Ухвала суду № 67029525, 07.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/955/17 - ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/1102/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 26 (I) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів:Бондар Я.М.,Зубакової В.П.,

секретар: Чубіна А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ч.2ст. 197 ЦПК Україниза наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2017 р. позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізорудком» ) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працював на підприємстві відповідача, 13.10.2005 року виконуючи свої професійні обовязки з ним трапився нещасний випадок. Висновком МСЕК від 25.01.2006 року йому первинно було встановлено 20 % втрати професійної працездатності з 25.01.2006 року по 01.02.2007 року. Висновком МСЕК при переогляді від 26.07.2016 року йому встановлено 45 % втрати працездатності по професійному захворюванню 30 % -ХОЗЛ, 15 % - трудове каліцтво, та третя група інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що через травму він втратив значний відсоток працездатності, розуміє, що в майбутньому у нього може виникнути погіршення в стані здоровя. На даний час його самопочуття не поліпшується, оскільки отримав травму. Постійно переносить фізичну біль, в звязку з травмою він змушений був змінити ритм та організацію свого життя.. В звязку з цим, він звернувся до суду та просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 63360 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 8000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, а також - на користь держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає те, що наявність шкідливих умов праці законодавчо допускається, позивач при працевлаштуванні був проінформований про небезпечні та шкідливі умови праці, проте добровільно виконував такі роботи. Крім того у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача в їх настанні, а ОСОБА_3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом жодним чином не підтверджує наявність моральних страждань позивача. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди визначено судом без врахування засад розумності, виваженості та справедливості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював в ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з 07.09.1998 р. по 20.07.2009 року.

Висновком МСЕК від 25.01.2006 року йому первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності з 25.01.2006 року по 01.02.2007 року.

Висновком МСЕК від 26.07.2016 року йому встановлено 45 % втрати працездатності по професійному захворюванню 30 % -ХОЗЛ, 15 % - трудове каліцтво, третя група інвалідності.

Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом складено акт Н-1 від 13.10.2005 року (а.с.5-6) розслідування причин настання нещасного випадку. Відповідно до п.6 акту встановлено, що адміністрацією підприємства відповідача порушено законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи відповідно до вимог нормативних актів.

Таким чином, під час розслідування нещасного випадку було встановлено вину у порушенні вимог чинного законодавства України про охорону праці начальника дільниці ОСОБА_3

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки нещасний випадок стався з позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязаний з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.1168 України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у звязку з отриманою травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, оскільки він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманим ним професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Так, через травму позивач втратив значний відсоток працездатності та погіршення в стані здоровя. Позивач постійно переносить фізичну біль, в звязку з травмою він змушений був змінити ритм та організацію свого життя.

Крім того, Конституційний Суд України в п. 4.1. свого рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачеві, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються вищенаведеними нормами закону та обставинами справи.

Крім того, п.6 акту Н-1 від 13.10.2005 року (а.с.5-6) розслідування причин настання нещасного випадку встановлено, що саме адміністрацією підприємства відповідача, порушено законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи відповідно до вимог нормативних актів. Крім того, було встановлено вину у порушенні вимог чинного законодавства України про охорону праці начальника дільниці ОСОБА_3

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі про обізнаність позивача про умови праці при працевлаштуванні, не знімають з відповідачів обовязку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці .

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги закону й нести відповідальність в установленому законом порядку за їх невиконання.

Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та співмірності.

У звязку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів не бере до уваги.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода втратою працездатності та необхідності подальшого лікування у медичних закладах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: