Ухвала суду № 67024422, 07.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.,

суддів Шахової О.В.,

ПоливачЛ.Д.,

при секретарі Горак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року,

у с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» в особі представника звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про солідарне стягнення з відповідачів на користь Банку заборгованості в розмірі 24 216 доларів США 44 центів.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року, позовну заяву - задоволено та стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованості в розмірі 24 216 доларів США 44 центів (а.с.214-217).

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене при неповному з'ясуванні та доведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Суд повністю проігнорував доводи відповідача-1 з посиланням на норми чинного законодавства України, викладені в запереченнях, озвучені під звукозапис в судовому засіданні, які не знайшли свого відображення в судовому рішенні.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, так як встановити дійсну заборгованість за кредитом, в разі її наявності, та факт, чи був кредит погашений до 06 серпня 2012 року, неможливо.

____________

Справа № 754/1170/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/6349/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Позивачем не виконано ухвалу суду та надано виписки про рух коштів починаючи лише з 06 серпня 2008 року, а не з дати видачі кредиту - 03 листопада 2006 року. Сума, яку просить стягнути позивач, взагалі жодним чином не підтверджена.

Графік, на який посилається суд у своєму рішенні, не є офіційним банківським документом, крім того, відсутня інформація про те, що він є додатком до Договору про іпотечний борг. На даному графіку відсутні будь-які примітки, підписи тощо.

Судом неповно з'ясовано обставини, наявність яких тягне за собою встановлення факту недійсності Договору про іпотечний борг та як наслідок - відмову в задоволенні позовних вимог.

Починаючи з 21 вересня 2007 року всі дії, пов'язані з виконанням кредитного договору, здійснюються за участі відповідача-1 та відповідача-2, однак зі змісту договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору вбачається, що вони підписані лише відповідачем-1, що є порушенням.

Крім того, ПАТ «Альфа-Банк» взагалі не надано доказів виникнення права вимоги за Договором про іпотечний борг №К-57/2/2006 від 03 листопада 2006 року.

В суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник ПАТ «Альфа-Банк» - Костюк Ю.В., просила апеляційну скаргу відхилити.

ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважала за можливе на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 03 листопада 2006 року між Акціонерним банком «ІКАР-БАНК» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Професійного фінансування») та ОСОБА_2 (Позичальник-1), та ОСОБА_8 (Позичальник -2) було укладено Договір про іпотечний борг № К-57/2/2006, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 55 000,00 доларів США на умовах, визначених цим Договором, на загальний строк користування 15 років, з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом 03 листопада 2021 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки в розмірі 12,51 процентів річних, яка змінюється в порядку визначеному Договором (а.с.3-7).

ПАТ «Банк професійного фінансування» є правонаступником АБ «ІКАР-БАНК», що відбулось шляхом зміни назви установи, при цьому юридична адреса, код ЄДРПОУ залишилися попередніми.

Відповідно до листа НБУ № 13-210/7871-22612 від 07 грудня 2009 року, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На час спірних правовідносин ПАТ «Банк професійного фінансування» (Банківська ліцензія 55 від 07 листопада 2011 року), АБ «Ікар-банк» (Банківська ліцензія 55 від 03 січня 2002 року), ПАТ «Альфа-Банк» (Банківська ліцензія 61 від 03 грудня 2001 року) мали ліцензії НБУ на право здійснювати банківські операції згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність». А відтак, зазначені банки мали законні підстави на здійснення операцій із валютними цінностями (в доларах США).

Відповідно до п.п.1.4., 1.5. Договору, кредит надається Позичальнику в готівковій формі через касу Кредитора. Датою надання кредиту є дата зарахування грошових коштів Кредиту на позичковий рахунок.

Як вбачається з п.п.2.1. Договору, проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно за ставкою, визначеною у цьому Договорі на залишок фактичної суми заборгованості за фактичну кількість днів користування кредитом, починаючи з дня надання Кредиту і до дня остаточного погашення Кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 365 днів у році (366 днів у високосному році).

Платежі з погашення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються у вигляді щомісячного платежу в порядку передбаченому пунктами 1.1., 2.1., 2.2.1., 2.2.2., 2.6., 2.7. цього Договору. Датою щомісячних платежів з погашення кредиту та сплати процентів є дата надання Кредиту (якщо кредит наданий Позичальнику після 28 числа, дата щомісячних платежів є 28 число місяця). Сума щомісячного погашення основної заборгованості по кредиту складає 305, 56 доларів США, сума щомісячної сплати відсотків за користування кредитом розраховується за ставкою, визначеною у цьому договорі на залишок фактичної суми заборгованості у поточному місяці за фактичну кількість днів у цьому місяці згідно формулі, наведеній у п.2.8. (п.2.2. Договору).

Як встановлено в ході розгляду справи, ВАТ «Банк Професійного Фінансування» виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 55 000,00 доларів США, однак Позичальниками після отримання кредитних коштів не виконано належним чином зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та відсотків за його користування (а.с.203).

З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2012 року між ПАТ «Банк Професійного Фінансування» та ПАТ «Альфа-Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу кредитних портфелів (а.с.14-19, 20).

Крім того, 06 серпня 2012 року між ПАТ «Банк Професійного Фінансування» та ПАТ «Альфа-банк» укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення (а.с.140-157).

В матеріалах справи є повідомлення, яке підтверджує, що ПАТ «Альфа-Банк» здійснило повний розрахунок з ПАТ «Банк Професійного фінансування» за Договором купівлі-продажу кредитних портфелів №1 від 06 серпня 2012 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитом у валюті станом на 03 січня 2016 року, а також станом на 03 листопада 2016 року. Новим кредитором - ПАТ «Альфа-Банк» було направлено відповідачам у справі вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилась без задоволення (а.с.21, 22, 23, 24, 67).

Також, в ході розгляду справи судом першої інстанції, позивачем надано для приєднання до матеріалів справи виписки по особовим рахункам ОСОБА_2 (а.с.70-113)

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається не погашена заборгованість за Договором про іпотечний борг №К-57/2/2006 від 03 листопада 2006 року, яка станом на 03 січня 2016 року становить 24 216 доларів США 44 центів, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору №К-57/2/2006 від 03 листопада 2006 року від 13 травня 2015 року, 27 травня 2015 року, 13 липня 2015 року та 10 червня 2015 року, внесено зміни і доповнення до кредитного договору №К-57/2/2006 від 03 листопада 2006 року (а.с.183-185, 186-188, 189-191, 192-194).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 посилається на те, що починаючи з 21 вересня 2007 року всі дії, пов'язані з виконанням кредитного договору, здійснюються за участі відповідача-1 та відповідача-2, однак зі змісту договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору вбачається, що вони підписані лише відповідачем-1, що є порушенням діючого законодавства України, крім того, дані договори були укладені строком на 1 день, про що не було повідомлено споживачів.

Разом з тим, вказані доводи є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 є солідарним боржником за Договором про іпотечний борг і в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що тіло кредиту та заборгованість за цим договором не погашена.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що ПАТ «Альфа-Банк» взагалі не надав доказів виникнення права вимоги за Договором про іпотечний борг №К-57/2/2006 від 03 листопада 2006 року, є необґрунтованими та такими, що відхиляються колегією суддів, оскільки в ході розгляду справи встановлено та вбачається з наявних матеріалів справи протилежне, чому дана оцінка вище.

Відсутність графіку платежів при укладенні Договору 1/2 про внесення змін до Договору про іпотечний борг, суд не вважає порушенням, оскільки цим договором не вносилися зміни до розміру кредиту, строків його повернення чи розміру процентів. Одночасно пунктом 5 цього Договору передбачалось, що усі інші умови Договору про іпотечний борг №К-57/2/2006 від 03 листопада 2006 року є дійсними та обов'язковими для виконання, а тому відповідачка мала дотримуватись графіку виплат, який був затверджений при укладенні основного Договору.

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене та у зв'язку із тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі пункту першого частини 1 статті 307 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та за своєю правовою природою такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду першої інстанції та бути підставами зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.М. Вербова

Судді: О.В. Шахова

Л.Д.Поливач