Постанова № 67032981, 09.06.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2017 року справа № 823/214/17

09 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури до Стебнівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури подав позов, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Стебнівської сільської ради Звенигородського району щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський”, урочища “Маслянки” та закріплення їх в натурі (на місцевості);

- зобов’язати Стебнівську сільську раду Звенигородського району відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський”, урочища “Маслянки” та закріплення їх в натурі (на місцевості).

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідно до законодавства України на Стебнівську сільську раду покладається обов’язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення “Стебнівський”, а також здійснення контролю за його виготовленням, проте від Стебнівської сільської ради жодних пропозицій щодо виділення коштів на проведення робіт з винесення меж ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський”, урочища “Маслянки” та закріплення їх в натурі (на місцевості) до відділу Держгеокадастру у Звенигородському районі не надходило.

Позивач наголошує, що відсутність встановлених меж в натурі ентомологічного заказника “Стебнівський” фактично унеможливлює збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.

Вказана бездіяльність Стебнівської сільської ради Звенигородського району є протиправною та порушує інтереси держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об’єкта природно-заповідного фонду.

В судовому засіданні 31.05.2017 представник прокуратури підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

06 червня 2017 року представник відповідача подав заяву, якій позовні вимоги визнав повністю та просив розгляд справи проводити без його участі.

07 червня 2017 року на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради від 14.04.1983 № 205 “Про затвердження заповідних об’єктів” з метою збільшення виробництва, заготівлі і поставки сировини лікарських рослин для потреб охорони здоров’я і медичної промисловості та подальшого розвитку заповідної мережі на території області, зокрема для збереження ентомофагів (богомол та ін.) , за поданням обласної інспекції по охороні природи вирішено оголосити на території Звенигородського району, в межах с. Стебне, урочище “Маслянки”, об’єкт природно-заповідного фонду – державний заказник місцевого значення, площею 16,0 га.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради від 21.11.1984 № 354 “Про мережу територій і об’єктів природно-заповідного фонду області у відповідності з постановою Ради Міністрів Української РСР від 22 липня 1988 року № 311 “Про класифікацію та мережу територій і об’єктів природно – заповідного фонду Української РСР” виконком обласної Ради народних депутатів вирішили, зокрема, прийняти пропозиції обласної Інспекції Державного комітету УРСР по охороні природи, обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, управління лісового господарства облвиконкому, райвиконкомів, зокрема, про затвердження мережі територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення згідно діючої класифікації.

Відповідно до пункту 3 вказаного рішення відділам управління облвиконкому, обласним управлінням, виробничим об’єднання, комбінатам, трестам, організаціям і підприємствам, у відданні яких знаходяться території і об’єкти природно-заповідного фонду: забезпечити належне їх утримання і охорону, передбачити виділення для цих цілей необхідних асигнувань і матеріальних ресурсів; розробити проект положення на кожний державний заказник місцевого значення на основі Типового положення, затвердженого постановою Держплану і Державного комітету СРСР по науці і техніці від 27 квітня 1981 року № 77/106, і після погодження з обласною Інспекцією Держаного комітету УРСР по охороні природи представити в місячний строк на затвердження облвиконкому та виділити до 01.05.1985 в натурі межі території і об’єкти природно-заповідного фонду з встановленням гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків та інформаційних аншлагів, нанести їх контури на планово-картографічні матеріали землекористувачів, оформити необхідні одлікові справи.

У додатку до вказаного рішення, серед іншого і Стебнівський, 16 га, Звенигородський район, с. Стебне, правління колгоспу ім. Горького Звенигородського району, місце поселення ентомофагів.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради від 03.07.2002 №2-8 “Про території та об’єкти природно-заповідного фонду області”, з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу на території області за поданням державного управління екології та природних ресурсів в області, вирішено змінити межі території та об’єкту природно-заповідного фонду – ентомологічного заказника “Стебнівський”, шляхом збільшення останнього на 7,6 га.

Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області з метою забезпечення режиму, охорони та збереження території заказника передано під охорону СТОВ “Стебне” заповідний об’єкт – ентомологічний заказник місцевого значення “Стебнівський”, площею 16 га з метою збереження та охорони заказника, про що складено охоронне зобов’язання № 623е від 31.10.2005.

Положення про ентомологічний заказник місцевого значення “Стебнівський” затверджене державним управлінням екологічних ресурсів в Черкаській області від 15.06.2006 та погоджене Стебніською сільською радою від 01.06.2006.

08 серпня 2016 року відділ Держгеокадастру у Звенигородському районі Черкаської області листом № 18-28-0.2-1841/2-16 повідомило відповідача, що в районному бюджеті акумульовано кошти, що надійшли в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісового виробництва у сумі 651 тис. грн., тому враховуючи значну суму акумульованих коштів, запропоновано проаналізувати стан земельних ресурсів на території сільської ради та надати пропозиції щодо можливості спрямування коштів від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва на вирішення проблемних питань із землеустрою, що є на території сільської ради з врахуванням зазначеного в листі переліку заходів.

20 грудня 2016 року Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації направило Звенигородській місцевій прокуратурі відповідь № 02-42/4986 на запит № (25-78)4819 вих-16 від 15.12.2016 про надання інформації щодо об’єкту природно-заповідного фонду ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський”, якою, зокрема, повідомило, що зобов’язання щодо забезпечення режиму, охорони та збереження території природно-заповідного фонду ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський” покладено на СТОВ “Стебне” з оформленням охоронного зобов’язання від 31.10.2005 за № 623е. Станом на 20.12.2016 розробки проекту землеустрою з організації та встановлення меж природно-заповідного фонду ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський” до Управління не надходило. Інформація про встановлення охоронних зон вказаного об’єкту природно-заповідного фонду в Управління відсутня.

Додатково Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації також повідомило, що з метою приведення у відповідність матеріалів по об’єктам природно-заповідного фонду району обласною державною адміністрацією, листом від 15.09.2016 № 1127/01/01-51 до Звенигородської районної державної адміністрації направлено перелік територій та об’єктів природно-заповідного фонду району з інформацією про підприємства, установи, організації та інших землекористувачів (землевласників), у віданні яких вони перебувають та стан встановлення меж об’єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості).

Інформації щодо ліквідації, реорганізації чи припинення діяльності суб’єктів господарювання, у відданні яких знаходяться об’єкти природно-заповідного фонду району, до Управління не надходила.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з частино. 2 статті 45 Земельного кодексу України межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів визначає Закон України “Про природно-заповідний фонд України” 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі - Закон № 2456-XII).

Статтею 3 Закону № 2456-XII передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об’єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища.

Частиною 1 статті 7 Закону № 2456-XII визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до частин 3, 5 статті 53 Закону № 2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов’язання.

Згідно з частинами 2, 3 статті 60 Закону № 2456-XII охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об’єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Частиною 4 статті 7 Закону № 2456-XII межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону Україні “Про землеустрій” від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі – Закон № 858-IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Статтею 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно з пунктом “в” частини 2 статті 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів.

Відповідно до статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Статтею 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів розробляються з метою: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів культурної спадщини; проведення науково-дослідних робіт; встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків – пам’яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відповідно до статті 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктами 34, 37 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами “сезону тиші” з обмеженням господарської діяльності та добуванням об’єктів тваринного світу.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що на Стебнівську сільську раду покладається обов’язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення “Стебнівський”, а також здійснення контролю за його виготовленням.

Однак, в порушення вищевказаних норм відповідачем землевпорядна документація на вказаний об’єкт природно-заповідного фонду не розроблялася та не затверджувалася, жодних пропозицій щодо виділення коштів на проведення робіт з винесення меж ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський”, урочище “Маслянки” та закріплення їх в натурі (на місцевості) до відділу Держгеокадастру у Звенигородському районі не надходило. Даний факт відповідач не заперечує та визнає повністю позовні вимоги.

Суд зазначає, що законодавством України не передбачений термін щодо розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Однак враховуючи той факт, що ще з 1983 року на території Звенигородського району в межах с. Стебне урочище “Маслянки” оголошено об’єкт природно-заповідного фонду – ентомологічного заказника “Стебнівський” та станом на день винесення рішення відсутнє встановлення його меж в натурі, що фактично унеможливлює збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу (що також підтверджується витягом з кримінального провадження № 42016251140000527 від 24.06.2016 відповідно до якого невстановленими особами здійснюється пошкодження земель природно-заповідного фонду на території ентомологічного заказника “Стебнівський”, урочище “Маслянка”, що знаходиться в адміністративних межах Стебнівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області), що в свою чергу шкодить інтересам держави, а також той факт, що відповідач визнає позов, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що мають бути задоволені.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Стебнівської сільської ради Звенигородського району щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський”, урочища “Маслянки” та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов’язати Стебнівську сільську раду Звенигородського району відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ентомологічного заказника місцевого значення “Стебнівський”, урочища “Маслянки” та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк