Постанова № 67031902, 08.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 р. Справа №805/1763/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Маковецької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «ПАВО Груп»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірними дій, визнання неправомірним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202

представника позивача: Міхно М.Г., за дов. від 25.04.2017 року,

представника відповідача: Колесникової О.М., за дов. від 24.01.2017 року

Приватне підприємство «ПАВО Груп» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1040231,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520115,50 гривень.

Представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить частково скасувати податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1039657,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 519828,50 гривень (том 2, а.с. 42).

Заявлені вимоги позивач обґрунтував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 45/05-99-12-02/1286056 від 22 березня 2017 року, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1467862,00 гривень.

На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 березня 2017 року податковим повідомленням-рішенням форми В1 від 10 квітня 2017 року № 0000111202 позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1467862,00 гривень за грудень 2016 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 520115,50 гривень.

Сутність порушень, визначених при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки полягає у тому, що позивачем 26 січня 2017 року надано декларацію з ПДВ за грудень 2016 року з додатками № 9268282077 та уточнюючий розрахунок за вказаний період від 27 лютого 2017 року № 9030582773. Заявлена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника складає 15838815,00 гривень.

Згідно пункту 3.6 договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться на балансі ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького» від 03.09.2015 року № 142, укладеного з Регіональним відділенням фонду державного майна по Львівській області сторони встановили, що орендна плата вноситься: 70% до державного бюджету, 30% на рахунок балансоутримувача. При цьому податок на додану вартість визначається з загальної суми орендної плати, тобто, із 100% та перераховується на рахунок балансоутримувача.

На виконання договору оренди постачальником послуг ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького» виписано податкові накладні за період: липень-грудень 2016 року, де в Розділі Б в графі «номенклатура товару» зазначено окремими позиціями: 1. Оренда приміщення 30% за місяць та відповідно визначено ПДВ. 2. ПДВ з 70% орендної плати, що перерахована до бюджету. Остання сума орендної плати не надходить на рахунки державного підприємства, а ПДВ з даної суми включається до загальної податкової накладної та сплачується позивачем на рахунок балансоутримувача.

Фіскальним органом зменшено суму бюджетного відшкодування, оскільки вважає, що податкові накладні, виписані ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького» з порушеннями, а саме: відсутність такої номенклатури послуги як ПДВ 70% орендної плати, перерахованої до бюджету.

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку, що вказане порушення призвело до завищення бюджетного відшкодування на 1393380,00 гривень.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту документальної перевірки від 22 березня 2017 року неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202 просить визнати протиправним та частково скасувати.

Відповідач надав письмові заперечення (а.с. 52-55). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення стали висновки, що викладені в акті документальної перевірки позивача від 22 березня 2017 року.

Актом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1467862,00 гривень.

Зазначає, що згідно наказу Мінфіну України від 31.12.2015 року № 1307 у податковій накладній у разі, якщо послуга яка надається, не має одиниці обліку, у графі 5.1 або 4 зазначається «послуга», а графа 5.2 або 5 не заповнюється )лист ДФС України від 05.01.2015 року № 46/6/99-99-19-03-02-15). У спірних податкових накладних за період липень-грудень 2016 року заповнено реквізит «одиниця виміру» - послуга, що не суперечить Порядку № 957, затвердженого наказом Мінфіну України від 22.09.2014 року.

Вважає, що позивач мав право звернутися зі скаргою на продавця послуг.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті камеральної перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідач зауважував на необгрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ПАВО Груп» є юридичною особою з кодом 01286056, що доведено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1. а.с. 48-49).

Позивач перебуває на податковому обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 45/05-99-12-02/1286056 від 22 березня 2017 року (том 1, а.с.57).

Позивач є платником податку на додану вартість, про що також зазначено в акті перевірки.

Фахівцями Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «ПАВО Груп» щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2016 року, про що складено акт від 22 березня 2017 року № 45/05-99-12-02/1286056 (том 1, а. с. 55-128).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1467862,00 гривень з травня 2015 року по грудень 2016 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на загальну суму 1467862,00 гривень (том 1, а.с. 127).

Позивачем оскаржується період з липня 2016 року по грудень 2016 року саме по податкових накладних, виписаних його контрагентом ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького», який є балансоутримувачем нежитлових приміщень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем буле прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення форми В1 від10 квітня 2017 року № 0000111202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1040231,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520115,50 гривень (том 2, а.с. 13).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Внесення змін до податкової звітності передбачено п. 50.1 ст. 50 ПК України.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

26 січня 2017 року позивачем було подано декларацію з ПДВ за грудень 2016 року з додатками та задекларовано податкові зобов'язання (рядок 9) у сумі 9954,00 гривень, податковий кредит (рядок 17) у сумі 18387718,00 гривень, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядок 19) у сумі 18377764,00 гривень (том 1, а.с.15-16).

27 лютого 2017 року ПП «ПАВО Груп» було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за грудень 2016 року, в якій виправлено деякі показники.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (первинна назва - приватне підприємство ДАНП «Авіакомпанія АНП» та Регіональним відділенням фонду державного майна по Львівській області було укладено договір оренди нерухомого державного майна від 03 вересня 2015 року № 142 (том 1, а.с. 183-189). Предметом вказаного договору є державне нерухоме майно, що перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького». Майно передається в оренду з метою розміщення магазину безмитної торгівлі. В пункті 3.6 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься: 70% до державного бюджету, 30% на рахунок балансоутримувача. При цьому податок на додану вартість визначається з загальної суми орендної плати, тобто, із 100% та перераховується на рахунок балансоутримувача.

Аналогічний договір № 168 між тими ж сторонами було укладено 15 жовтня 2015 року (том 1, а.с. 200-205).

Укладення, виконання сторонами договорів оренди нерухомого державного майна від 03 вересня 2015 року № 142 та 15 жовтня 2015 року № 168 не оспорюється сторонами.

Спірним питанням даної справи є наявність чи відсутність помилок при заповненні контрагентом позивача - ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького» податкових накладних, виписаних останнім на виконання вищевказаних договорів оренди.

Згідно з п.201.2. ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог п. 201.1. ст. 201 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Судом встановлено, що ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького» з липня по грудень 2016 року було виписано податкові накладні: від 31 липня 2017 року № 569, 570, від 31 серпня 2016 року № 411, 332, від 30 вересня 2016 року № 421, 422, від 31 жовтня 2016 року № 438, 439, від 30 листопада 2016 року № 652, 653 та від 31 грудня 2016 року № 672, 673 (том 1, а.с. 235-246). Графу «Номенклатура товарів/послуг продавця» було поділено на два рядки, оскільки, як зазначено вище, умовами договорів оренди суми, що підлягають до сплати за оренду нежитлових приміщень було поділено на 70% до державного бюджету та 30% на рахунок балансоутримувача.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 затверджено форми податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.

Наказ Мінфіну України від 22.09.2014 року № 957, на який посилається відповідач у запереченнях втратив чинність 01 квітня 2016 року.

Пунктом 16 наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 встановлено правила заповнення табличної частини податкової накладної та, зокрема, Розділу Б.

Однак, Порядок не містить вказівок щодо заповнення податкової накладної у випадку, встановленого пунктом 3.6 договорів оренди державного майна, коли суми оренди сплачуються у бюджет та балансоутримувачу.

Разом з тим, відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Всі зазначені реквізити спірні податкові накладні, виписані ДП «Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького» містять. В Єдиному реєстрі податкових накладних вони також зареєстровані, що не спростовується сторонами.

Згідно з вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем не надано доказів надіслання квитанцій позивачу чи його контрагенту.

Слід зазначити, що акт документальної перевірки від 22 березня 2017 року не містить пояснень чи посилань, яким чином слід було правильно заповнити податкові накладні та не містить посилань на Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з викладеним, позбавлення платника податків права на відшкодування податку на додану вартість є протиправним, виходячи з приписів пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ПК України, яким передбачено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, тобто, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідне роз'яснення з даного питання надано листом Міністерства юстиції України від 10 жовтня 2014 року № 513-0-2-14/8.2 «Щодо незастосування органами державної фіскальної служби положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України».

Стосовно вимог позивача визнання неправомірними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачу надано Податковим кодексом України право виносити податкові повідомлення-рішення. Пункт 58.1 статті 58 ПК України регламентує порядок складання та надсилання податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Які саме норми податкового кодексу України чи Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.12.2015 року № 1204 порушено відповідачем позивачем не зазначено, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1039657,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 519828,50 гривень.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «ПАВО Груп» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0000111202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1039657,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 519828,50 гривень - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 квітня 2017 року № 0000111202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1039657,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 519828,50 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ПАВО Груп» судові витрати з судового збору у розмірі 23 392 (двадцять три тисячі триста дев'яносто дві) гривні 28 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 08 червня 2017 року та проголошено її вступну та резолютивну частини в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2017 року

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.