Постанова № 67031887, 07.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 р. Справа №805/1427/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:14:54

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді- Христофорова А.Б.,

при секретарі - Нестеренко Н.Л.,

за участю:

представника позивача - Попова С.Г.,

представника відповідача - Ширшова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання утриматись від вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення №3 від 17 березня 2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" підписане В.о. заступника начальника-начальника Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби А.В. Северін, зобов'язати Запорізьке управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі керівника, заступників або будь-яких інших уповноважених осіб утриматись від прийняття рішень щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року, з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, обґрунтовуючи тим, що 21.12.2016 року п.57 розділу І Закону України №1797-VIIІ від 21.12.2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, однак податковим органом протиправно прийнято рішення на підставі вимог п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, оскільки цей закон набрав чинності 01.01.2017 року, натомість заборгованість виникла до 01.01.2017 року, крім того не можуть використовуватись власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заробітної плати та єдиного внеску. Зауважує на тому, що Національним банком України не приведено у відповідність до нових норм свої нормативно-правові акти, та не передбачено списання коштів з банківського рахунку за вимогою контролюючого органу, а лише тільки на підставі рішення суду. Враховуючи вищезазначене просить скасувати спірне рішення.

Ухвалою суду від 04.04.2017 року замінено неналежного відповідача на належного Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, мотивовано тим, що з урахуванням внесених змін до Податкового кодексу на підставі п.95.5 ст.95 зазначеного кодексу, податковим органом винесено Рішення № 3 від 17 березня 2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Рішенню передувало той факт, що 21.11.2016 року підприємством було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року у сумі 11 080 368,00 грн, граничним строком сплати є дата 02.12.2016 року. Враховуючи той факт, що податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень, не сплачується протягом 90 календарних днів, відсутні зобов'язання держави щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, у відповідності до чого рішення є правомірним. Зауважує на тому, що зазначена заборгованість не є відповідальністю, у відповідності до чого при прийнятті спірного рішення правомірно застосовано норми закону, що набрав законної сили 01.01.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи доводами аналогічними зазначеним у письмовому заперечені, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" (ЄДРПОУ31599557, вул. Перемоги, б.9, м. Родинське, м. Покровськ, Донецька область, 85310) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації 23.11.2001 року №1 271 120 0000 000025, є юридичною особою та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що позивачем здійснено електронне податкове звітування шляхом подання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року на суму ПДВ 11 080 368,00 грн направлено та отримано податковим органом 21.11.2016 року; за листопад 2016 року на суму ПДВ 9 002 984,00 грн направлено та отримано податковим органом 20.12.2016року; за грудень 2016 року на суму ПДВ 14 603 446,0 грн направлено та отримано податковим органом 20.01.2017 року та уточнюючий розрахунок до декларації за грудень 2016 року на суму ПДВ 7 154 114,00 грн направлено та отримано податковим органом 20.02.2017 року.

17 березня 2017 року В.о. заступника начальника-начальника Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби винесено Рішення №3 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська".

На виконання зазначеного рішення податковим органом направлялися до банківських установ платника інкасовані доручення на суму 11 080 368,00 грн, однак зазначені інкасовані доручення поверталися без виконання.

Спірним питанням зазначеного позову є правомірність винесення податковим органом рішення про стягнення усієї суми податкового боргу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом наведений у статті 203 Податкового кодексу України, за змістом якої, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з приписами ч.2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановами Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2016 року по справі №820/1393/16-а та №805/1476/16-а за позовом Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС до ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення боргу , встановлено, що на адресу ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" направлено податкову вимогу форми №1/4 від 08.02.2010 року та №2/25 від 06.05.2010 року.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 року, який набрав чинності з 01.01.2017 року, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України доповнено абзацами другим-шостим, відповідно до яких: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргк.

Як вбачається зі спірного Рішення №3 від 17 березня 2017 року, податковим органом вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська".

Згідно бухгалтерської довідки про стан заборгованості перед бюджетом станом на 17 березня 2017 року (на час винесення спірного рішення), загальна заборгованість позивача складала 131 515 705,70 грн, заборгованість, термін дії якого у 90 днів не сплинув складала 47 133 947,06 грн.

Отже, податковим органом у спірному рішені не зазначено та не надано суду належних доказів, про наявність податкового боргу, який не сплачено позивачем протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. Визначення податковим органом у спірному рішенні «усієї суми податкового боргу» порушує права позивача, оскільки до невизначеної суми, згідно бухгалтерської довідки, належить сума податкового боргу, яка не була сплачена позивачем менш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

Окрім того, суд вважає правомірним твердження позивача стосовно того, що списання коштів за оскаржуваним рішенням здійснюється з поточних рахунків, які використовуються останнім для сплати та/або погашення наявної заборгованості зі заробітної плати та сум нарахованих на цю заробітну плату податків.

Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання врегульовано Главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, якою передбачено, що стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

Листом № 57-0007/12779 від 17.02.2017 «Щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)», Національним банком України повідомлено банки України, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні». На виконання вимог Закону № 1797 банки приймають та виконують інкасове доручення (розпорядження) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи). У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) має зазначатися назва, дата видачі та номер (якщо він присвоєний) рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Так, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що банківські рахунки, на яких наявні кошти, які спрямовуються на виплату заробітної плати з нарахуванням пільгових пенсій, тощо є захищеними, з чого слугує, що з метою уникнення списання грошових коштів, які б в подальшому використовувались для погашення наявної заборгованості із заробітної плати, ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" необхідно було створити окремий банківський рахунок та повідомити банківську установу про цільове призначення зазначених коштів.

Проте, як встановлено з пояснень позивача, такий окремий рахунок із цільовим призначенням, як виплата заробітної плати у підприємства відсутній. Виплата заробітної плати працівникам підприємства здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків підприємства на карткові рахунки працівників підприємства, відкритих ними в установах комерційних банків України за їх вибором на загальних підставах(абз. четвертий пояснень позивача від 07.06.2017 року).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що питання стягнення податкового боргу платників податків охоплюється статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Нормативними положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, а також положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктів 4 та 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Разом з тим, в силу ст. 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке, в свою чергу, в силу взятих на себе Україною зобов'язань не можуть суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів).

Враховуючи особливості правовідносин погашення податкового боргу за рішенням податкового органу, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, якою визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

У той же час перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, що у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що виключає свободу від свавілля (п. 58 рішення по справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/99, ECHR 1999-II; п. 49 рішення у справі ««Україна-Тюмень» проти України» від 22.11.2007, заява № 22603/02, п. 42 рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, заява № 296-А та п. 49-62 рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії» від 10.06.2007, заява від № 48191/99).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги контролюючого органу щодо погашення усієї суми податкового боргу ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", у порядку, визначеному приписами п. 95.5 ст.95 ПК України, викладені у спірному рішенні, свідчать про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, а тому безпосередньо порушують права позивача та інших (стороніх) осіб- працівників підприємства.

Оскільки застосування приписів п.95.5 ст.95 ПК України у межах спірних правовідносин суперечить принципам використання повноваження з належною метою, добросовісності прийняття рішень, розумності та пропорційності, що за умови встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ст.2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є скасування Рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 3 від 17 березня 2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі керівника, заступників або будь-яких інших уповноважених осіб утриматись від прийняття рішень щодо стягнення податкового боргу, що виник до 01 січня 2017 року, з банківських рахунків Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на підставі абзацу 2 п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб'єктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.

Суд зазначає, що встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому, та без наявності спірних правовідносин є передчасним і безпідставним.

Таким чином, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року по справі №805/1427/17-а на виконання вимогст.118 КАС України суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення адміністративного позову, застосованих вищевказаним судовим рішенням.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 3 від 17 березня 2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (ЄДРПОУ 31599557) судовий збір у сумі 1 600,00 грн

Заходи забезпечення адміністративного позову, застосовані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року по справі №805/1427/17-а за Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення дій - скасувати.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засіданні 07 червня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 09 червня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.