Постанова № 67033359, 06.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/207/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг» звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016р. № 0003811400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 09.11.2016р. № 0003811400.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 29.08.2016р. по 07.10.2016р. співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фідленс Фармінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2015р. по 30.06.2016р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.07.2015р. по 30.06.2016р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 4, п. 7, п. 18, п. 19, п. 29 Положень (стандартів) і бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Фідленс Фармінг» податку на прибуток за період з 23.07.2015р. по 30.06.2016р. на загальну суму 1 925 619,00 грн., в тому числі, занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 2 304 000,00 грн., завищено податок на прибуток за І півріччя 2016 року на суму 378 381,00 грн. та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І півріччя 2016 року на загальну суму 12 772 867,00 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 17.10.2016р. № 388/14/39909892, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016р. № 0003811400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 925 619,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 4, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

В силу пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Фідленс Фармінг» (замовник) в особі директора Шевчука М.В. та ПП «Сан-Райф» (виконавець) в особі Кобзаря О.О. було укладено договір № 01/09/15-01 від 01.09.2016р., на підставі якого, виконавець зобов'язується за дорученням замовника і відповідно до його замовлень надати протягом строку дії договору послуги із інформаційно-маркетингового, рекламного та промоутерського супроводу продажу товарів замовника в межах України, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги. Конкретний перелік послуг визначався сторонами в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов договору було укладено додаток № 1 до договору від 01.09.2015р., в якому сторони погодили перелік послуг: популяризація товарів Замовника у визначеного ним кола споживачів; сприяння збільшенню обсягів продажу товарів Замовника; організація презентацій товарів Замовника; організація виставок зразків товарів Замовника; доставка зразків товарів Замовника споживачам; збір відзивів та зауважень від споживачів товарів Замовника; аналіз замовлень відзивів та зауважень від споживачів товарів Замовника; надання консультацій та розповсюдження інформаційних матеріалів Замовника щодо його товарів серед необмеженого кола осіб.

Тобто, до перевірки було надано лише один додаток до договору, в якому не вказано конкретного обсягу послуг, строків виконання, вартості кожної послуги окремо, порядку і строки оплати.

Згідно п. 2.2 Договору № 01/09/15-01 від 01.09.2016р., Замовник, якщо інше не обумовлено Сторонами у Додатку, здійснює оплату послуг Виконавця на умовах 100% передоплати безготівковим шляхом на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Однак, станом на 31.12.2015р., розрахунки ТОВ «Фідленс Фармінг» з ПП «Сан-Райф» не проводились та станом на вказану дату рахується кредиторська заборгованість на користь ПП «Сан-Райф». Розрахунки почали проводитись у 2016 році, що є порушенням п. 2.2 Договору № 01/09/15-01 від 01.09.2016р.

З наведеного можна зробити висновок про порушення ряду пунктів договору, а відтак, і формальний його характер.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем були надані, зокрема, звіти про виконання робіт за період з 11.09.2015р. по 31.12.2015р. та за період 01.01.2016р. по 31.03.2016р. та розшифровки роботи менеджерів ТОВ «Фідленс Фармінг», які контролювали надання представниками ПП «Сан-Райф» послуг зазначених у вищевказаних звітах; акти здачі-прийняття робіт від 31.12.2015р. та від 31.03.2016р.

Однак, вказані звіти мають однакову форму та різні показники у стовпчиках «погоджений об'єм продажу за місяць» та «винагорода виконавця».

До кожного звіту додано подібні розшифровки роботи менеджерів по території України.

В зазначених вище актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних ПП «Сан-Райф» зазначено загальну інформацію щодо послуг, а саме: послуги з інформаційно-маркетингового, рекламного та промоутерського супроводу продажу товарів Замовника в межах України.

При цьому, акти не містять необхідних даних про зміст господарської операції (деталізацію об'єкта наданих послуг); докладного опису виконаних завдань; не розкривають суть (в чому полягають, які етапи включають) послуги; не містять якісних та кількісних характеристик послуг.

Згідно з даними, наведеними в розшифровках роботи менеджерів та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за ф. 1ДФ, поданих ТОВ «Фідленс Фармінг» встановлено, що всі менеджери працювали або працюють на ТОВ «Фідленс Фармінг» та отримують заробітну плату за свою роботу і ніяк не могли виконувати роботу/послугу для ТОВ «Фідленс Фармінг» від ПП «Сан-Райф».

Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що ПП «Сан-Райф» не подавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і утриманого з них податку за ф. 1ДФ, що свідчить про відсутність найманих працівників.

Разом з тим, відповідно до штатного розпису ТОВ «Фідленс Фармінг», затвердженого 30.05.2016р. директором Шевчуком М.В., у позивача наявні вакансії в комерційному департаменті - 120 одиниць (штатна чисельність найманих осіб - 344). Комерційний департамент виконує функції управління збутом в рамках, відведених виробничим планом, складеним відповідно до стратегії функціонування підприємства. Надані розшифровки роботи менеджерів є внутрішніми звітами, які працівники ТОВ «Фідленс Фармінг» складають у робочі дні. Наявність власних працівників у комерційному департаменті свідчить про можливість підприємства самостійного здійснення послуг з інформаційно-маркетингового, рекламного, промоутерського супроводу продажу товарів замовника в межах України (наявність трудових ресурсів) у разі необхідності з'ясування та аналізу питань для ведення господарської діяльності.

Надані звіти про виконання робіт та розшифровки роботи менеджерів жодним чином не можуть бути підтвердженням послуг з інформаційно-маркетингового, рекламного та промоутерського супроводу продажу товарів Замовника в межах України, які згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), ПП «Сан-Райф» надавало ТОВ «Фідленс Фармінг». Ніякі інші звіти або інші документи про виконання послуг (деталізацію робіт), які б розкривали зміст та обсяги наданих послуг, містили перелік виконаних робіт, їх показники та інші дані, позивачем не надано.

ПП «Сан-Райф» зареєстроване Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні 16.07.2013р. за № 10741020000046180. Основний вид діяльності: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Перебуває на обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області. Вид діяльності: - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; - 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 43.91 - покрівельні роботи; - 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; - 46.36 - оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; - 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі, рибою, ракоподібними та молюсками; - 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

З наведених вище видів діяльності вбачається, що ПП «Сан-Райф» не здійснює діяльність у сфері надання інформаційно-маркетингових, рекламних та промоутерських послуг.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Надані позивачем документи не містять жодного посилання на виконання контрагентом конкретного обсягу робіт на замовлення позивача. Не містять матеріали справи, також, жодних доказів та пояснень відносно конкретизації напрямку використання нібито наданих послуг, дати, часу та місця їх виконання, засобу комунікації з контрагентом, перевіркою повноважень посадових осіб, тощо.

Крім того, не визначено, які саме види досліджень та, відповідно, маркетингових послуг оцінено сторонами за договором. Документи щодо результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямів відсутні.

Слід зазначити, що маркетингова послуга, як вивчення та дослідження ринку, рекламна послуга повинна супроводжуватися пакетом таких документів: - наказ керівника, в якому зазначається ціль вивчення, особи, відповідальні за його проведення; - план підготовки до рекламних заходів, в якому зазначається календарний план заходів із зазначенням строків і відповідальних осіб; - тендерні пропозиції з метою знаходження економічного вигідного; - договір в письмовому вигляді з прописаними вимогами до дослідження; - звіт про вивчення ринку; - акт виконаних робіт, в якому досконало описується, яке дослідження проводилось, в яких містах, скільки респондентів було опитано та інше.

Однак, вказаних документів матеріали даної справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази не є належними первинними бухгалтерськими документами, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують реальність господарських операцій за період, який підлягав перевірці податковим органом.

Крім того, згідно ухвали Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/11382/16-К від 31.08.2016р., проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що на території Херсонської області діє група осіб, крім вищевказаних СГД, організували реєстрацію та перереєстрацію «ризикових» підприємств, а саме: …ПП «Сан-Райф» … та інших СГД, з метою надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту для платників ПДВ у т.ч. для ТОВ «Кундан». Таким чином, по вказаному ланцюгу фіктивних та транзитних підприємств проводиться лише документообіг та перерахування коштів по рахунках відкритих в АТ «ОТП Банк», ПАТ «Ідея Банк».

За таких обставин, податкові зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість від діяльності підприємств-платників ПДВ різних регіонів України, незаконно перекладались на підприємства з ознаками фіктивності і до бюджету не сплачувались. У подальшому в період 2014-2016 років, вказані кошти в сумі понад 200 млн. відповідно до договорів купівлі-продажу/надання послуг, накладних, рахунків фактур та інших документів, були перераховані на рахунки вищевказаних фіктивних та транзитних суб'єктів підприємницької діяльності, після чого зняті з рахунків готівкою.

У ході досудового розслідування, проведеними обшуками за адресами розташування офісних приміщень «транзитно-конвертаційної групи», а саме: м. Херсон, вул. Торгова, 37, м. Херсон, вул. Преображенська, 32, кв. 5 м. Херсон, вул. Кості Хетагурова, 68 були виявлені печатки наступних СГД: … ПП «Сан-Райф» (та інші, в тому числі приватних підприємств, пов'язаних директором ПП «Сан-Райф» - Кобзарем Олександром Олександровичем).».

Отже, сукупність встановлених під час податкової перевірки та підтверджених в суді апеляційної інстанції обставин дозволяють зробити висновок, що реально правочини, з урахуванням відсутності підтверджуючих документів, не відбувалися, а носять лише формальний характер.

При цьому, колегією суддів приймається до уваги правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2016 року (справа № 21-1440а16), в якій зазначено про те, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Встановлена судом апеляційної інстанції та не спростована позивачем юридична дефектність первинних документів, свідчить, на думку колегії суддів, про відсутність реальності настання правових наслідків внаслідок виконання умов укладеного договору.

У спірних правовідносинах колегія суддів, також, враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у спорах з подібними правовідносинами.

Так, у своїй постанові від 27 березня 2012 року в справі № 21-737во10 Верховний Суд України зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій, з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності, також, потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-2717/11/2670, Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Разом з тим, згідно вказаної вище постанови Верховного Суду України від 06 грудня 2016 року (справа № 21-1440а16), господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та, у зв'язку з цим, юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети, також, є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та в сукупності підтверджують їх реальне виконання.

За наведених обставин, наданих доказів у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 09.11.2016р. № 0003811400 є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг», а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 09.06.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Грибан І.О.