Рішення № 67018659, 06.06.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/2966/13 Головуючий у 1 інстанції: Гончаренко П.П.

Провадження № 22-ц/778/93/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» червня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації, про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із зазначеним позовом, який протягом розгляду справи уточнювало.

В обґрунтування позовних вимог остаточно зазначило, що 20 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 30 400,00 дол. США строком по 19.03.2028 р. зі сплатою 14,25% відсотків річних.

В забезпечення повернення кредитних коштів 20 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка передана для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд.

25 березня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у сумі 30 400,00 дол. США із сплатою 14,25% відсотків річних строком на 240 місяців, тобто по 24.03.2028 р.

В забезпечення повернення кредитних коштів 25 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка передана для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд.

22 липня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, укладено кредитний договір № 014/17-39/1774-34, згідно з яким останньому надано кредит у сумі 43 760,0 дол. США із сплатою 13,50% відсотків річних, строком на 240 місяців, тобто по 21.07.2028р.

В забезпечення повернення кредитних коштів 22 липня 2008 року між банком та позичальником укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є: земельні, ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитних договорів утворилась заборгованість, яка становить 13 534 456, 39 гривень, в тому числі:

- заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2008 року станом на 12 грудня 2014 року: 541 360,12 грн. - заборгованість по кредиту (що за курсом НБУ еквівалентно 34458,05 дол. США); 346 561,10 грн. - відсотки за користування кредитом (22 058,92 дол. США), 2 937 997,55 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору;

- заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2008 року станом на 12 грудня 2014 року: 535,426,97 грн. - заборгованість по кредиту (34 080,40 дол. США); 341 958,49 грн. - відсотки за користування кредитом (21 765,96 дол. США); 2 895 237,89 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору;

- заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2008 року станом на 30 грудня 2014 року: 785 774,58 грн. - заборгованість по кредиту (49831,74 дол. США); 551 817,62 грн. - відсотки за користування кредитом (34 994,81 дол. США), 4 598 322,07 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору.

Після укладення договору іпотеки ОСОБА_4 на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 збудував житловий будинок, новим власником якого стала ОСОБА_5

На підставі зазначеного остаточно просило звернути стягнення на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, реєстраційний номер НОМЕР_1 загальною площею 1 400,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_5 та на капітальні споруди, які розташовані на земельній ділянці, реєстраційний номер НОМЕР_1 загальною площею 1 400,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і належить ОСОБА_4, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 13 534 4568,39 грн., судові витрати у розмірі 3654,00 грн. покласти на ОСОБА_4

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року з виправленою опискою ухвалою суду від 09 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, пода апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту, суд дійшов висновку, що договір іпотеки спірного житлового будинку не укладався, тому у банку не виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, крім цього на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

Виникнення, зміна чи припинення іпотечних правовідносин, зокрема, підстави та процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, врегульовані Законом України «Про іпотеку».

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Апеляційна скарга скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» містить два доводи:

- по-перше: суд необґрунтовано посилається на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, оскільки це рішення було скасовано апеляційним судом та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;

- по-друге, суд, відмовляючи в задоволення позову, безпідставно послався на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 було укладено:

-кредитний договір № 014/17-39/1617-34 від 20 березня 2008 року, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 30 400,00 дол. із сплатою 14,25% відсотків річних, строком по 19.03.2028 р. (т.1,а.с.11-14) з додатковою угодою № 014/17-39/1617-34/1 від 03жовтня 2008 року до кредитного договору № 014/17-39/1617-34 від 20 березня 2008 року (т.1, а.с.22);

-кредитний договір № 014/17-39/1629-34 від 25 березня 2008 року, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 30 400,00 дол. із сплатою 14,25% відсотків річних, строком по 24.03.2028 р. (т.1, а.с.35-41);

-кредитний договір № 014/17-39/1774-34 від 22 липня 2008 року, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 43 760,00 дол. зі сплатою 13,5% відсотків річних, строком по 21.07.2028 р. (т.1, а.с.26-31).

Виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитними договорами забезпечене договорами іпотеки, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 відповідно:

-№ 014/17-39/1617-34/2 від 20 березня 2008 року, за умовами якого предметом іпотеки є земельна ділянка, загальною площею 1400 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка передана для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд (п.1.2 Іпотечного договору) (т.1, а.с.18-21);

-№ 014/17-39/1629-34/2 від 25 березня 2008 року, за умовами якого предметом іпотеки є земельна ділянка, загальною площею 1400 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка передана для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд (п.1.2 Іпотечного договору) (т.1, а.с.42-45);

-№ 014/17-39/1774-34/1 від 22 липня 2008 року, за умовами якого предметом іпотеки є земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка передана для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд та земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка передана для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд (п.1.2.Іпотечного договору) (т.1, а.с.32-34).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов трьох кредитних договорів заборгованість відповідача перед банком складає 860 093,86 дол. США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням офіційного курсу НБУ становить 13 534 456, 39 гривень, в тому числі:

1) заборгованість за кредитним договором № 014/17-39/1617-34 від 20 березня 2008 року станом на 12 грудня 2014 року: 541 360,12 грн. - заборгованість по кредиту (34458,05 дол. США); 346 561,10 грн. - відсотки за користування кредитом (22 058,92 дол. США), 2 937 997,55 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору (т.1, а.с.181-182);

2) заборгованість за кредитним договором № 014/17-39/1629-34 від 25 березня 2008 року станом на 12 грудня 2014 року: 535,426,97 грн. заборгованість по кредиту (34 080,40 дол. США); 341 958,49 грн. - відсотки за користування кредитом (21 765,96 дол. США); 2 895 237,89 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору (т.1, а.с.179-180);

3) заборгованість за кредитним договором № 014/17-39/1774-34 від 22 липня 2008 року станом на 30 грудня 2014 року: 785 774,58 грн. - заборгованість по кредиту (49831,74 дол. США); 551 817,62 грн. - відсотки за користування кредитом (34 994,81 дол. США), 4 598 322,07 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору (т.1, а.с.177-178).

Судом також встановлено, що заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості за кредитом позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

В рахунок заборгованості за кредитними договорами № 014/17-39/1617-34/2 від 20 березня 2008 року та № 014/17-39/1629-34/2 від 25 березня 2008 року, укладеними між сторонами, яка станом на 15 лютого 2010 року становила 35609,31долар США, звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і передані для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд. Рішення набрало законної сили 04 травня 2012 року (т.2, а.с.105-112).

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило звернути стягнення на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_5 та на капітальні споруди, які розташовані на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4

За приписами п. 3 ч. 1 ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити опис предмета іпотеки, достатній для ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Частиною 1 статті 19 вказаного закону передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів.

Згідно з п.п.1.2 Договорів іпотеки: № 014/17-39/1617-34/2 від 20 березня 2008 року, № 014/17-39/1774-34/1 від 02 липня 2008 року, № 014/17-39/1774-34/1 від 22 липня 2008 року предметом іпотеки є земельні ділянки по АДРЕСА_1

Відповідно до п.п. 8.3 договорів іпотеки: № 014/17-39/1617-34/2 від 20 березня 2008 року, № 014/17-39/1629-34/2 від 25 березня 2008 року, № 014/17-39/1774-34/1 від 22 липня 2008 року, укладених між сторонами, «зміни і доповнення до цього договору підлягають нотаріальному посвідченню» (т.1, а.с.20,44, 34).

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що після укладання договорів іпотеки, між сторонами не було укладено угод, якими б були внесені зміни чи доповнення до іпотечних договорів щодо предмета іпотеки.

Матеріали справи не містять доказів того, що на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4 розташовані капітальні споруди.

Як вбачається з інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.04.2012 р. за ОСОБА_5 зареєстровано жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.51 зворот.).

Посилання позивача на те, що об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на момент укладання іпотечних договорів, предметом яких були земельні ділянки, на цих земельних ділянках існували об'єкти незавершеного будівництва.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що договір іпотеки щодо спірного житлового будинку не укладався, обтяження нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому порядку не зареєстровано в єдиному реєстрі іпотек, є обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи.

Твердження апеляційної скарги про скасування рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно безпідставно з огляду на наявне в матеріалах справи рішення суду, яке набрало сили 04 травня 2012 року (т.2, а.с.105-112). Будь-яких інших судових рішень з приводу спору між тими самими сторонами про той же самий предмет і з тих самих підстав позивачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

В той же час довід апеляційної скарги про безпідставне посилання суду на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в якості підстави для відмови в задоволенні позову знайшов підтвердження в ході апеляційного розгляду.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-483цс15 від 09 вересня 2015 року.

Дійшовши висновку про те, що спірний житловий будинок та капітальні споруди не є предметом іпотеки в розумінні положень статті 5 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції помилково вказав в рішенні, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюється на правовідносини між сторонами.

З огляду на викладене, рішення суду про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення посилання на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в якості підстави для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року у цій справі змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: