Постанова № 67032261, 08.06.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року справа № 813/1733/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шавель М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Городоцького РВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Городоцького РВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1047 о/с від 11.04.2017 року в частині звільнення з 07 листопада 2017 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора слідчого відділення Городоцького районного відділу ГУМВС України у Львівській області.

- поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення Городоцького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року.

- стягнення із Городоцького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 19.05.2016 року по дату прийняття рішення по справі.

У позовній заяві посилається на те, що наказом від 11.04.2017 року №1047 о/с Головного управління Національної поліції України у Львівській області вона була повторно звільнена у зв'язку із скороченням штату працівників та їй не було запропоновано іншої посади, тоді як відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» звільнення з роботи працівників міліції через скорочення штатів можливе лише при відмові від проходження служби в поліції. При винесенні наказу також не було враховано те що позивачка перебувала на 7-8 місяці вагітності, що також суперечить чинному законодавству, а станом на 11.04.2017 року мала дитину віком до трьох років. Також, покликається на норми Кодексу законів про працю України, які врегульовують питання звільнення при реорганізації. Як наслідок незаконного звільнення, позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до положень ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Позивачка проходила службу в органах внутрішніх справ України з 14.08.2006 року. Станом на 16.09.2015 року вона перебувала на 7-8 тижні вагітності відповідно до довідки Городоцької центральної районної лікарні, проте наказом №848 о/с від 06.11.2015 року була звільнена у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року по справі №813/619/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 року, було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №848 о/с від 06.11.2015 року.

11.04.2017 року наказом № 1021 о/с Головного управління МВС України у Львівській області було скасовано наказ 848 о/с, а позивача поновлено на посаді інспектора слідчого відділення Городоцького районного відділу ГУМВС з 07.11.2015 року.

Також, 14.04.2017 року позивачем отримано лист від 11.04.2017 року із наказом №1047 від 11.04.2017 року про повторне звільнення її з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Абзацом першим пункту 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, з наступними змінами та доповненнями, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, які пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як передбачено абзацом першим пункту 10 цього ж розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно з абзацом другим цього пункту указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому, слід зазначити, що наведені пункти набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону України "Про Національну поліцію" (опублікований 06.08.2015 року у Газеті "Голос України" №141-142).

Як вбачається зі змісту наказу відповідач при звільненні позивача керувався підп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Уряду від 29 липня 1991 року №114, з наступними змінами та доповненнями.

Так, у відповідності до наведеного підпункту особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Дана норма також кореспондується з порядком визначеним у п.9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", а саме "призначення за згодою", "пропозиція посад" та "проходження конкурсу".

Відтак, звільнення зі служби допускається за умови відсутності можливості подальшого використання на службі позивача, шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивач не вжив заходів з приводу виявлення бажання проходити службу в поліції, оскільки такі обставини не звільняють суб'єкта владних управлінських функцій від обов'язку дотримуватись порядку звільнення визначеного чинним законодавством, а саме дослідити обставини можливості подальшого використання на службі.

При цьому, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при звільненні працівників поліції (зокрема, встановлення вичерпного переліку підстав у зв'язку з якими забороняється звільнення працівника), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивач відмовилася від подальшого проходження служби в поліції, а також доказів того, що позивачу було запропоновано в подальшому проходити службу в органах поліції.

Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Враховуючи те, що позивачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті спірного наказу, суд вважає його протиправним.

Більше того, слід звернути увагу на те, що п. 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Разом з тим ст. 184 КЗпП України оремо встановлені гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Так, згідно частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років-частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитина - інвалід з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як вбачається з довідки Городоцької центральної районної лікарні станом на 16.09.2015 року (а.с. 21) позивач перебувала на 7-8 тижні вагітності, що являється доказом який прямо забороняє звільняти позивачку з посади 06.11.2015 року.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на таке, що в матеріалах справи знаходиться постанова, яка набрала законної сили, по справі №813/619/16 від 18 травня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, у якій досліджувались ті ж самі обставини.

У відповідності до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Додатково слід зазначити, що відповідач не наділений повноваженнями звільняти особу не в день прийняття наказу про звільнення, а до його прийняття - спірний наказ прийнято 11.04.2017 року, а позивач звільнена з 07.11.2015 року.

Відтак, наказ Головного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 11 квітня 2017 року №1047 о/с про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, позивача належить поновити з 12 квітня 2017 року.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як передбачено ст. 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В період з 19.05.2016 року по 11.04.2017 року позивач перебував у вимушеному прогулі у зв'язку із затримкою виконання судового рішення, а з 11.04.2017 року - у вимушеному прогулі у зв'язку з незаконним звільненням..

У відповідності до підп. «з» п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року за у справі за №813/619/16 встановлено обставину, що середньоденна заробітна плата становить 134 грн. 23 коп., а розмір грошового забезпечення за один місяць - 2953 грн. 03 коп.

Кількість днів вимушеного прогулу за період з 19 травня 2016 року по 08 червня 2017 року складає 265, з урахуванням Листів Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" та від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік.

Відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до відшкодування, вирахувана шляхом множення середньоденного заробітку (134 грн. 23 коп.) на число робочих днів за період вимушеного прогулу (265 днів) становить 35570 грн. 95 коп.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому позов належить задовольнити.

Крім того, постанова в частині поновлення та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню в силу положень ст.256 КАС України.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України такі не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ №1047 о/с від 11 квітня 2017 року Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в частині звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора слідчого відділення Городоцького районного відділу ГУМВС України у Львівській області.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення Городоцького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 12 квітня 2017 року.

4. Стягнути з Городоцького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (мешкає за адресою Львівська область, м. Городок, вул. Сонячна, 25) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 19.05.2016 року по 08 червня 2017 року в сумі 35570 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 95 коп., за виключенням податків і зборів.

5. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 2953 грн. 03 коп. за виключенням податків і зборів допустити до негайного виконання.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 червня 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк