянку автомобіля та в цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 09 червня 2017 року.