Рішення № 67031440, 22.05.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/773/16-ц

2/465/297/17

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2017 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мартинишин М.О.

при секретаріПотюк В.М.

розглянувшиу відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Львовіцивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС»,

з участю третьої особи ОСОБА_2

про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

12.02.2016 року позивач звернувся з позовом до ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» про стягнення страхового відшкодування, а саме просив стягнути з відповідача ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» 66 714 (шістдесят шість тисяч сімсот чотирнадцять)грн. 13 коп. страхового відшкодування та стягнути судові втрати .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.02.2015 року близько 13год. 20хв. у місті Львові по вул. Кн.Ольги відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2О та автомобіля «Rover 75», реєстраційний номер RP 52265 під керуванням позивача, якому було завдано технічних пошкоджень та який належить йому на праві власності, що підтверджується технічним паспортом.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований у ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», поліс № АС/9916930.

ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП та факті пошкодження автомобіля позивача шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, тобто європротоколу.

16.02.2015 року позивачем було подано до відповідача повідомлення потерпілої особи про дорожньо-транспортну пригоду та всі необхідні документи, для виплати належного страхового відшкодування, яке було прийняте працівником ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» ОСОБА_3

21.05.2015 року ОСОБА_1 було отримано повідомлення від страхової компанії за вих. № 3437 про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування.

По його заяві від 25.11.2015 року, експертом ОСОБА_4 було складено висновок № 0422 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.11.2015 року, у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Rover 75», реєстраційний номер RP 52265 становить 66714 (шістдесят шість тисяч сімсот чотирнадцять)грн. 13 коп.

Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився відшкодовувати страхове відшкодування, а тому звернувся в суд за захистом свого права. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги до ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, однак подав заяву від 22.05.2016р. разом із запереченням на позов, відповідно до яких проти позову заперечує та просить справу слухати у його відсутності, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, пояснив, що 13.02.2015 року близько 13:00год. у місті Львові по вул. Кн.Ольги він їхав разом із позивачем у якості пасажира. Вони рухалися правим рядом дороги на справному, непошкодженому автомобілі. У лівому ряду дороги, у попутньому напрямку їхав автомобіль «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_1. У той час, коли автомобіль «BMW X6» почав обганяти автомобіль «Rover 75», в той час водію «BMW X6» з узбіччя дороги помахала рукою особа жіночої статі та він почав різко перелаштовуватися у правий ряд дороги, не переконавшись при цьому у безпечності маневру, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Після цього, водій «BMW X6» вийшов із свого авто і одразу визнав, що не дотримався правил дорожнього руху, спричинивши цим ДТП. Винуватець показав поліс страхування цивільної відповідальності та запевнив, що його страхова компанія відшкодує всі витрати, запропонувавши позивачу спільно скласти повідомлення про настання ДТП(європротокол). Водії склали дане повідомлення та підписали його, при цьому авто позивача було транспортоване на евакуаторі, оскільки після зіткнення, внаслідок отриманих пошкоджень самостійно пересуватися не могло.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідка ОСОБА_5, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 13.02.2015 року близько 13 год. 20хв. у місті Львові по вул. Кн.Ольги відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2О та автомобіля «Rover 75», реєстраційний номер RP 52265 під керуванням позивача.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди не викликали на місце дорожньо-транспортної пригоди працівників поліції, однак склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зі схемою дорожньо-транспортної пригоди від 13.02.2015 року (європротокол) відповідно до вимог ст. 33.2. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якому третя особа ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні правопорушення та засвідчив вищевказаний документ особистим підписом

В результаті ДТП автомобілю позивача було завдано технічних ушкоджень.

Згідно полісу № АС/9916930 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного, який було укладено 28.04.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», термін його дії - один рік, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована щодо транспортного засобу «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Даним полісом передбачено, що всі ризики по виплаті внаслідок заподіяння шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, покладається на страховика.

16.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою повідомлення №ЦВ-13-2015, в якій повідомив про ДТП, скоєне 13.02.2015 року, за участю вищевказаних транспортних засобів та надав відповідні документи, які мають відношення до вказаного ДТП.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити Страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.1 Закону України «Про страхування» страхування-це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиком договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Згідно з п. 1.4 цієї ж статті, особи відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

У відповідності до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 15.3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхування відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах( договір 1 типу).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 33.2статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Позивач виконав вимоги ст. 35 Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і подав відповідачу заяву про отримання страхового відшкодування, а саме 24.02.2015 року ОСОБА_1 надано заяву до відповідача про виплату страхового відшкодування.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)тавиплатитийого.

Згідно п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування(крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до абз. 1 п. 17 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки», необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Відповідно до абз. 1 п. 19 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Однак відповідачем направлено потерпілому лист від 21.05.2015 року за вих. № 3437, яким повідомлено останньому про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування. У своїй відповіді відповідач зазначає, що ним було розглянуто акти огляду та фото пошкоджених у ДТП транспортних засобів та було замовлено висновок експертного транспортно-трасологічного дослідження від 18.05.2015 року, в якому зазначено, що наявний комплекс механічних пошкоджень автомобіля позивача не міг утворитися при дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно норм статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» визначено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно ст. 62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Відповідно до п.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.08.2016 року у справі було призначено за клопотанням представника позивача судову транспортно трасологічну експертизу.

Згідно з висновком № 4513 комісійної транспортнотрасологічної експертизи за матеріалами цивільної справи №465/773/16-ц(провадження №2/465/1419/16), складеного 16.03.2017 року експертами ЛНДІСЕ ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що встановити відповідність пошкоджень на автомобілях Rover 75», реєстраційний номер RP 52265 та «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_1 одні одним та можливість їх утворення внаслідок зіткнення вказаних автомобілів не видалось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку.

Згідно зі змістом роз'яснень, викладених упостанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»(зі змінами та доповненнями, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15) висновок експертизи може бути доказом у справі лише у тому разі, коли експертиза проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ.

Відповідно до 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003р. визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Як встановлено в судовому засіданні, для проведення спеціального інженерно-технічного дослідження обставин та механізму отримання пошкоджень автомобілів Rover 75», реєстраційний номер RP 52265 та «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_1 для огляду не надавався, а тому суд не бере до уваги висновок №3776/4 складений18.05.2015 року експертом ОСОБА_8.

При цьому, суд вважає, що представник відповідача заперечення по даній справі є необґрунтовані, оскільки він не надав належних, достатніх та допустимих доказів на спростування позову, тому суд діє в такому випадку відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що подія, яка відбулась 13.02.2015 року, є страховим випадком, а у страховика була можливість неодноразово у цьому переконатися, визначити причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитків. Однак станом на дату постановлення рішення суду відповідачем жодної виплати не здійснено позивачу.

Висновком №042 експертного автотоварознавчого дослідження складеного 30.11.2015 року, експертом ОСОБА_4М,. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Rover 75», реєстраційний номер RP 52265 становить 66714 (шістдесят шість тисяч сімсот чотирнадцять)грн. 13 коп..

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, тощо. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.22 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв, ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У ч.1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ДТП, яке сталося з участю автомобілів під керуванням водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є страховим випадком, а тому на Страхову компанію покладається обовязок у виплаті страхового відшкодування, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 50000 грн. страхове відшкодування, що відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи, умовам договору і вимогам закону.

Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача документально підтвердженні судові витрати у розмірі 500 грн. судового збору та вартість експертизи в сумі 3082,80 грн..

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 31, 57, 60, 62, 84, 88, 169, 209, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код ЄДРПОУ 19350062) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн., судові витрати: судовий збір в розмірі 500 грн. та вартість експертизи в сумі 3082,80 грн., а всього разом 53582,80( пятдесят три тисячі пятсот вісімдесят дві гривень, вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мартинишин М.О.