Ухвала суду № 67024511, 08.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 753/14122/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5028/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Набудович І.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

8 червня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 3 березня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 3 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 69 233 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 18 грудня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» та ОСОБА_5 укладено договір № АТ 480/14 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1.

Зазначив, що 8 вересня 2015 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено вказаний автомобіль.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також зазначив, що на виконання договору страхування позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 69 233 грн. власнику транспортного засобу Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 15 жовтня 2015, у зв'язку з чим у позивача виникло право на стягнення з відповідача понесених витрат.

У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Рідна» компенсацію завданих збитків у розмірі 69 233 грн. та судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2014 року між ПрАТ «СК «Рідна» та ОСОБА_5 укладено договір № АТ 480/14 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1.

У зв'язку зі зміною свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ страхувальника, 11 вересня 2015 року між ПрАТ «СК «Рідна» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до Договору АТ 480/14 від 18 грудня 2014 року добровільного страхування наземного транспорту, згідно з якою страхувальником зазначено ОСОБА_6

8 вересня 2015 року на перехресті вул. Котовського-Берлінського в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, винними в якій згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року визнано ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_2.

У вказаній дорожньо-транспортній пригоді був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 і який був застрахований ПрАТ «СК «Рідна» 18 грудня 2014 року за договором добровільного страхування № АТ 480/14.

15 жовтня 2015 року ОСОБА_6 звернулася до ПрАТ «СК «Рідна» з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 69 233 грн. згідно рахунку на оплату № 0000000173 від 11 вересня 2015 року.

Як вбачається з рахунку на оплату № 0000000173 від 11 вересня 2015 року ФОП ОСОБА_7 та заказу-наряду № 000000328 від 11 вересня 2015 загальна сума відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 становить 69 233 грн.

На підставі страхового акту № 3925 від 15 жовтня 2015 року та платіжного доручення № 22 від 15 жовтня 2015 року ПрАТ СК «Рідна» перерахувало на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_7 страхове відшкодування в розмірі 69 233 грн.

З відповіді, наданої ПрАТ «СК «Галицька» 28 грудня 2016 року вих. № 3308, вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника (законного володільця, користувача) автомобіля НОМЕР_2 станом на 8 вересня 2015 року була застрахована за полісом № АІ/4497608 від 18 грудня 2015 року, термін дії з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2016 року. Також, у даному листі зазначено, що ані ПАТ СК «Рідна», ані будь-яка інша особа до ПрАТ «СК«Галицька» з заявами про виплату страхового відшкодування не звертались, а також про відсутність правових підстав для проведення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 27 зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до ПрАТ «Страхова компанія «Рідна», в межах фактично понесених витрат, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги,що сторони, визначені у договорі АТ № 480/14 від 18 грудня 2014 року не приходили до згоди про укладення додаткової угоди, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про страхування», У разі смерті страхувальника фізичної особи, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.

В інших випадках права обов'язки страхувальника можуть перейти до іншої фізичної особи чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі зміною свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ страхувальника, 11 вересня 2015 року між ПрАТ «СК «Рідна» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 до Договору АТ 480/14 від 18 грудня 2014 року добровільного страхування наземного транспорту, згідно з якою страхувальником зазначено ОСОБА_6

Таким чином, зміна страхувальника за договором добровільного страхування наземного транспорту АТ 480/14 від 18 грудня 2014 року здійснена за згодою сторін договору.

Договір добровільного страхування сторонами не оспорювався, визнавався та виконувався.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування на підставі заяви особи, яка на момент виплати страхового відшкодування була власником застрахованого транспортного засобу, здійснена страховиком не безпосередньо зазначеній особі, а безготівковим перерахуванням коштів на рахунок особи, яка надала послуги з ремонту автомобіля.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та є справедливим.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 3 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді