Постанова № 67032777, 30.05.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/623/17

30 травня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 26198838 (46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 50) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область, 47150) суддівську винагороду за січень 2017 року, з вирахуванням виплаченої суми суддівської винагороди, при розрахунку посадового окладу якої застосувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину у розмірі 3200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн. Відтак, посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання має становити 32000 грн., виходячи з розрахунку 3200 грн. (мінімальна заробітна плата)*10 (мінімальних заробітних плат).

Однак, за січень 2017 року Відповідачем, в порушення зазначених норм, нараховано та виплачено суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу у розмірі 16000 грн. За таких обставин, недоплату суддівської винагороди за січень 2017 року ОСОБА_1 вважає протиправною.

Позивач в судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області в судове засідання не прибув, направив на адресу суду письмові заперечення в яких зазначив, що стосовно здійснення виплат ОСОБА_1 Відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також направив на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області не забезпечили явку в судове засідання уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відтак, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи заяви Позивача та Відповідача про розгляд справи без їх участі та неявку в судове засідання представника третьої особи, суд, у відповідності до положень ч.1 ст.41, ч.4 ст.122 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, що 23 травня 2013 року Указом Президента України №302/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Харцизького міського суду Донецької області. Указом Президента України №83/2015 від 14 лютого 2015 року Позивача переведено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходила.

З матеріалів справи, а саме довідки про доходи №174 в січні 2017 року Позивачу нараховану суддівську винагороду в розмірі 14882 грн.

На думку Позивача, обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн., визначеної п.3 р. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів", відтак звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.23 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 02.06.16 року №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453.

Як передбачено ч.2 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200 гривень.

Отже, враховуючи, вказані норми, посадовий оклад Позивача, як судді місцевого суду повинен був складати 32000 грн.

З приводу того, що п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року№1774 передбачена інша розрахункова величина у розмірі 1600 грн. для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а мінімальна заробітна плата не застосовується, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, як Конституцією України, так і Законами України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII та від 07.07.2010 року №2453-VI, передбачено, що розмір суддівської винагороди регулюється виключно законом про судоустрій і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII не є законом про судоустрій, а тому відповідно до ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 №1402-VIII не можуть регулювати питання розміру суддівської винагороди.

Разом з тим, приписами ст.10 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи, що в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200 грн., суд приходить до висновку, що з 01.01.2017 року 1600 грн. є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік.

Суд наголошує, що відповідно до приписів ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI розмір посадового окладу судді місцевого суду обраховується саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не іншої розрахункової величини. В один і той же період часу не може існувати одночасно два відмінних один від одного розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами обмежено як Конституцією так і відповідними законами про судоустрій.

Встановлення розміру суддівської винагороди судді безпосередньо законом про судоустрій, є вимогою, конституційною гарантією (ст.130 Конституції України), а не рекомендацією для органів влади.

Разом з тим, суд погоджується з позицією Відповідача, про те, що соціально-економічні права не є абсолютними, і у разі неможливості їх фінансово забезпечити, Держава має право на прийняття рішень пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, у тому числі, щодо розміру суддівської винагороди.

Виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, законодавець має право на встановлення будь-якого розміру суддівської винагороди, більшого чи меншого, але враховуючи вимоги ст.130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 №1402-VIII, ч.1 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 №2453-VI, це повинно бути передбачено виключно у законі про судоустрій, а не в інших нормативно-правових актах.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.16 №1774-VIII щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні посадових окладів та заробітної плати працівників та встановлення для цих цілей нової розрахункової величини в 1600 гривень, враховуючи вимоги ст.130 Конституції України, можуть застосовуватися до будь-яких інших посадових окладів та заробітних плат працівників, окрім посадових окладів судді.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішення від 10.03.2011 року справі "Сук проти України" (заява № 10972/05) вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що Відповідачем порушено право ОСОБА_1 на передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за січень 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов поністю.

2 Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 26198838 (46000, м. Тернопіль, вул. Руська, 50) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, с. Вілія, Шумський район, Тернопільська область, 47150) суддівську винагороду за січень 2017 року, з вирахуванням виплаченої суми суддівської винагороди, при розрахунку посадового окладу якої застосувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину у розмірі 3200 грн.

3.Постанову суду в зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити суддівську винагороду за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.