Постанова № 67032794, 08.06.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/802/17

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення суддівської винагороди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, у якому з врахуванням заяви про уточнення адміністративного позову про стягнення суддівської винагороди від 25.05.2017 року, просить:

- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 26198838, 46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 50) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, адреса зареєстрованого місця проживання: 46000, АДРЕСА_1), недоплачену суддівську винагороду за січень 2017 року, виходячи з 10 мінімальних заробітних плат, відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 року, провівши необхідні відрахування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу як судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, нараховано суддівську винагороду за січень місяць 2017 року в розмірі 27200,00 грн., що не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів" - 10 мінімальним заробітним платам. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200,00 грн. Відтак, посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання має становити 32000,00 грн. Таким чином, порушення гарантованого державою права на належне матеріальне забезпечення зумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

В судове засідання позивач не з'явилася, у прохальній частині позовної заяви та заяви про уточнення адміністративного позову про стягнення суддівської винагороди просила справу розглядати у її відсутності.

Представник відповідача територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області в судове засідання не прибула, подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, без участі представника, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію виклала у письмових запереченнях від 08.06.2017 року, долучених до матеріалів справи, в яких зазначила, що стосовно здійснення виплат позивачу суддівської винагороди за січень місяць 2017 року відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області в судове засіданні не прибув, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно із частиною четвертою статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини другої статті 40 КАС України особи, які беруть участь у справі і не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 12.02.1993 року обрана на посаду судді Тернопільського міського суду Тернопільської області, з 19.06.2003 Тернопільського міського суду Тернопільської області безстроково, а з 23.03.2004 переведена до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, де працює на даний час.

У відповідності до наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 165-К від 27.07.2015 року "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1.", ОСОБА_1, судді Тернопільського міськрайонного суду, встановлено з 01 серпня 2015 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу, стаж роботи якої становить 25 років станом на 31 липня 2015 року.(а.с.7)

Також згідно наказу голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 199-К від 23.09.2015 року "Про розміри компенсації за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю", ОСОБА_1, судді Тернопільського міськрайонного суду, встановлено щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці із ступенем секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно" у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 23 вересня 2015 року. (а.с.8)

Відповідно до розрахункового листа за січень 2017 року (а.с.6) та довідки про доходи виданої відповідачем (а.с.19) посадовий оклад судді Сливки Л.М. становить 16000 грн., за січень 2017 року їй нараховано суддівську винагороду в розмірі 27200,00 грн. з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу та щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10 відсотків посадового окладу.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи судом ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання не проходила, оскільки була призначена на посаду судді до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII.

Позивач вважає, що розмір нарахованої та виплаченої за січень місяць 2017 року суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів" - 10 мінімальним заробітним платам.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється Законом про судоустрій.

Згідно частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становив - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 статті 22 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення " Закону № 1402-VIII обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість, пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Судом встановлено, що інших механізмів визначення розміру суддівської винагороди та її виплати Закон №1402-VШ не містить.

Відповідно до частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ (далі Закон № 2453-VІ) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200,00 гривень.

Таким чином, законодавець і в Законі №2453-VIП, і в Законі №1402-VШ визначив застереження щодо регулювання суддівської винагороди виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів" та закріпив неможливість визначення розміру суддівської винагороди іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки станом на 01.01.2017 року позивач не проходила кваліфікаційного оцінювання судді, розмір суддівської винагороди повинен обраховуватись виходячи із розміру 10 мінімальних заробітних плат.

Мотивуючи наявність права нараховувати позивачу суддівську винагороду із розрахункової величини в сумі 1600,00 грн., а не з чинного розміру мінімальної заробітної плати в сумі 3200,00 грн., відповідач посилається на пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 гривень. (лист Державної судової адміністрації України від 13.01.2017 року № 11-256/17 "Про оплату праці")

Судом встановлено, що законодавець норми Закону № 2453-VIП та/або норми Закону № 1402-VШ щодо регулювання суддівської винагороди не змінив.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) відзначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Таким чином, вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов'язком відповідача і повинно вирішуватись у встановленому законом порядку, оскільки є невід'ємним елементом гарантій незалежності суддів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 10.03.2011 року справі "Сук проти України" (Заява № 10972/05) вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним. (пункт 23).

У зв'язку з цим, право на отримання суддівської винагороди не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов'язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету.

Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" (Лісабон, 10.07.1998 року) визначено, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 154 Закону №1402-VШ визначено, що територіальне управління є територіальним органом Державної судової адміністрації України. Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. (ч.1 ст.151 Закону №1402-VШ)

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку є порушення гарантованого державою права позивача на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, яке виразилось в застосуванні відповідачем при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за січень місяць 2017 року п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІ та не виконанні п.23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, яке підлягає захисту шляхом задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання недоплаченої суддівської винагороди є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Нормами частин першої та другої статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно пункту 2 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

У зв'язку з цим постанову в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 належить допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 2,6,11,41,86,128,158-167,256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 26198838, 46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 50) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса зареєстрованого місця проживання: 46000, АДРЕСА_1) суддівської винагороди за січень 2017 року з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, відповідно до розміру мінімальної заробітної плати визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 року, який становить 3200 грн. 00 коп., провівши необхідні відрахування.

Постанову суду в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.