Ухвала суду № 67023938, 30.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/3622/17 Головуючий 1 інст. – Мішуровська С.Т.

Справа № 629/106/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого – Бровченко І.О.,

суддів –Піддубного Р.М., Карімової Л.В.,

при секретарі – Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросан-2007» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросан-2007», третя особа - Управління Держгеокадастру в Лозівському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, який уточнювала під час судового розгляду справи та остаточно просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 травня 2010 року без номеру, укладений між ОСОБА_2 (наразі ОСОБА_1) та ПОСП «Агросан-2007», який зареєстровано у Управління Держземагентстві у Лозівському районі Харківської області 04 серпня 2011 року за № 632390004000393; стягнути з ПОСП «Агросан-2007» на користь ОСОБА_1 вартість почеркознавчої експертизи в сумі 8076 грн. 40 коп.; стягнути з ПОСП «Агросан-2007» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 462736, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області. 18 квітня 2006 року між нею та її чоловіком було розірвано шлюб, після розлучення їй було присвоєне прізвище «Бєлицька». В грудні 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, змінивши своє прізвище «Бєлицька» на «Косінову». 03 лютого 2016 року вона надіслала заяву про надання інформації про наявність будь-якого договору, предметом якого може бути земельна ділянка, та надання його копії у разі наявності. Згідно отриманої відповіді стало відомо, що відповідно до Книг записів реєстрації договорів оренди землі станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано договір оренди, який укладено між нею та ПОСП «Агросан-2007», терміном на 10 років, вказаний договір зареєстровано 04 серпня 2011 року за № 632390004000393, але копія договору надана не була. Наявність договору викликала у позивача здивування, так як ніякого договору оренди землі вона не підписувала, не подавала заяву про державну реєстрацію договору оренди землі і не уповноважувала на це жодну особу. З відповідачем не обговорювалися умови договору, включаючи тривалий термін оренди (десять років).

Позивач в судовому засіданні підтримала уточнену позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в неї, пояснила, що спірна земельна ділянка належала її матері, яка померла в 2005 році. Спадщину оформила в 2009 році. 03 лютого 2016 року вона звернулася з заявою про надання інформації щодо земельної ділянки та дізналася, що існує договір оренди земельної ділянки від 12 травня 2010 року. Вона договір оренди земельної ділянки строком на 10 років з ПОСП «Агросан-2007» від 12 травня 2010 року не підписувала, як і додатки до нього. З 18 грудня 2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, змінила своє дошлюбне прізвище після реєстрації шлюбу з «Бєлицької» на «Косінову», тому надати документи на дошлюбне прізвище «Бєлицька» вона не могла. Земельний податок не сплачувала, за орендною платою зверталася і її не отримувала.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог, вважали, що позивач знав про договір оренди з ПОСП «Агросан-2007», тому що постійно та своєчасно отримувала орендну плату. Договір оренди земельної ділянки пройшов необхідну відповідну реєстрацію і має законну силу. Крім того, просили застосувати позовну давність, оскільки вважають, що позивач знав про спірний договір оренди від 12 травня 2010 року.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросан-2007», третя особа- Управління Держгеокадастру в Лозівському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним із застосуванням наслідків його недійсності задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 травня 2010 року без номеру, укладений між ОСОБА_2 (наразі - ОСОБА_1) та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Агросан-2007», який зареєстровано у Управління Держземагентства у Лозівському районі Харківської області 04 серпня 2011 року за № 632390004000393.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПОСП «Агросан-2007» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновок судово-почеркознавчої експертизи № 5425/5426 від 28 квітня 2014 року в якому зазначено, що у спірному договорі підпис виконано не ОСОБА_1, оскільки судом не перевірено чи відповідає вказана експертиза Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5. Суд помилився із висновком, що позивач не підписувала спірний договір оренди і отже не було її вільного волевиявлення на укладення цього договору, оскільки висновок судового експерта з цього приводу, суперечить іншим доказам у справі, яким суд не приділив належної уваги.

Вислухав доповідь судді, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452736, виданого 23 березня 2009 року Лозівською райдержадміністрацією, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,2618 га, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.

18 грудня 2009 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на «Косінову», що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу серія 1-ВЛ № 130761, виданого 18 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайський Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 251.

Факт зміни прізвища також підтверджується копією паспорта позивача - ОСОБА_1, серія МТ № 099730, виданого 28 січня 2010 року Лозівським МВ ГУМВСУ в Харківській області.

У лютому 2016 року з відповіді Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області за вих. № 31-20.04-03-415/2-16 ОСОБА_1 дізналась, що відповідно до Книг записів реєстрації договорів оренди землі станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано договір оренди, який укладено між ОСОБА_2 та ПОСП «Агросан-2007», терміном на 10 (десять) років, вказаний договір зареєстровано 04 серпня 2011 року за № 632390004000393.

Згідно договору оренди землі від 12 травня 2010 року та акта про приймання-передачі земельної ділянки, земельна ділянка, яка належить позивачу по справі, була передана в оренду відповідачу – ПОСП «Агросан-2007».

З копії договору оренди вбачається, що договір оренди землі від 12 травня 2010 року, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію в міськрайонному Управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04 серпня 2011 року за № 63239004000393.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України, суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Із позовної заяви вбачається, що підставами визнання договору оренди землі недійсним позивач зазначила те, що договору оренди землі вона не укладала і не підписувала, не підписувала вона також і акт приймання-передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки в натурі. З позовом до суду звернулася 17 лютого 2016 року.

Статтею 93 ЗК України закріплено право оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі, статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Отже, зазначений договір є укладеним і оспорюваним на предмет дійсності.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Оскільки позивач заперечувала факт підписання договору оренди з ПОСП «Агросан-2007», акту приймання-передачі земельної ділянки, акту визначення меж ділянки в натурі від 12 травня 2010 року, за клопотанням позивача, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5425/5426 від 22 серпня 2016 року, підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі від 12 травня 210 року, на аркуші 3, в графі «Реквізит сторін ОРЕНДОДАВЕЦЬ:», в рядку «Орендодавець» виконано за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1

Судова колегія вважає, що висновок судово-почеркознавчої експертизи є належним та допустимим доказом по справі, що підтверджує відсутність у позивача волевиявлення на укладання договору оренди земельної ділянки від 12 травня 2010 року, укладеного між нею та ПОСП «Агросан-2007».

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд України, у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, дійшов до висновку, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

У постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов до висновку, що частиною першою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин, судова колегія вважає, що договір оренди земельної ділянки, який був укладений між ОСОБА_2 (ОСОБА_1) та ПОСП «Агросан-2007» є недійсним, оскільки він укладений з порушенням норм законодавства.

Доводи апеляційної скарги, що висновок судово-почеркознавчої експертизи не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки не відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня1998 року № 53/5, спростовуються матеріалами справи.

Згідно ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року для проведення експертизи були надані матеріали цивільної справи з наявними в ній вільними зразками підпису ОСОБА_1, експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 Експериментальні зразки підпису були відібрані в присутності представника відповідача - ОСОБА_4, яка булла присутня у судовому засіданні під час призначення експертизи. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2016 року клопотання судового експерта та клопотання представника позивача ОСОБА_5 про витребування документів були задоволено. У судове засідання представник відповідача – ОСОБА_6 не з’явилась, наддала телефонограму, в якій просила розглянути клопотання експерта без її участі, проти витребування документів не заперечувала.

З висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5425/5426 від 22 серпня 2016 року вбачається, що досліджуваний документ та експериментальні зразки підпису надійшли до інституту у запакованому вигляді. Інші документи, які надані в якості порівняльного матеріалу, знаходяться в конверті, підшитому у том справи (арк. 90). Надані матеріали та об’єкти дослідження відповідають матеріалам та об’єктам, зазначеним в ухвалі від 21 квітня 2016 року та супровідному листі № 5770 від 05 травня 2016 року. 29 липня 2016 року до інституту, при супровідному листі № 6147 від 28 липня 2016 року судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Попова О.Г., додатково надійшли матеріали цивільної справи та вільні зразки підпису ОСОБА_2 Доказів того, що судові експерти самостійно збирали матеріали, які підлягають дослідженню, та вибирали вихідні данні для проведення експертизи, матеріали справи не містять.

Твердження представника відповідача, що ОСОБА_2 отримуючи з 2010 року орендну плату за користування належної їй земельної ділянки та відповідно знала про існування договору оренди землі мають характер припущення. Згідно з вимогами ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отримання орендної плати від ПОСП «Агросан-2007», не свідчить про наявність волевиявлення власниці земельної ділянки на укладання договору, а тільки підтверджує, що підприємство користувалось земельною ділянкою.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення на адресу позивача пропозиції щодо укладення договору, або проекту договору оренди земельної ділянки відповідач до суду не надав.

Отримання позивачем грошових коштів за користування земельною ділянкою не може свідчити про укладення між сторонами договору оренди на умовах, що містяться в договорі, з дотриманням вимог законодавства. Аналогічним чином не є підтвердженням волевиявлення особи на укладання спірного договору наявність акту приймання-передачі земельної ділянки та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, оскільки останні не містять умови договору, посилання на відповідний договір оренди та відсутня дата їх складання.

Сплата ПОСП «Агросан-2007» податків не є належним та допустимим доказом підтверджуючим наявність волевиявлення на укладання спірного договору оренди землі, оскільки всі розрахунки з податковою інспекцією проводились відповідачем без участі позивача.

Щодо тверджень представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності та вимог про застосування спливу строків позовної давності, то останні не є підставою для відмови у задоволені позову.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Так, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що з листа Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області від 04 лютого 2016 року за вих. № 31-20.04-03-415/2-16 позивачці стало відомо про укладання спірного договору оренди земельної ділянки. За захистом свого порушеного права, ОСОБА_1 звернулась до суду 17 лютого 2016 року (а.с. 1-7, 15).

Таким чином, під час судового розгляду справи встановлено, що позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише у лютому 2016 року, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, згідно з вимогами ст. 360-7 ЦПК України.

Враховуючи зазначені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_1 строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права не пропущено, а тому підстав для задоволення клопотання представника ПОСП «Агросан-2007» про застосування спливу строків позовної давності відсутні.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги ПОСП «Агросан-2007», наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення.

За таких обставин, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросан-2007» відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді –