Ухвала суду № 67024304, 01.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/4629/2017 Головуючий в 1-й інстанції -Москаленко К.О.

757/7946/15-ц Доповідач Чобіток А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток АП.

суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Народна позика»,ОСОБА_3,ОСОБА_4,треті особи: ОСОБА_5,приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Людмила Дмитрівна про захист прав споживачів та визнання недійсними кредитного договору,договору комісії та договору про задоволення вимог іпотекодержателя,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідачів та просив визнати недійсними кредитний договір №3101002/000-КФ/11, укладений 31.01.2011 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Народна Позика» з підстав невідповідності його вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», договір комісії №3101002/000-КФІ/11, укладений 31.01.2011 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Народна Позика» та ОСОБА_4 на підставі ст..548 ЦК України, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був укладений 31.01. 2011 року між ним, ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Народна Позика».

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено .

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позовні вимоги,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представника позивача , обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що 31.01.2011 року між ТОВ «Фінансова компанія «НАРОДНА ПОЗИКА», яке зареєстровано як фінансова установа 15.04.2010 року та мало ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів строком дії з 27.05.2010 по 27.05.2013 року, та ОСОБА_2 ., був укладений Кредитний договір № 3101002/000-КФ/11 , за умовами якого відповідач як фінансова установа надає позивачу грошові кошти - кредит на споживчі цілі в сумі 134 0000, 00 грн. з процентною ставкою в розмірі 42 % річних та з датою остаточного повернення 31.01.2012 року, а Позичальник для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, сплати пені за несвоєчасне внесення відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням цього Договору передає в іпотеку належне йому на праві власності майно.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 п. 4 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити (погасити) заборгованість за кредитом в останній день строку користування кредитом. Позичальник має право достроково здійснювати повне та/або часткове погашення кредиту. Відсотки за користування кредитом, що нараховані відповідно до пункту 1.3 цього Договору, сплачуються Позичальником у чітко встановлений цим договором термін. Сплата нарахованих відсотків та комісій за управління здійснюється Позичальником щомісячно з 1 по 20 числа ( включно) кожного місяця, наступного за місяцем отримання Кредиту, але остаточне погашення - не пізніше кінцевого терміну дії Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Фінансової установи або внесенням до каси Фінансової установи. Відсотки за користування Кредитом, Кредит та щомісячна комісія за управління кредитом у разі їх несплати вважаються простроченими з робочого дня, наступного за днем, визначеним у п. 1.4. цього Договору.

У випадку порушення Позичальником строку повернення Кредиту, сплатити відсотки за користування Кредитом та сплатити щомісячної комісії за управління Кредитом ( 0 % ), Позичальнику нараховуються штрафні санкції відповідно до Розділу 10 цього Договору (пеня у розмірі 2,0 % від суми кредиту за кожен день прострочки, а також штраф у розмірі 2,0 % від суми кредиту) .

Пунктом 2 Кредитного договору передбачені умови надання кредиту, а пунктом 4 Кредитного договору - умови повернення кредиту нарахування та сплати відсотків і комісій, його дострокового погашення, порядок здійснення погашення, події невиконання зобов»язань та їх наслідки.

Пунктами 5,6,7,8,10 сторони погодили свої права та обов»язки, відповідальність сторін.

Кожна із сторінок кредитного договору підписані власноручно ОСОБА_2, також у договорі ОСОБА_2 поставив власноручний підпис про те, що про умови кредитування відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» він повідомлений.

В той же день 31.01.2011 року , в забезпечення зобов'язань ОСОБА_7 за вказаним кредитним договором між відповідачем ТОВ «ФК «НАРОДНА ПОЗИКА», позивачем та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Прокудіною Л.Д. за реєстровим № 201, за умовами якого в іпотеку передано спільну квартиру ОСОБА_3 АДРЕСА_1.

Також відповідач та ОСОБА_2, ОСОБА_3 31.01.2011 року уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який є невід»ємною частиною договору іпотеки, за яким досягли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом передачі та реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем ТОВ «ФК «НАРОДНА ПОЗИКА» у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцями умов кредитного договору.

31.01.2011 року ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали Договір комісії, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 як комітенти доручили ОСОБА_4 як комісіонеру на умовах та відповідно до положень цього Договору продати квартиру ОСОБА_3 АДРЕСА_1 , у разі настання факту невиконання, несвоєчасного виконання або виконання не в повному обсязі ОСОБА_7 як боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, які одержані від продажу грошові кошти використати для погашення заборгованості Боржника за Кредитним договором.

11.07.2013 року на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя за відповідачем ТОВ «ФК «НАРОДНА ПОЗИКА» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки було зареєстровано право власності ТОВ «ФК «НАРОДНА ПОЗИКА» на квартиру ОСОБА_3 АДРЕСА_1, яка за Договором купівлі-продажу 15.07.2013 року ТОВ «ФК «НАРОДНА ПОЗИКА» була продана ОСОБА_8.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2014 року , яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до ТОВ «ФК «НАРОДНА ПОЗИКА», ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, приватний нотаріус КМНО Клименко Д.Б. про визнання недійсним у зв'язку з порушенням права проживання малолітнього сина позивача ОСОБА_7 та недотриманням вимог інструкції про вчинення нотаріальних дій при укладенні договору іпотеки від 31.01.2011 року, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.01.2011 року та договору комісії від 31.01.2014 року.

Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_2 оспорював укладений ним кредитний договір з тих підстав, що в порушення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, річну відсоткову ставку кредиту, а стаття 18 вказаного закону забороняє продавцям (виконавцям,.виробникам) включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Згідно з ч.5 п. З зазначеної статті несправедливими є, зокрема, умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Умови Кредитного договору, викладені у його 10 розділі , дали можливість Кредитору застосувати санкції, що перевершують 50 відсотків від тіла кредиту. Розцінює такі дії як введення в оману щодо обставин, які мають істотне, значення для правочинну, в зв»язку з чим такий правочин має бути визнаний судом недійсним на підставі ст.. 230 ЦК України. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів»). Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщоспонукає споживача дати згоду на укладання правочину. на який за інших умов він би не погодився.Відповідно до ч. 1 ст. 1.9 Закону України «Про захист прав споживачів» будь-яка діяльність, що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою практикою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, підстави до визнання якого недійсним відсутні , внаслідок чого відсутні підстави і до задоволення вимог про визнання недійсними договорів комісії та про задоволення вимог іпотекодержателя , врахувавши при цьому обставини встановлені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2014 року.

Колегія суддів таке рішення суду вважає законним та обґрунтованим, відповідним нормам матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб»єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернения кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-1341цс15 від 02.12.2015 року, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Як вбачається з оспорюваного кредитного договору, то при його укладанні сторони погодили всі його істотні умови, як то : предмет договору, строк кредитування, плата за кредит, умови його забезпечення, права та обов»язки сторін, їх відповідальність, порядок погашення кредиту та відсотків , що є визначенням сукупної вартості кредиту.

Зазначаючи про те, що умови кредитного договору, укладеного ним з відповідачем містять несправедливі умови , будь-яких доказів того, що при підписанні даного договору та його умов його воля формувалась не вільно або не відповідала його волевиявленню, ОСОБА_2 не надав та на наявність таких не вказав.

Крім того, ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому, хоча і неналежним чином , але виконував його умови, а також звертався до відповідача з заявами про перенесення сплати відсотків, зменшення відсоткової ставки, продовження терміну дії договору ( а.с. 106,107,108, 110 том 1) .

В умовах кредитного договору, який підписаний ОСОБА_2 міститься повна інформація щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту з огляду на належне дотримання строків його погашення позичальником, а також і його передбачувана вартість у разі порушення строків погашення.

Не встановлено і будь-яких обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, оскільки як вже зазначалось вище сторонами погоджено усі істотні умови при укладанні правочину.

Крім того, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Зазначаючи про те, що діяльність Банку ввела його в оману, ОСОБА_2 будь-яких доказів того , що надана відповідачем інформація щодо умов кредитування була нечіткою, незрозумілою або мала двозначний спосіб, що істотно вплинуло чи могло вплинути на свободу його вибору або його поведінку як споживача, не надав , а навпаки власноручним підписом засвідчив ту обставину, що про умови кредитування відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» він повідомлений.

За вказаних обставин колегія суддів вважає,що укладаючи вищезазначений правочин, сторони діяли вільно у виборі контрагента та визначенні умов цього правочину відповідно до вимог чинного законодавства і підстави визнавати цей правочин недійсним, за вказаними вимогами позивача, відсутні.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -