Рішення № 67017781, 07.06.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2114/17

Провадження №2/333/1443/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікова А.В.,

при секретарі Тарасенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частку у спільному майні, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частку у спільному майні. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 19.11.2010 року вона перебуває з відповідачем у шлюбі, який було зареєстровано відділом РАЦС сектору Ришкань м. Кишинева, Республіка Молдова. У період зареєстрованого шлюбу за спільні кошти сторони придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі - продажу посвідчений на ОСОБА_2. У вказаному договорі зазначено, що дружина (Цема Ю.О.) надала згоду чоловіку (ОСОБА_1.) на придбання цього нерухомого майна, що свідчить про те, що майно було придбано в шлюбі за спільні кошти подружжя. Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку поділити спільне майно, виникла необхідність для звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судові засідання, призначені на 23.05.2017 року та на 07.06.2017 року не з'явився, судом направлено на адресу відповідача, за якою останній зареєстрованний та фактично проживає судові повістки. На адресу суду повернулися конверти з причини «за закінченням терміну зберігання», з невідомих суду причин, відповідач не з'явився за її отриманням. В зв'язку з вищезазначеним, на підставі абз. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 224 ЦПК України, за згодою представника позивача, ухвалити заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 19.11.2010 року між сторонами у справі укладено шлюб, який зареєстровано відділом РАЦС сектору Ришкань м. Кишинева, Республіка Молдова, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, актовий запис № 1229 (а.с. 20 - 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Отже, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюб визнається на території України та є дійсним.

Із змісту позовних вимог слідує, що на час звернення з позовом до суду, шлюб між сторонами не розірвано, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ч. 2). Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Як встановлено судом, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 на підставі договору куплі - продажу від 16.07.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4337 (а.с. 22-23) та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2013 року № 6267602 (а.с.24). Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу від16.07.2013 р., дружина покупця - громадянка України ОСОБА_1 надала згоду на придбання вищевказаної квартири за ціну та на умовах, визначених цим договором, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій посвідчено нотаріально цим же нотаріусом 16.07.2013 р. за реєстровим № 4336 (а.с.22). Таким чином, матеріали справи свідчать, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 придбана за спільні кошти під час перебування сторін у шлюбі, їх спільного проживання та ведення сумісного господарства. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 23, 24 своєї постанови від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Відповідно до зазначеної постанови Пленуму, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Розглянувши матеріали справи, дослідивши в ній докази, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому задовольняється судом. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1156,47 грн. покладається судом на відповідача. Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 208-209, 212-215, 224-227 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поділити спільне майно подружжя - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1) - 1156 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) грн. 47 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова