Постанова № 67032828, 26.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2017 р. справа № 820/387/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції у Харківській області перевірити законність виконавчого провадження № 52341502.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки законності виконавчого провадження № 52341502 була скасована низка постанов, винесених начальником Печенізького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області Макогон Г.В., а відповідачем винесена постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження № 190/31/1/16 від 04.01.2017 року. Однак, з урахуванням того, що в рамках вищезазначеної перевірки не було скасовано постанову від 25.10.2016 року, то позивач вважає, що наявні підстави для зобов'язання начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції у Харківській області перевірити законність виконавчого провадження № 52341502. На підставі вищезазначеного, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, а також розглянути справи без його участі та участі його законного представника.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що оскаржувана позивачем постанова начальника Печенізького РВ ДВС ГТУЮ в Харківській області Макогон Г.В. від 25.10.2016 про відкладення провадження виконавчих дій за ВП №52341502 не була скасована Управлінням з огляду на те, що вона винесена у відповідності до вимог статті 32 чинного Закону. Поряд з цим, управлінням уже було проведено перевірку вказаного виконавчого провадження та прийнято відповідні рішення, а позивачем не зазначено нових чи нез'ясованих під час перевірки питань, а відтак у задоволення вказаного позову слід відмовити.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2016 року ОСОБА_1 через свого уповноваженого представника звернувся зі скаргою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на дії начальника Печенізького РВ ДВС ГТУЮ в Харківській області Макогон Г.В. щодо винесення постанови від 25.10.2016 у виконавчому провадженні №52341502 та інших незаконних постанов та просив зобов'язати державного виконавця - начальника Печенізького РВ ДВС ГТУЮ в Харківській області вжити заходи щодо виплати стягувачу грошові кошти у сумі 559613,72 грн., стягнутих з боржника (а.с. 31-33).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане виконавче провадження № 52341502 відкрито постановою начальника Печенізького РВ ДВС ГТУЮ в Харківській області Макогон Г.В. від 23.09.2016 року на виконання виконавчого листа № 633/100/16-ц виданого 22.09.2016 року Печенізьким районним судом Харківської області про стягнення з ТОВ «Агрома» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 559613,72 грн.

Відповідно до п. 7 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» чинного Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом, виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до абзацу 1 -2 та 4 ч.3 статті 74 Закону Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Положенням розділу 10 Інструкції організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 передбачено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому та шостому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

Перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби.

Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова, в якій зазначаються:

підстави витребування цього виконавчого провадження;

у мотивувальній частині - обставини, що зумовили проведення перевірки, а в разі витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження - обґрунтування такої необхідності;

у резолютивній частині - рішення про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів або їх копій, реквізити витребуваного виконавчого провадження та орган державної виконавчої служби, у якому воно перебуває на виконанні, строки здійснення перевірки виконавчого провадження з моменту його надходження до органу державної виконавчої служби, який його витребував, а також посадові особи, на яких покладається обов'язок надсилання цього виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби, що здійснюватиме його перевірку, та строки надсилання для перевірки виконавчого провадження.

Постанова про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів складається в кількох примірниках, з яких:

один примірник надсилається до органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження;

другий примірник залишається в органі державної виконавчої служби, який витребував виконавче провадження;

якщо перевірка виконавчого провадження здійснюється за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, примірник постанови надсилається також цій посадовій особі.

Витребуване виконавче провадження надсилається до органу державної виконавчої служби, який його витребував, із супровідним листом у строки, визначені в постанові про його витребування.

Матеріали виконавчого провадження або їх копії повинні бути прошнуровані, пронумеровані, з описом документів, який підписується державним виконавцем, який оформив виконавче провадження, із зазначенням дати складання опису.

Виконавчі провадження з великою кількістю документів формуються в окремі томи з кількістю аркушів не більше 250 в кожному.

Кожен том провадження оформляється окремо, має власну нумерацію аркушів і власний опис.

Копії матеріалів виконавчого провадження засвідчуються начальником органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження.

Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

підстави перевірки виконавчого провадження;

строки проведення перевірки;

у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов'язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

строк виконання постанови;

коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

інша необхідна інформація.

Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п'ятому та шостому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

Після закінчення перевірки законності виконавчого провадження оригінал виконавчого провадження не пізніше трьох робочих днів з моменту закінчення перевірки повертається до органу державної виконавчої служби, у провадженні якого воно перебуває (перебувало).

Посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов'язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень.

Постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів підлягають обліку в журналі обліку постанов про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування (додаток 10).

Відповідні записи вносяться до журналу в день винесення посадовою особою постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів та постанови про результати перевірки виконавчого провадження.

Так, на підставі вказаних вимог чинного Закону та відповідно до вимог розділу XII «Порядку проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з примусового виконання рішень №512/5, начальником Управління проведено перевірку законності виконавчого провадження № 52341502, що перебуває на виконанні у начальника Печенізького районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області Макогон Г.В.

За результатами вказаної перевірки заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальником Управління ОСОБА_4 винесено постанову № 190/31/1/16 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 52341502 від 04.01.2017.

Згідно резолютивної частини вказаної постанови Управлінням:

- визнано дії начальника Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Макогон Г.В. такими, що суперечать вимогам ст. 11, ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції, яка була чинною до 05.10.2016, ч. 2 ст. 34, ч. 2 ст. 40 чинного закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.3.-3.5. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень;

- визнано бездіяльність начальника Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Макогон Г.В. такою, що суперечить вимогам ст. 18, ч. 2 ст. 39 чинного Закону України «Про виконавче провадження», п. 13 розділу VII чинної Інструкції з організації примусового виконання рішень;

- скасовано постанову начальника Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській бласті Макогон Г.В. за ВП №52341502 від 21.10.2016 про звільнення майна боржника з-під арешту, як таку, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень;

- скасовано постанову Макогон Г.В. за ВП №52341502 від 07.11.2016 про зупинення вчинення виконавчих дій, як таку, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень;

- начальнику Печенізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Макогон Г.В. в термін до 11.01.2017 доручено привести виконавче провадження № 52341502 з примусового виконання виконавчого листа № 633/100/16-ц від 13.06.2016, виданого Печенізьким районним судом Харківської області у відповідність до вимог чинного законодавства з урахуванням встановлених геревіркою порушень.

Листом від 12.01.2017 року № 07.02-33/07.02-35/33667 заступником начальника Головного ТУЮ повідомлено адвоката Лохматова І.Л ( як представника ОСОБА_3.) про результати розгляду скарги ОСОБА_3 від 13.12.2016 року (а.с. 46-47).

Вказаний лист було отримано представником позивача 12.01.2017 року (а.с. 47).

Між тим, матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду доказів незгоди в процедурою проведення перевірки чи актом, складеним за результатами вказаної перевірки, з огляду на наявність невирішених чи нерозглянутих питань.

В подальшому, згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області №45/к від 16.01.2017 «Про відкриття дисциплінарного провадження стосовно Макогон Г.В.» відкрито дисциплінарне провадження стосовно начальника Печенізького РВ ДВС ГТУЮ в Харківській області Макогон Г.В. (а.с. 30)

Як вбачається з пояснень представника відповідача, дисциплінарне провадження триває (а.с. 22).

Поряд з цим, як вбачається зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_3 як підставу для зобов'язання начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції у Харківській області перевірити законність виконавчого провадження № 52341502 визначив той факт, що постанова від 25.10.2016 року про відкладення провадження виконавчих дій за ВП №52341502 не була скасована в процесі проведення перевірки вказаного виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення Макогон Г.В. вказаної постанови від 25.10.2016 по ВП №52341502 стало надходження 24.10.2016 року до Печенізького РВ ДВС ГТУЮ в Харківській області заяви представника боржника ТОВ «Агрома» про зупинення виконавчого провадження (а.с. 96)

Зокрема, ТОВ «Агрома» було зазначено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2016 про відкриття касаційного провадження по справі №633/100/16-ц було зупинено виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 07.09.2016 року по справі №633/100/16-ц до закінчення касаційного провадження (а.с. 97).

З огляду на вказані обставини, Печенізький РВ ДВС ГТУЮ в Харківській області листом від 24.10.2016 року № 1454/14.34.-02 звернувся до Печенізького районного суду Харківської області з приводу надання інформації щодо того рішення, яке дійсно підлягає примусовому виконанню: рішення Печенізького районного суду Харківської області по справі № 633/100/16-ц від 13.06.2016 року чи рішення Апеляційного суду Харківської області по справі № 633/100/16-ц від 07.09.2016 року (а.с. 109-110).

Листом від 24.10.2016 року, Печенізький районний суд Харківської області надав відповідь на вказаний запит, та зазначив, що у виконавчому листі по справі № 633/100/16-ц від 13.06.2016 року помилково вказано дату та назву рішення, яке підлягає примусовому виконанню. Тому, примусовому виконанню підлягає рішення Апеляційного суду Харківської області по справі № 633/100/16-ц від 07.09.2016 року.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, враховуючи, що на виконанні в Печенізькому відділі ДВС перебував виконавчий лист №633/100/16-ц виданий 22.09.2016 Печенізьким районним судом Харківської області, а не Апеляційним судом Харківської області від 07.09.2016, з огляду на вказані розбіжності та до з'ясування правомірності виконавчого документа, що перебуває на виконанні у відділі, 25.10.2016 строком на 10 днів до 07.11.2016 державним виконавцем було відкладено проведення виконавчих дій шляхом прийняття постанови від 25.10.2016 року по ВП 52341502.

Суд зазначає, що порядок дій державного виконавця під час вирішення питання щодо прийняття відкладення провадження виконавчих дій встановлений ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно вимог вказаної статті Закону за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Поряд з цим, суд вважає за потрібне зазначити, що вичерпного переліку підстав, з якими законодавець пов'язує можливість відкладення провадження виконавчих дій, викладена норма не містить.

Натомість, положення зазначеної статті передбачають право державного виконавця з власної ініціативи відкласти провадження виконавчих дій, визначивши, що у спірних правовідносинах наявні обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій.

При цьому, обставинами, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, тобто пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного проведення виконавчих дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень суду та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерело права.

Так, у рішенні від 07.05.2002 по справі "Бурдов проти Росії" Європейський Суд зауважив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у статті 6 Конвенції. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент винесення постанови від 25.10.2016 року по ВП № 52341502 державним виконавцем були виявлені розбіжності щодо визначення конкретного рішення, яке підлягало примусовому виконанню в рамках вищезазначеного виконавчого провадження, а відтак державним виконавцем правомірно реалізовано право визначити існування обставин, які перешкоджають проведенню виконавчих дій та відкладення провадження виконавчих дій, що не суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що дії відповідача по вчиненню виконавчих дій були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, котрі передбачені законом, і жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача в публічно-правових відносинах.

Поряд з цим, суд вважає за потрібне зазначити, що позивачем по суті не зазначено, чим саме відкладення провадження виконавчих дій на строк до 10 робочих днів порушує його права та охоронювані законом інтереси у спірних правовідносинах.

Судом самостійно ознак такого порушення оскаржуваною постановою та діями державного виконавця також не встановлено.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів скасування вказаної постанови від 25.10.2016 року, у порядку, визначеному чинним законодавством.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивачем в порушення вимог вищезазначених статей кодексу не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що постановою від 25.10.2016 року про відкладення виконавчих дій були порушені права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, для відновлення яких виникає необхідність у проведення повторної перевірки законності виконавчого провадження ВП №52341502.

Крім того, згідно п.18 розділу III чинної Інструкції зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що державним виконавцем постанова від 25.10.2016 року ВП 52341502 прийнята у відповідності до вимог ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» та не суперечить вимогам чинного законодавства, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для повторної перевірки законності виконання виконавчого провадження ВП 52341502 у розумінні ст. 74 чинного Закону та розділу XII чинної Інструкції, з огляду на те, що перевірка вказаного виконавчого провадження уже була завершена, а позивачем не зазначено нових чи нез'ясованих під час перевірки питань, як і не надано інших доказів на підтвердження порушення прав та законних інтересів позивача.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень було доведено під час судового розгляду відсутність факту порушення прав позивача, а перевірка законності виконавчого провадження № 52341502 проведена повно, з врахування всіх обставин і підстав справи, з дотриманням приписів діючого законодавства, аналіз якого проведено в даній постанові, а також з огляду на те, що постанова від 25.10.2016 року про відкладення провадження виконавчих дій, як єдина підстава для проведення повторної перевірки вказаного виконавчого провадження, винесена на підставі та у відповідності до вимог ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», та з дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, та, з огляду на правові приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.В. Мельников