Ухвала суду № 67033694, 31.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/3149/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Мельничук Б.Б.

представника відповідача:ОСОБА_1

представника позивача:ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2017р. у справі № 813/744/14 за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29.01.2014 р. позивач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт Україна» звернувся в суд з позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.11.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2017р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів планову виїзну перевірку ОСОБА_5 »Електроконтракт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 3/22/35101874 від 01.08.2013 року в якому зазначені порушення позивачем, : пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 821356 грн, в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 111678,00 грн, за 1 квартал 2012 року в сумі 83936,00 грн, за 2 квартал 2012 року в сумі 111829,00 грн, за 3 квартал 2012 року в сумі 195118,00 грн, за 4 квартал 2012 року в сумі 318794,00 грн.

На підстав акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.08.2013 року яким визначено ОСОБА_5 «Електроконтакт України» суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі - 998777,00 грн (в т.ч. за основним платежем 821356,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177421,00 грн).

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.08.2013 року в адміністративному порядку, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0000162270 від 08.11.2013 року яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі - 998776,00 грн (в т.ч. за основним платежем 821356,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177420,00 грн).

Підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0000162270 від 08.11.2013 року є висновки податкового органу про заниження ОСОБА_5 «Електроконтакт Україна» оподаткованого доходу на загальну суму 3864973 грн. у звязку продажу повязаній особі ( засновнику-неризиденту ) послуг з переробки давальницької сировини за ціною нижчою, ніж собівартість цих послуг, що призвело до завідомо збиткового характеру господарських операцій та штучного заниження бази оподаткування податку на прибуток товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ОСОБА_5 «Електроконтакт Україна» є надання послуг по переробці давальницької сировини.

19.02.2008 р. між підприємством Електроконтакт ГмбХ (Замовник) та ОСОБА_5 «Електроконтакт Україна» (Виконавець) укладено контракт № 1 про переробку давальницької сировини, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується переробляти давальницьку сировину замовника у своїх виробничих приміщеннях та виготовляти з неї електричні двигуни для замовника.

Як видно з акту перевірки № 3/22/35101874 від 01.08.2013 року податковий орган вважає, що у певних періодах показник «Собівартість наданих послуг» позивача ОСОБА_5 «Електроконтакт Україна» перевищував показник «дохід від реалізації послуг». Тому відповідач вважає, що позивач занизив податок на прибуток в розмірі 821 356 грн. а тому, включив суму перевищення показника «Собівартість наданих послуг» над показником «Дохід від реалізації послуг» до складу доходу підприємства у тих звітних періодах, в яких таке перевищення мало місце.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порівняння показника «Собівартості наданих послуг» та показника «Дохід від реалізації послуг» податковий орган провів помилково на помісячній основі (фрагментах звітних періодів) а не календарного кварталу.

Зокрема, контролюючий орган у 4 кварталі 2011 р. взяв до уваги показники лише грудня, у 1 кварталі 2012 р. лише січня, у 2 кварталі 2012 р. лише травня, у 3 кварталі 2012 р. липня, серпня, у 4 кварталі 2012 р. листопад та грудень.

Згідно п. 33.3 ст. 33 ПК України базовий податковий звітний період це період, за який платник податків зобовязаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації ( звіти, розрахунки тощо ) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

В п. 152.9 ст. 152 ПК України передбачено, що для цілей розділу III використовуються звітні періоди: календарний квартал, півріччя, три кварталу, рік. При цьому, базовим податковим звітним періодом для цілей розділу III кодексу є календарний квартал.

При цьому, податковий орган не взяв до уваги, що за підсумками діяльності підприємства у вказаних звітних періодах ( за повних три місяці кожного кварталу ), жодного перевищення позивачем показника «Собівартості наданих послуг» та показника «Дохід від реалізації послуг» не було.

Згідно п. 135.1, п. 135.2 ст. 135 Розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПК України доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включається до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137 на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складається з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначається відповідно до п. 135.3 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів встановлених розділом II цього кодексу.

В порушення п. 44.2 ст. 44 ПК України, п. 3 розділу 1 , абз. 1-3 п.5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 податковий орган в акті перевірки не навів доказів та не навів посилань на жодний первинний документ, доходи за яким підприємство безпідставно не врахувало у складі своєї податкової звітності, що свідчить про необґрунтованість висновків.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не занизив доходи оскільки, суми доходів, відображені у податковій звітності відповідають первинним документам які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтований висновком податкового органу що позивач ОСОБА_5 «Електроконтакт України» в порушення п. 138.8 ст. 138 ПК України занизив показники собівартості наданих послуг по переробці давальницької сировини і відповідно, показники «Собівартості придбаних ( виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відображених в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 4982634 грн. в тому числі за 4 квартал 2011 р. 938862 грн., за 2012 р. 4043772 грн., у звязку із декларуванням собівартості в інших видах витрат; в порушення п. 138.8,пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України завищено показники рядка 06.3 Декларації з податку на прибуток «Витрати на збут» на вартість витрат, що повинні бути віднесені до складу собівартості наданих послуг на загальну суму 4982634 грн. в тому числі за 4 квартал 2011 р. -938862 грн., за 2012 р. 404377 грн. виходячи з наступного.

З врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст. 44; п. 138.1, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138; Податкового кодексу України, позивач здійснював класифікацію витрат для цілей податкового обліку з податку на прибуток п. 9 наказу № 1 ОСОБА_5 «Електроконтакт Україна» «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» від 03.01.2012 р.

В акті перевірки № 3/22/35101874 від 01.08.2013 року податковий орган не обґрунтував порушення позивачем пп.14.1.26,пп.14.1.56,пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138 ПК України.

Крім того, жодна із вищевказаних норм законодавства не передбачає, що дохід від реалізації товарів ( робіт, послуг ) має визначається в сумі не меншій ніж їх собівартість.

Також, вірними є висновки суду першої інстанції, що позивач не порушував п. 14.1.36 ПК України оскільки, діяльність останнього спрямована на отримання доходу.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що повязана з виробництвом ( виготовленням ) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

За період, що перевірявся позивач задекларував та сплатив податок на прибуток в сумі 381791 грн., в т.ч за 4 квартал 2011 р. в розмірі 87551 грн. та за 2012 р. в розмірі 294 240 грн., що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства та п. 3.1.3 акт перевірки.

Тобто, є економічний ефект та результати від господарської діяльності товариства, навіть при низькому рівні рентабельності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, податковий орган як субєкт владних повноважень діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом та Конституцією України а тому, податкове повідомлення-рішення є протиправним.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2017р. у справі № 813/744/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Суддя ОСОБА_6 Суддя ОСОБА_7 Суддя ОСОБА_8

Ухвала складена в повному обсязі 06.06.2017 року.