Ухвала суду № 67033708, 07.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6251/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Іщук Л. П., Попка Я. С.

з участю: секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року про відмову у забезпеченні позову у справі №442/2856/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Підбузької селищної ради Дрогобицького районі Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій та рішень протиправними,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з адміністративним позовом до Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа ОСОБА_3, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32147824 від 01 листопада 2016 року за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення (позначене на плані літерою «А 1») загальною площею 26, 5 кв.м., яке знаходиться по вул. О. Гончара у м. Дрогобич Львівської області, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 370216746106; скасувати запис про державну реєстрацію права власності №17201329 за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення (позначене на плані літерою «А 1») загальною площею 26, 5 кв.м., яке знаходиться по вул. О. Гончара у м. Дрогобич Львівської області, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 370216746106.

Позовні вимоги мотивував тим, що у листопаді 2016 року державним реєстратором Підбузької селищної ради Дрогобицького району Львівської області проведено реєстрацію права власності обєкта нерухомого майна нежитлового приміщення (позначене на плані літ. «А 1») загальною площею 26,5 кв. м., що знаходиться по вул. Гончара, 1 у м. Дрогобич Львівської області за ОСОБА_3. Однак, дана реєстрація була проведена з грубим порушенням вимог порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за відсутності усіх документів передбачених цим порядком. При цьому, не враховано, що неправомірність визнання за ОСОБА_3 права власності на обєкт нерухомого майна встановлена ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2016 року, якою ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 травня 2014 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_3 права приватної власності на нежитлове приміщення (позначене на плані літ. «А 1») загальною площею 26,5 кв. м., що знаходиться по вул. Гончара, 1 у м. Дрогобич Львівської області.

Тобто, у разі скасування незаконного судового рішення про визнання права власності на нерухоме майно, на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав на майно, таке рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, зокрема підстав для реєстрації права власності на таке майно.

Також, позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до якого позивач просить суд заборонити вчиняти будь які реєстраційні дії щодо обєкта нерухомого майна нежитлового приміщення, позначеного на плані літерою «А 1» загальною площею 26, 5 кв. м., яке знаходиться по вул. О. Гончара у м. Дрогобич Львівської області, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 370216746106, до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

З такою ухвалою суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2 і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на вказане рішення апеляційну скаргу, у якій з посиланням на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що за весь час, протягом якого тривають судові спори, було проведено три фіктивні реєстрації права власності щодо обєкта нерухомого майна нежитлового приміщення, позначеного на плані літерою «А 1» загальною площею 26, 5 кв. м., яке знаходиться по вул. О. Гончара у м. Дрогобич Львівської області, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 370216746106. Відтак, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Тобто, очевидними є існування ризиків, що під час розгляду даної справи третя особа у змову з державними реєстраторами, скориставшись прогалинами законодавства, в чергове проведуть фіктивні перереєстрацію права власності на вищезгаданий обєкт нерухомості. При цьому, явними є ознаки протиправності оспорюваних рішень та дій державного реєстратора.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу (позивача) підтримав доводи апеляційної скарги і вважає, що із наведених в апеляційній скарзі підстав, вона підлягає задоволенню. Крім цього, представником позивача в судовому засіданні подано докази реєстрації права власності на вказане майно вже під час розгляду даної справи в суді.

Третя особа в судове засідання не прибула, а також не направив представника відповідач, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду. При цьому, вказані особи належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду. При цьому, від вказаних осіб відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі чи участі їх представників і апеляційним судом не визнавалася обовязковою участь представника відповідача та третьої особи в апеляційному розгляді справи. У звязку з цим та у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за відсутності цих осіб та їх представників.

Вислухавши доповідь судді доповідача, доводи представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з тієї обставини, що позивачем не надано доказів та не наведено достатніх аргументів, які б підтверджували існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. А тому суд першої інстанції вважав, що підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Адміністративний позов, окрім іншого, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по цьому питанню висловлена у п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Як убачається із матеріалів справи, предметом адміністративного позову у даній справі є вимога про заборону вчинення будь яких реєстраційних дій щодо обєкта нерухомого майна нежитлового приміщення, позначеного на плані літерою «А 1» загальною площею 26, 5 кв. м., яке знаходиться по вул. О. Гончара у м. Дрогобич Львівської області, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 370216746106.

Згідно змісту поданого позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, дане клопотання обґрунтоване тією обставиною, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а оскаржувані дії відповідача є очевидно протиправними. Стверджує, що за час, протягом якого тривають судові спори, проведено три фіктивні реєстрації права власності щодо нежитлового приміщення. Оскільки, є вірогідність вчергове вчинення ОСОБА_3 реєстраційних дій щодо вказаного обєкта нерухомого майна, просить клопотання задовольнити, так як, захист порушених прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Крім того, для відновлення таких прав у майбутньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням характеру даного спору та обставин справи, а також доводів представника позивача та представлених доказів, вважає, що у даному випадку наявні підстави вважати, що захист порушених прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також вважати, що для відновлення таких прав у майбутньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Проте, суд першої інстанції не дотримався вищевказаних вимог. Оскаржувана ухвала прийнята з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а тому така ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про задоволення у забезпеченні позову.

Згідно ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу з наведених вище мотивів слід скасувати та прийняти нову ухвалу про задоволення клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 159, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року з питань забезпечення адміністративного позову у справі №442/2856/17 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Для забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до Підбузької селищної ради Дрогобицького районі Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій та рішень протиправними заборони вчиняти будь які реєстраційні дії щодо обєкта нерухомого майна нежитлового приміщення, позначеного на плані літерою «А 1» загальною площею 26, 5 кв. м., яке знаходиться по вул. О. Гончара у м. Дрогобич Львівської області, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 370216746106 до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст ухвали складено 08 червня 2017 року.