Ухвала суду № 67033761, 07.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року № 876/4618/17 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 об'єднаного УПФ України Волинської області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії та рішення відповідача №198 від 08.12.2016 р. щодо відмови у призначені позивачу пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789- XII (в редакції Закону від 12.07.2001 р. № 2663-ІІІ); 2) зобовязати відповідача призначити позивачу на підставі заяви від 08.12.2016 р. пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001 р. №2663-111) в розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку, згідно довідки про заробітну плату, без обмеження пенсії максимальним розміром, з наступним проведенням перерахунку пенсії у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.03.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 16.03.2017 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що звуження змісту та обсягу права на пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. На момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року норма статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, не втратила чинності, а продовжувала діяти до 15.07.2015 року. На момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури уже було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. Відповідно до прикінцевих положень вказаного ЗУ, норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15.07.2015 р.. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.86 Закону № 1697-УІІ, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Таким чином, на зміну вимог ст.50-1 Закону «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ прийшли положення ст.86 Закону № 1697-УІІ «Про прокуратуру», відповідно до яких в повній мірі збережено право працівників прокуратури на пенсійне забезпечення за вислугою років. Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Водночас, внесенням змін до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. у порушення ст. 22 Конституції України, суттєво звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури, а саме: гарантоване Конституцією право на пенсійне забезпечення при наявності 20 років вислуги; зменшено відсотки розміру пенсії від розміру заробітної плати, порядку її розрахунку та скасовано право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 16.03.2017 року та ухвалити нову постанову суду про задоволення адміністративного позову.

Відповідач апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав заперечення, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 08.12.2016 року звернулась до відповідача ОСОБА_2 об'єднаного УПФ України Волинської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.

Рішенням ОСОБА_2 об'єднаного УПФ України Волинської області від 08.12.2016 року № 198 позивачу повідомлено, що підстав для призначення пенсії згідно поданих документів немає (а.с. 18).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII (в редакції від 05.11.1991 р.), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Частиною 2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Законом України № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Згідно статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Отже, з 01.10.2011 р. положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Згідно норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про проведення перерахунку пенсії, внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

01.04.2015 р. набув чинності ОСОБА_3 України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який встановлює низку змін до законів, які регулюють питання пенсійного забезпечення громадян.

Зокрема, з 01.01.2015 р. розмір пенсії за віком та вислугою років, які призначаються за нормами Закону України «Про прокуратуру» становлять 60% заробітної плати.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VII не скасовано, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 р. у справі № 333/6710/15-а.

Частина 2 ст.161 КАС України встановлює, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Отже, згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VII скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Також, у абзаці п'ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосовувати нормативні акти, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії після 01.06.2015 р., то Луцьке об'єднане УПФ Волинської області правомірно відмовило їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-ІІІ).

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена позивачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Н.М. Судова-Хомюк

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2017 року