Постанова № 67032430, 07.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1150/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 5766,45 грн. з фізичної особи ОСОБА_1 (68720, Одеська обл., Болградський район, с. Червоноармійське, вул. Радянської Армії, буд. 1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на рахунок № 37190104001519 (отримувач - УДКСУ у Болградському районі Одеської області, код ЄДРПОУ 37801706, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, МФО банку 828011).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області з 10.01.2007 року за реєстраційним № НОМЕР_2 як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 pоку, про що свідчать заява ОСОБА_1 від 10.01.2007 року та свідоцтво про Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №282854. Фізична особа ОСОБА_1 має узгоджену та несплачену заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка станом на 30.01.2017 року складає 5766,45 грн. Заборгованість виникла внаслідок несплати ОСОБА_1 єдиного внеску за 2012 рік на суму 4572,42 грн. (платнику направлено вимогу про сплату боргу від 19.12.2012 року № Ф-4 У) та за І квартал 2013 року на суму 1194,03 грн. (платнику направлена вимога про сплату недоїмки від 20.05.2013 року № Ф-159 У). Вимога про сплату боргу від 19.12.2012 року № Ф-4 У та вимога про сплату недоїмки від 20.05.2013 року № Ф-159 У являються виконавчими документами, які не були погашені відповідачем, у зв’язку з чим були направлені до відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС Болградського РУЮ) для подальшого стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Вимога про сплату боргу від 19.12.2012 року № Ф-4 У направлена 29.01.2013 року заявою № 1003/08, на підставі чого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37636462 від 01.02.2013 року, але постанова до управління не надходила. Вимога про сплату недоїмки від 20.05.2013 року № Ф-159 У направлена 20.06.2013 року заявою № 7550/08, на підставі чого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39067813 від 21.06.2013 року. У зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, вищезазначені вимоги повернуті до управління без виконання, про що свідчать постанови від 17.06.2016 року (ВП № 37636462 та ВП № 39067813). 19.07.2016 року вимоги направлені повторно до відділу ДВС Болградського РУЮ, про що свідчать копії заяв № 7246/09 та № 7245/09. Державним виконавцем відділу ДВС Болградського РУЮ винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2016 року ВП № 51838366 та ВП № 51838461. У зв’язку з реорганізацією, виконавчі провадження передані до Ізмаїльського міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 30.03.2016 року державним реєстратором зареєстровано припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 У зв’язку з ліквідацією боржника як суб’єкта господарювання (на підставі реєстрації припинення підприємницької діяльності державним реєстратором) 05.12.2016 року Ізмаїльським МВДВС винесені постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 51838366 та ВП № 51838461. Не сплачена відповідачем за січень - грудень 2012 року та січень - березень 2013 року сума єдиного внеску надає шкоду державі у вигляді не надходження грошових коштів до бюджету Пенсійного фонду України, призводить до виникнення заборгованості по пенсійним виплатам, гарантованим Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 5766,45 грн.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання судом замінено позивача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області на правонаступника Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.34-36) у яких зазначено наступне.

ОСОБА_2 УПФУ у Болградському районі Одеської області заявляючи відповідну вимогу про стягнення боргу не зазначає в позовній заяві обставини, що мають суттєве значення у справі а саме. Болградським районним судом, за поданням Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції в Одеської області прийнято ухвалу по справі № 497/930/15-ц від 23.04.2015 року, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1. Ухвалою Болградського районного суду від 10.09.2015 року по справі № 497/930/15-ц провадження № 6/497/78/15, за поданням ВДВС Болградського районного управління юстиції Одеської області щодо скасування тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України при виконанні нею своїх зобов’язань за виконавчим провадженням у зв’язку із тим, що обставини, які зумовлювали тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 минули, подання було задоволено. ОСОБА_4 було сплачено суми заборгованості за виконавчими листами ДПІ у Болградському районі ГУ Міндоходів в Одеській області № Ф-232-25 У від 09.07.2014р. та № Ф- 74-25 У від 26.05.2014 року у повному обсязі з урахуванням суми виконавчого збору в сумі - 4188,71 грн. З посиланням на положення п.6.4 Постанови Правління ПФУ №21-5 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Постановою КМУ від 22 серпня 2000 рОКУ № 1306 «Порядок видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ОСОБА_1 зазначає, що ані у встановленому, ані в будь-якому іншому порядку свідоцтво застрахованої особи відповідачу не вручалось, що додатково підтверджується відсутністю відповідного підтвердження у наявних документах. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не могло було взято на облік і не мого бути надано статусу платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до п.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» управлінням ПФУ у м.Болград, як виконавцем функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду та його територіальних управлінь відповідно до абз.1 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як органу, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, відповідно до п. 1 статті 58. Закону України «Про збір на загальнообов’язкове пенсійне страхування» і кошти якого не включаються у Державний бюджет України відповідно до п.2 ст.72 цього ж закону і тому з дня набрання чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” №2464, ОСОБА_1 не могла вважатись платником єдиного внеску відповідно до пункту 3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464, яким встановлено, що виключно платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вважаються платниками єдиного внеску. Безпідставним, стверджує відповідач у своїх запереченнях, є також посилання позивача про наявність узгодженої заборгованості оскільки, відповідно п.8.5 Постанови пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. При цьому від представник позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відповідач повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. При цьому жодних клопотань щодо причин неприбуття у судове засідання та жодних клопотань, пояснень, заперечень щодо заявленого адміністративного позову з боку відповідача до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, з урахуванням належного сповіщення відповідача про розгляд справи, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, суд розглядав справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області з 10.01.2007 року за реєстраційним № НОМЕР_2 як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України згідно заяви ОСОБА_1 від 10.01.2007 року (а.с.6) та свідоцтва про Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 282854 (а.с.7).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року та Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно приписів пункту 1 “Положення про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно до покладених на нього завдань, управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (зі змінами та доповненнями) головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Підпунктом 2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких належать 1) забезпечення у відповідному регіоні надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства; 2) забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; 3) забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; 4) ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення; 5) забезпечення функціонування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.

Відповідно до п.п.9 п.2.4. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, ОСОБА_2 має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

З 01 січня 2011року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень абзацу 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до абз.6 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережено повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Крім того, Пенсійний фонд України і після 01 січня 2011року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень.

Частиною 2 статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу ХV “Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” було визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.15 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно з п.1 ч.1 ст.14 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці – підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця – на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про працю”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 12 статті 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 11.11 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, платники страхових внесків зазначені в п.п.2.1.10 та п.п.2.1.2 п.2.1 цієї Інструкції щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми грошових внесків за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, але не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п.п.1-4 ст.11 Закону є календарний місяць.

Згідно з п.2 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п.1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Частиною 1 статті 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” встановлено, що взяття на облік осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно зі ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному територіальному органу Пенсійного фонду. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому, платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому п.1 ч.1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, - календарний рік.

Відповідно до ч.ч.9-12,14 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у п.п.2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 ч.1 ст.4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Єдиний внесок, що відповідно до цього Закону підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника відповідного зобов'язання до дня включення територіальним органом Пенсійного фонду даних про такого платника до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачується (стягується) на загальних підставах відповідно до цього Закону за зазначений період.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом встановлено, що у зв’язку з тим, що заборгованість боржником – ОСОБА_1 добровільно сплачена не була, УПФУ у Болградському районі Одеської області, правонаступником якого є Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, винесено вимогу про сплату боргу №Ф-4У від 19.12.2012 року на суму 4572,42 грн., вимогу про сплату боргу №Ф159У від 20.05.2013 року на суму 1194,03 грн.

Проте, визначені вказаними вимогами суми боргу, самостійно відповідачем сплачені не були, у зв’язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед Ізмаїльським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області.

Суд не приймає до ували посилання відповідача на те, позивачем не надано до суду докази про отримання ОСОБА_1 вимог про сплату боргу №Ф-4У від 19.12.2012 року та №Ф159У від 20.05.2013 року, скільки такі докази містяться в матеріалах справи (а.с.62-63).

Окрім того, з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме з рішення Болградського районного суду Одеської області області від 10.09.2015 року у справі №497/930/15-ц, рішення Болградського районного суду Одеської області області від 23.04.2015 року у справі №497/930/15-ц судом встановлено, що ОСОБА_1 було відомо про заборгованість перед позивачем та, що вона надавала письмовими поясненнями відділу ДВС Болградського районного управління юстиції Одеської області про намір оскаржувати вимоги УПФУ у Болградському районі у судовому порядку.

Станом на дату розгляду справи доказів оскарження вищевказаних вимог про сплату боргу №Ф-4У від 19.12.2012 року та №Ф159У від 20.05.2013 року до суду не надано.

Фізична особа ОСОБА_1 відповідно до картки особового рахунку страхувальника та розрахунку боргу має заборгованість станом на 25.04.2017 року перед ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка складає 10970,78 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5766,45, а саме по вимозі про сплату боргу №Ф-4У від 19.12.2012 року на суму 4572,42 грн., та по вимозі про сплату боргу №Ф159У від 20.05.2013 року на суму 1194,03 грн.

Отже, на час розгляду справи у суді заборгованість фізичною особою ОСОБА_1 у сумі 5766,45 грн. відповідачем не погашена, доказів сплати такої заборгованості суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, відповідач має заборгованість перед ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 5766,45 грн., а отже, за відсутності добровільного виконання відповідачем покладених пенсійним законодавством обов’язків, вказана сума відшкодування витрат органу ПФУ підлягає стягненню за рішенням суду.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

07.07.2014 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом” від 13.05.2014року №1258, відповідно до положень якого при державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців довідка про відсутність заборгованості з УПФУ не потрібна.

Згідно Постанови Верховного суду України від 04.12.2013року по справі №6-125цс13, відповідно до положень статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 47-49 Закону України від 14.05.1992року №2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.01.2017р. підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено, однак заборгованість з єдиного внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 5766,45 грн. у законодавчо визначеному порядку та строки, відповідачем сплачено не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість, та правомірність позовних вимог ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області – задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (68720, Одеська обл., Болградський район, с. Червоноармійське, вул. Радянської Армії, буд. 1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 5766,45 грн. на рахунок № 37190104001519 (отримувач - УДКСУ у Болградському районі Одеської області, код ЄДРПОУ 37801706, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, МФО банку 828011).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Вовченко