Ухвала суду № 67024469, 06.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №756/9052/16-ц Головуючий у 1 інстанції Шумейко О.І.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4533/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 червня 2017року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,

за участю позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Григоренко Ірини Вікторівни, яка на підставі довіреності діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору недійсним та стягнення коштів задоволено: визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002628 від 22 січня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто»; в порядку застосування наслідків недійсності правочину стягнуто з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 38 000, 00 грн.; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1102 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2016 між ОСОБА_3 та ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу №002628, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання придбати у власність автомобіль марки Renault Duster, комплектація - Privilege та передати його у користування позивачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Судом також установлено, що на виконання умов указаного договору позивач 22.01.2016 здійснив адміністративний платіж у розмірі 38000 грн.

Враховуючи, що оспорюваний договір містить несправедливі умови відповідно до ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», укладений з недотриманням встановленої законом нотаріальної форми для його укладення, а також, що договір фінансового лізингу суперечить нормам ЦК України, вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про захист прав

споживачів», - суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО»просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що правовідносини, що склалися між сторонами правочину, не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та регулюються спеціальними нормами закону про фінансовий лізинг, доказів про несправедливість умов оспорюваного договору матеріали справи не містять. Також посилається на інші обставини як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції, а саме, щодо отримання лізинговою компанією ліцензії для надання послуг з фінансового лізингу та дотримання форми такого договору.

У судовому засіданні позивач та його представник заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити. Представник відповідача у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином (ас155), заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подав, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог і заперечень, вірно встановив спірні правовідносини та правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору лізингу та стягнення сплачених на його виконання коштів.

Встановлених обставин щодо укладення сторонами 22.01.2016 договору фінансового лізингу № 002628, предметом якого є автомобіль марки RenaultDuster, комплектація - Privilege, а також, що 22.01.2016 ОСОБА_3 сплатив 38 000,00 грн на виконання умов договору сторони не заперечують (ас14).

За ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Згідно ч. 5 цієї статті у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень договору або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 с. 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору, зазначені у п.п. 2,3,4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, в оспорюваному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача у разі неналежного виконання лізингодавцем обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 12.1 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», положеннями ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Договором передбачена можливість для лізингодавця не повертати лізингоодержувачу адміністративний платіж та стягнути штрафні санкції при розірванні договору фінансового лізингу за ініціативою позивача. Такі умови договору є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору лізингу як такого, що містить несправедливі умови. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України та аналізу норм законодавства, оспорюваний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, договір фінансового лізингу № 002628 від 22.01.2016, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО», нотаріально посвідчено не було. Відповідно до ч. 1

ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що згідно ч.ч. 3,5,6 ст. 203, ч. 3 ст. 215, ч. 1 ст.220 ЦК України договір - предмет спору є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням передбаченої ст. 799 ЦК України форми правочину та містить несправедливі умови. Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено адміністративний платіж на рахунок ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» в розмірі 38 000,00 грн, і це підтверджується квитанцією (ас14), то правильним є висновок суду про те, що кошти у розмірі 38 000,00грн підлягають стягненню з Товариства на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається представник відповідача в обґрунтування своїх доводів та заперечень, не заслуговують на увагу, оскільки в порядку ст.ст. 10, 60 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовуються встановленими судом обставинами і не ґрунтуються на нормах закону.

За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313-315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Григоренко ІриниВікторівни, яка на підставі довіреності діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна