Ухвала суду № 67031821, 06.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відстроченні викоонання рішення суду

06 червня 2017 року Справа № 805/5695/14

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф.Засадька» про відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року в адміністративній справі № 805/5695/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 в розмірі 17 069 037,42 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 в розмірі 17 069 037,42 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 в розмірі 17 069 037,42 грн. задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, за період з листопада 2013 року по березень 2014 року в розмірі 17 069 037,42 грн.

13 травня 2017 року на адресу суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» про відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 805/5695/14 до завершення проведення антитерористичної операції на території міста Донецька.

В обґрунтування зазначеної заяви Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька» посилається на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02 грудня 2015 року № 1275-р до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, включено м. Донецьк. У зв'язку з чим ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» здійснило перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи з м. Донецька на підконтрольну територію України в м. Авдіївка Донецької області. Однак, територіально основні виробничі активи підприємства, а саме шахта імені О.Ф. Засядько, ЦЗФ «Київська» та інші, розташовані на тимчасово неконтрольованій Україною території - у м. Донецьку.

Також, зазначає, що на початку березня 2017 року внаслідок протизаконних дій з боку невстановлених осіб, які висунули вимоги про перереєстрацію підприємства в юрисдикції тимчасово неконтрольованих територій, подальшого проведення опису та інвентаризації майна, вимушеного звільнення всіх працівників - адміністрації ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» втратила фактичний контроль над виробничою діяльністю з видобутку вугілля та виробництва вугільного концентрату. На базі виробничих активів ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» на непідконтрольній території України у м. Донецьку фактично було створено нове підприємство. Відповідно у зазначених умовах господарська діяльність підприємства у м. Донецьку повністю припинена.

Також, відповідач зазначає, що Великоновосілківським відділенням поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12017050620000244 за ознаками злочину, передбаченого ст. 341 КК України.

Заявник зазначив, що враховуючи ситуацію, яка склалась на території міста Донецька був вимушений припинити господарську діяльність з видобутку вугілля та виробництва вугільного концентрату, в зв'язку з чим, ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» просила суд відстрочити виконання постанови ДОАС від 10 червня 2014 року по справі № 805/5695/14 до завершення антитерористичної операції на території міста Донецька.

Представник заявника через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду без участі представника підприємства.

Позивач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав пояснення, відповідно до яких зазначив про можливе відстрочення виконання судового рішення, однак на не тривалий час.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення в повному обсязі. Вказані обставини, можуть мати, як суб'єктивний так і об'єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті - ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

Слід зазначити, що рішення суду за своєю суттю є актом органу судової влади, який наділено силою закону, що робить його обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Іншими словами, набираючи законної сили судовий акт наділяється примусово-владним характером, що вимагає від сторін виконавчого провадження та органів державної виконавчої служби вжиття всіх необхідних заходів до його негайного, повного та належного виконання. За таких обставин надання боржнику відстрочення та розстрочення виконання судового рішення є виключною мірою оскільки може суттєво послабити його силу.

Водночас, оскільки заява про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, заявник повинен надати суду докази в підтвердження обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду.

З огляду на те, що підставою розстрочення виконання постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим її виконання у встановлені строки, на заявника покладається обов'язок доведення того, що виконання відповідного рішення суду обов'язково буде забезпечене в об'єктивній дійсності у вказані в заяві про розстрочку строки. Тобто, заявник повинен довести суду свою платоспроможність в межах стягнення в подальшому у строки, вказані у заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення не надано доказів, які б вказував на неможливість його виконання, або підтверджував наявність обставин, які ускладнюють таке виконання.

Суд зауважує, що посилання відповідача на те, що ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» здійснює свою діяльність на території м. Донецька, де проводиться антитерористична операція, не є достатнім для прийняття рішення про відстрочення виконання судової постанови.

Відповідно суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.

Згідно ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже, суд зазначає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) є сертифікат Торгово - промислової палати, однак, відповідачем доказів настання форс-мажорних обставин не надано.

Щодо посилання відповідача на те, що підприємство на початку березня 2017 року внаслідок протизаконних дій з боку невстановлених осіб втратило фактичний контроль над виробничою діяльністю з видобутку вугілля та виробництва вугільного концентрату, а також на те, що на базі підприємства фактично створено нове підприємство, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що визначені обставини будуть усунуті та не будуть перешкоджати в подальшому відповідачу виконувати зобов'язання зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Так, з наданого до суду балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства на 31 грудня 2016 року вбачається, що на початок звітного періоду необоротні активи підприємства становили 1 437 478 тис. грн. , на кінець звітного періоду - 1 280 387 тис. грн. (код рядка 1095); дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на початок звітного періоду становила 69 841 тис. грн., на кінець звітного періоду - 5 449 тис. грн. (код рядка 1125); дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду відсутні (код рядка 1135); витрати майбутніх періодів на початок звітного періоду та на кінець звітного періоду відсутні (код рядка 1170); довгострокові зобов'язання і забезпечення на початок звітного періоду становить 67 760 тис. грн., на кінець звітного періоду - 28 350 тис. грн. (код рядка 1595); поточні зобов'язання і забезпечення на початок звітного періоду становить - 680 739 тис. грн., на кінець звітного періоду - 839 123 тис. грн. (код рядку 1695); баланс підприємства на початок року становить 1 996 210 тис. грн., на кінець звітного періоду - 1 816 304 тис. грн. (код рядка 1900).

Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік вбачається, що чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить за звітний періоду 720 947 тис. грн., за аналогічний період попереднього року - 975 985 тис. грн. (код рядка 2000); собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) становить за звітний періоду 901 165 тис. грн., за аналогічний період попереднього року - 941 126 тис. грн. (код рядка 2050); фінансові результати від операційної діяльності: збиток становить за звітний період становить 281 821 тис. грн. та за аналогічний період попереднього року - 114 325 тис. грн. (код рядка 2195); сукупний дохід становить за звітний періоду 295 465 тис. грн., за аналогічний період попереднього року - 118 379 тис. грн. (код рядка 2465).

Однак, з наданого до суду балансу підприємства та звіту про фінансовий стан (Звіту про сукупний дохід) не можливо встановити, чи у підприємства можливість виконувати зобов'язання щодо сплати відстрочених сум фактичних витрат у подальшому.

Крім того, суд критично сприймає доводи заявника про відсутність коштів, достатніх для виконання судового рішення.

Так, належним доказом наявності (відсутності) коштів на рахунках підприємства є виписка по рахунку, довідка банківської (фінансової) установи про наявність коштів на відкритих рахунках, а також довідка податкового органу щодо відкритих рахунків у банківських установах та докази відсутності грошових коштів на цих рахунках.

Відповідачем надано до суду довідку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 01 червня 2017 року за вих. № 30168/10/28-10-08-13, відповідно до якої вбачається про наявність приблизно 30 відкритих рахунків у банківських установах. Однак, відповідач надає інформацію про наявність коштів на рахунках у банківських установах, лише по двох рахунках відкритих у відділення ПУМБ у м. Краматорську ПАТ Ощадбанк.

Як було зазначено вище, відстрочення виконання рішення суду має винятковий характер.

Також, суд вважає доцільним зазначити, що відповідно до статті 1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Приписами статті 4 вищезазначеного Положення Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності; надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством.

Суд зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України утворюється саме за рахунок страхових внесків підприємств, установ, організацій, обов'язкових страхових внесків громадян, також підприємства й організації, працівники яких мають право на пільгову пенсію, відшкодовують фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Борги підприємств з невідшкодованих Пенсійному фонду коштів зменшують поповнення бюджету Пенсійного фонду України та ставлять під загрозу своєчасне та повне отримання пенсії соціальній категорії громадян.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» про відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 805/5695/14 до завершення проведення антитерористичної операції на території міста Донецька.

Повний текст ухвали складено та підписано 09 червня 2017 року.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 4-12, 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» про відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 805/5695/14 до завершення проведення антитерористичної операції на території міста Донецька - відмовити.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 06 червня 2017 року без участі сторін.

Повний текст ухвали складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.