Ухвала суду № 67029506, 07.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/1499/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/907/К/17 суддя Соловйова Л.Я.

Категорія № 26 (I) Доповідач – Барильська А.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді: Барильської А. П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ОСОБА_3 «ІнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він 14 років 8 місяців працював у ПАТ ІнГЗК, та отримав профзахворювання.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15.12.2015 року, який затверджено 16.12.2015 р., встановлено, що виникнення хронічного професійного захворювання у позивача пов’язано з роботою у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача.

Наслідками його роботи у шкідливих умовах стало призначення йому з 25.01.2016 р. ІІІ групи інвалідності та встановлення висновком МСЕК від 02.02.2016 року 40 відсотків стійкої втрати професійної працездатності.

Позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 835200,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 08 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 «ІнГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди – 20000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 «ІнГЗК» просить змінити рішення суду, зменшивши суму стягнутої на користь позивача моральної шкоди, посилаючись на добровільність тривалої праці позивача на підприємстві зі шкідливими умовами праці та користування певними пільгами, які надає такий трудовий стаж. Крім того, розмір моральної шкоди не обґрунтований та завищений, а втрата професійної працездатності жодним чином не може вплинути на можливість реалізації позивачем своїх повсякденних звичок та бажань. Також судом не враховано, що позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності з повторним переоглядом, що свідчить про можливе покращення стану його здоров’я та не враховано, що позивач працював і на інших підприємствах в шкідливих умовах праці.

Крім того, судом при визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, не враховано практику розгляду аналогічних справ та позицій, викладених в аналізі практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових відносин.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Заява представника відповідача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи у зв’язку із його хворобою не може бути підставою для відкладення розгляду справи з тих підстав, що до неї не надано документів на підтвердження неможливості участі у розгляді справи інших представників відповідача.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 «ІнГЗК» не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2000 року ОСОБА_1 прийнятий в цех виробництва товарів ВАТ «Інгулецький ГЗК» слюсарем-ремонтником на дільницю металоконструкцій по 3 розряду; 23.03.2001 року переведений в кар’єр машиністом бурової установки в кар’єрі 3 розряду, бурова дільниця; 18.06.2003 року переведений в кар’єрі машиністом бурової установки 4 розряду, бурова дільниця; 23.02.2005 року переведений в кар’єрі машиністом бурової установки в кар’єрі 5 розряду, бурова дільниця; 26.11.2007 року переведений в кар’єрі машиністом бурової установки в кар’єрі 6 розряду; 09.02.2016 року переведений у цех підготовки виробництва підсобним робітником дільниці реабілітації інвалідів (а.с. 29-30).

Відповідно до висновку санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 16.07.2015 року ОСОБА_1 з 23.03.2001 року по час складення характеристики працював машиністом бурової установки в кар’єрі у шкідливих умовах праці, підпадав під вплив пилу з вмістом SiO2 10-70%, фактичне значення 4,2-12,2 мг/м 3 при нормативному – 2,0 мг/м 3 (а.с. 18-21).

ОСОБА_1 з 23.10.2015 року по 09.11.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Сидеросилікоз першої-другої ст. (t/p, 1/2, em, pgp, co, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст., група В. ЛН другого ст. Висновок проф..ЛЕК УкрНДІ проммед від 05.11.2015 року, протокол № 1477. Захворювання професійне (а. с. 16-17).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 05.11.2015 року № 1477 встановлено професійне захворювання ОСОБА_1: Сидеросилікоз першої-другої ст. (t/p, 1/2, em, pgp, co, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст., група В. ЛН другого ст. (а. с. 15).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного від 15.12.2015 р., затвердженого 16.12.2015 року проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, а саме: Сидеросилікоз першої-другої ст. (t/p, 1/2, em, pgp, co, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст., група «В». Легенева недостатність другого ст. (J 62.8).

Зазначений діагноз встановлений Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини 05.11.2015 року.

Пунктом 16 Акту встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи з 23.03.2001 року по день розслідування машиністом бурової установки в кар’єрі цеху Кар’єр ПАТ «ІнГЗК» при виконанні роботи підпадав під вплив виробничого пилу, показники котрого перевищували нормативні через недосконалість робочого місця.

Причиною професійного захворювання визнано тривалу роботу (14 років 8 місяців) в умовах впливу шкідливого фактору – пилу: пил з вмістом SiO2 від 10 до 70%: 5,2-12,2 мг/м 3 при ГДК 2,0 мг/м 3 (а.с. 22-26).

Сторонами не оспорюється та визнається той факт, що Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", що в свою чергу є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

При огляді МСЕК 02.02.2016 року ОСОБА_1 первинно встановлено профзахворювання сидеросилікоз з 25.01.2016 року по 01.02.2017 року з втратою професійної працездатності – 40 %, встановлена ІІІ група інвалідності (а.с. 27).

При повторному огляді МСЕК 06.12.2016 року позивачу встановлено 40 % втрати профпрацездатності з 01.02.2017 року по 01.02.2018 року, підтверджена ІІІ група інвалідності (а.с. 71-72).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 грудня 2015 року (а.с.22-26), причиною професійного захворювання позивача визнано тривалу роботу (14 років 8 місяців) в умовах впливу шкідливого фактору – пилу: пил з вмістом SiO2 від 10 до 70%: 5,2-12,2 мг/м 3 при ГДК 2,0 мг/м 3 (а.с. 22-26).

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов’язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ОСОБА_3 «ІнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи предстаника відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Посилання представника ОСОБА_3 «Інгулецький ГЗК» на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 грудня 2015 року, складеного комісією з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання, відповідачем не оспорюється та є дійсним.

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та є значно завищеним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції судової практики щодо розгляду аналогічних справи є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: