Постанова № 67032386, 09.06.2017, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 червня 2017 р. справа № 820/2055/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Головне управління ДФС у Харківській області з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 14469,96 грн., а саме з акцизного податку в сумі 12112,48 грн. та з земельного податку в сумі 2357,48 грн..

23.05.2017 року суддею Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/2055/17 було винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі на підставі ст.183-2 КАС України.

26.05.2017 року відповідач особисто отримала копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач у відповідності до ст.183-2 КАСУ жодних заперечень або заяв не надав.

Згідно з положеннями ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Частиною 4 ст.183-2 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 11.03.2010 року.

Окрім цього, судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Південній об’єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області з 13.03.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач самостійно задекларував податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку в сумі 12112,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями декларацій акцизного податку: №9241583955 від 14.12.2016 року, №9265416383 від 16.01.2017 року, №9022387806 від 17.02.2017 року, №9043344088 від 16.03.2017 року, розрахунком пені в автоматичному режимі та з земельного податку в сумі 2357,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій з плати за землю: №9018275203 від 16.02.2016 року, №9009705163 від 03.02.2017 року, №9043701069 від 17.03.2017 року, розрахунком пені в автоматичному режимі.

Таким чином, сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 складає 14469,96 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком позову та копією облікової картки платника податків.

Судом встановлено, що відповідач самостійно визначив суми податку у поданих деклараціях, відповідно сума податкового боргу є узгодженою.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 названого Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що самостійне визначення платником податку у податкових деклараціях податкових зобов'язань зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення цих сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. Окрім того, грошові зобов'язання вважаються узгодженими і в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним.

Отже, у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 31.05.2016 року по справі №822/2125/15 (К/800/47437/15).

Згідно положень п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, податковим органом було сформовано податкову вимогу №392-25 від 24.09.2014 року, яка була направлена засобами поштового зв’язку на адресу реєстрації відповідача та отримана відповідачем 01.10.2014 року.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В матеріалах справи міститься довідка Південної об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області №1024/10/20-16-17-16 від 25.04.2017 року, відповідно до якої станом на 25.04.2017 року ФОП ОСОБА_1 має безперервний податковий борг з 24.09.2014 року.

Відповідно до п.п.20.1.32, п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.1 та 95.3 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надав, узгодження суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом у розмірі 14469,96 грн., а саме з акцизного податку в сумі 12112,48 грн. та з земельного податку в сумі 2357,48 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Частиною 1 статті 256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-162, 183-2, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, вул.Леніна, буд.26, смт Зачепилівка, Зачепилівський район, Харківська область, 64401) заборгованості перед бюджетом у розмірі 14469.96 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят дев’ять гривень) 96 коп., а саме: з акцизного податку в сумі 12112,48 грн. (р/р 31414531700217, код платежу 14040000; банк отримувача УДКСУу Зачепилівському районі Харківської області, код 35579026, МФО 851011) та з земельного податку в сумі 2357,48 грн. (р/р 33215813700217, код платежу 18010700; банк отримувача УДКСУу Зачепилівському районі Харківської області, код 35579026, МФО 851011).

Підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Біленський О.О.