Ухвала суду № 67018605, 07.06.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/3320/15 Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

Провадження № 22-ц/778/1683/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» червня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Ленінської районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2017 року у справі за поданням державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке районне управління» Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке районне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 17 грудня 2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке районне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 981764,79 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 3654,00 грн.

20 січня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом, копія якої була отримана боржником 11 лютого 2016 року.

Постановою державного виконавця від 27 січня 2016 року на все рухоме та нерухоме майно боржника накладений арешт та заборонено його відчуження.

В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що за боржником не зареєстровані відкриті розрахункові рахунки в банках та фінансових установах.

16.03.2016р. в ході проведення виконавчих дій перевірити майновий стан боржника за місцем його реєстрації: м. Запоріжжя, пров. Кубинський, буд. 21, не виявилось можливим, оскільки доступу до вказаного будинку ніхто не надав, про що складений акт.

Згідно бази даних АІС "Автомобіль" за боржником – ОСОБА_3 на праві власності зареєстрований транспортний засіб марки "Porshe Cayenne", державний номер НОМЕР_1.

16.03.2016р. державним виконавцем винесено постанову про розшук зазначеного автомобілю та направлено до органів поліції для виконання.

Постановою в.о. начальника відділу ОСОБА_6 від 04.05.2016р. при відділі було створено виконавчу групи з примусового виконання виконавчого провадження ВП № 49871102. Керівником виконавчої групи призначено старшого державного виконавця відділу ОСОБА_7 У склад групи входить державний виконавець Зубрицький А.В.

10.05.2016р. до державного виконавця надійшла інформація про місцезнаходження автомобілю. З метою складання акту опису та арешту транспортного засобу та його вилучення було здійснено виїзд на майданчик для паркування торгівельного центру "Епіцентр", який розташований за адресою : м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 1-в.

При виконанні вказаних виконавчих дій боржник ОСОБА_3 здійснив наїзд на державного виконавця Половнікова Р.С. та залишив місце ДТП. ОСОБА_8 було доставлено до лікарні та встановлено забій м`яких тканин в області лівого галиностопного суглобу.

Посилаючись на наявність у особи невиконаних зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням, а також вчинення боржником дій, які свідчать про свідоме ухилення від виконання обов’язків згідно рішення суду, просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_3

Ухвалою Ленінської районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2017 року подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх обов’язків за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя, за яким видано виконавчий лист №334/3320/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке районне управління» Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №2-1803-078К від 25 липня 2008 року станом на 10 лютого 2015 року: 66908,15 доларів США – строкова заборгованість по кредиту, 1257,31 доларів США – строкова заборгованість по процентам, 25579,81 – прострочена заборгованість по процентам, а всього у розмірі 93745,27 доларів США, та пеня за період з 10 лютого 2014 року по 10 лютого 2015 року у сумі 981764,79 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 3654,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність вимог, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Дані, які повинно містити подання державного виконавця, визначені в окремому розділі Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності з 17.04.2012 року та затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов'язань боржником.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

За змістом роз'яснень, наданих у пункті 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за ухилення від їх виконання. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених частиною 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надання у строк, встановлений державним виконавцем достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, своєчасна явка за викликом державного виконавця, письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належне боржникові від інших осіб.

На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 17 грудня 2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке районне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 981764,79 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 3654,00 грн.

20 січня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови була отримана ОСОБА_3 11 лютого 2016 року, тобто з цього часу ОСОБА_3 був обізнаний щодо відкриття виконавчого провадження та наявності в нього невиконаних зобов’язань за рішенням суду.

З метою виконання рішення суду постановою державного виконавця від 27 січня 2016 року на все рухоме та нерухоме майно боржника накладений арешт та заборонено його відчуження.

В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що за ОСОБА_3 не зареєстровані відкриті розрахункові рахунки в банках та фінансових установах.

16.03.2016р. в ході проведення виконавчих дій перевірити майновий стан боржника за місцем його реєстрації: м. Запоріжжя, пров. Кубинський, буд. 21, не виявилось можливим, оскільки доступу до вказаного будинку ніхто не надав, про що складений акт.

Згідно бази даних АІС "Автомобіль" за боржником – ОСОБА_3 на праві власності зареєстрований транспортний засіб марки "Porshe Cayenne", державний номер НОМЕР_1.

16.03.2016р. державним виконавцем винесено постанову про розшук зазначеного автомобілю та направлено до органів поліції для виконання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з доведеності факту свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання зазначених зобов’язань.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та заходи, що приймалися державним виконавцем на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2015 року, зазначений висновок слід визнати правомірним, враховуючи, що під поняттям ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням, розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є реальні можливості і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об’єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Довід апеляційної скарги ОСОБА_3 про часткову сплату заборгованості, що свідчить про відсутність ухилення від виконання рішення суду, не дає підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції на час постановлення оскаржуваної ухвали норм матеріального чи процесуального права з наступних підстав.

ОСОБА_3 до апеляційної скарги долучені ксерокопії квитанцій № ПН 395 від 08.02.2017 року на суму ; №ПН 1170 від 09.02.2017року на суму 100 грн.; №ПН4633 від 13.02.2017 року на суму 100 грн.; № ПН 529 від 14.02.2017року на суму 100 грн.; № ПН 1015 від 15.02.2017 року на суму 100 грн.; №ПН3197 від 16.02.2017року на суму 100 грн.; № ПН 1122 від 17.02.2017року на суму 365 грн.

З поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 звернувся 14 липня 2016 року (а.с.157-214 т.1).

Отже, вбачається, що часткове погашення заборгованості здійснювалось ОСОБА_3 вже після звернення державного виконавця з поданням та до постановлення оскаржуваної ухвали суду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надано квитанції від 05.04.2017 року №ПН336 на суму 300 грн., від 13.04.2017 року №ПН262 на суму 400 грн., від 18.04.2017 року №ПН1839 на суму 300 грн.

Проте, всі вказані квитанції до суду першої інстанції ОСОБА_3 не надавались та не були предметом розгляду.

Посилання ОСОБА_3 на порушення судом першої інстанції норм ст. 63 Конституції України, ч. 2 ст. 59 ЦПК України шляхом звинувачення його у скоєнні злочину – здійсненні наїзду на державного виконавця Половнікова Р.С. та заподіянні тілесних ушкоджень, спростовується змістом оскаржуваної ухвали суду, мотивувальна частина якої вказаних висновків суду не містить.

Окрім того, в судовому засіданні було надано постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 01 липня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що було вчинено ОСОБА_3 на автомобілі, що перебуває у розшуку.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права вимоги за кредитним договором №2-1803-078К від 25 липня 2008 року у зв’язку з укладенням договору відступлення права вимоги №17/4-В від 25 липня 2008 року та нездійснення державним виконавцем відповідних заходів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дана обставина не є предметом розгляду при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Зі скаргою на дії державного виконавця з цих підстав ОСОБА_3 не звертався.

Посилання ОСОБА_3 на не неповідомлення його та його представника про розгляд справи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду, тому у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Ленінської районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: