Вирок № 67016161, 09.06.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2302/15-к

Провадження № 1-кп/219/27/2017

В И Р О К

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

09червня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

суддів Харченко О.П.

ОСОБА_1

за участю секретаря Троян Л.К.

прокурора Виниченка Р.О.

захисника ОСОБА_2

перекладача ОСОБА_3

та обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Бахмутматеріали кримінального провадження № 12014050150003716відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (нині Бахмут) Донецької області, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115КК України,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2014 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходився вдома у свого знайомого ОСОБА_5 в квартирі № 11, розташованій в будинку № 3 по вул. Бахмутській в м. Бахмут (раніше - Артемівськ) Донецької області, де у них на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт внаслідок висловлення словесних образ з боку ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_4 В ході вказаного конфлікту ОСОБА_4, знаходячись на кухні вказаної квартири, діючи умисно, з метою помсти за образливі, на його думку, вислови потерпілого на його адресу та з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, взяв у праву руку молоток, що лежав під кухонним столом, та, підійшовши зі спини до ОСОБА_5, наніс останньому удар молотком по голові в область потилиці, від чого потерпілий впав на підлогу в кухні, а ОСОБА_4, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення смерті іншій людині, наніс лежачому ОСОБА_5 три удари молотком в обличчя з правої сторони та три удари по голові в скроневу область зліва, завдавши ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: забиті рани в потиличній, виличній області, в проекції кута нижньої щелепи справи, шкіри верхньої губи справа, множинні забиті рани скроневої області зліва, відкритий перелом лівої скроневої кістки, забий речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, травматична екстракція 4,5-го зубів на нижній щелепі справа, які як небезпечні для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Від отриманих тілесних ушкоджень, які несумісні з життям, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, одразу помер у приміщенні кухні квартири № 11, розташованої в будинку № 3 по вул. Бахмутська в м. Бахмут Донецької області.

Смерть ОСОБА_5 настала 20 грудня 2014 року внаслідок забію головного мозку тяжкого ступеню з крововиливом під його оболонки, обумовленого відкритою черепно-мозковою травмою, про що свідчать: наявність забійної рани у лівій скриньовій області, перелом лівої скриньової кістки з ділянкою її дефекту, забій речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, набряк головного мозку та легенів. Пошкодження скроневої області зліва знаходяться в прямому причинному звязку з настанням смерті.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому діянні не визнав і стверджував, що ОСОБА_5П не вбивав, загиблого знав ще у дитинстві, потім ніколи з ним не спілкувався і не бачився. 31 грудня 2014 року він чекав свою співмешканку ОСОБА_6 з м. Харків. Коли до прибуття поїзду залишилось приблизно 15 хвилин, до нього підійшла група невідомих чоловіків, які вдарили його мішком по голові, після чого його запхали до автомобіля, в якому били по голові та казали розповідати кого він вбив. Під час руху автомобіля йому погрожували, пригнічували морально, запитували: «Навіщо ти вбив ОСОБА_7?», при цьому обвинувачений думав, що ОСОБА_7 це прізвисько. Після приїзду до міського відділу міліції його відвели на третій чи четвертий поверх, де катували, про що він пізніше звертався до прокуратури та за його заявою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочато кримінальне провадження, досудове розслідування по якому триває, принаймні йому відомо, що 19 травня 2017 року чергову постанову про закриття кримінального провадження було скасовано. Після всіх катувань обвинувачений був вимушений погодитись на все, тому підписав усі документи та під час слідчого експерименту розповідав про події вбивства зі слів слідчого. Крім того обвинувачений зауважив, що 20 грудня 2014 року він знаходився вдома у своєї співмешканки ОСОБА_8 за адресою: вул. Чайковського, 97/10 в м. Артемівську Донецької області. ОСОБА_8 пішла на роботу, а обвинувачений разом з подругою його співмешканки ОСОБА_9 готували з самого ранку борщ, при цьому вони вживали алкогольні напої, вранці також заходив співмешканець ОСОБА_9, але він був недовго та пішов. ОСОБА_9 пішла приблизно о 13-14 годині додому (Т. 5 а.к.п. 56-61).

Однак, не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина у вчиненні даного злочину за встановлених судом обставин знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства і в повному обсязі доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме, показаннями свідків, експертів, протоколами слідчих дій, висновками експертизи та оглянутими в судовому засіданні речовими доказами.

Так, допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 пояснив, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7, в сусідній квартирі № 11, яка розташована над квартирою свідка, проживав ОСОБА_5, з яким вони товаришували, останній іноді допомагав свідку, який має проблеми з зором. ОСОБА_5 жив один, до нього рідко приходили гості. 20 грудня 2014 року після 10-ї години ранку свідок почув три глухих стуки з квартири ОСОБА_5 Ввечері свідок від сусідів дізнався, що ОСОБА_5 вбили. Востаннє ОСОБА_10 спілкувався з ОСОБА_5 19 грудня 2014 року, але сусіди казали йому, що бачили 20 грудня 2014 року як за ОСОБА_5 хтось йшов (Т. 3 а.к.п. 70-71).

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає в одному підїзді з потерпілим ОСОБА_5, якого охарактеризувала з позитивної сторони, як нормального дідуся, який не вживав алкогольні напої, гостей до нього приходило мало. 19 грудня 2014 року їй подзвонила ОСОБА_12, яка попросила зайти до ОСОБА_5, але двері були зачинені і ніхто їх свідку не відчинив. Приблизно о 14 годині 30 хвилин в той же день прийшла ОСОБА_12 з ключами від квартири ОСОБА_5 і вони вдвох з ОСОБА_13 піднялись до дверей його квартири, двері відчиняла ОСОБА_12 ключем, одним чи кількома свідок не памятає. Зайшовши в квартиру, свідок побачила, що всі речі в квартирі були розкидані, на підлозі в кухні сидів ОСОБА_5, свідок одразу зрозуміла, що він мертвий, але вона не звернула уваги чи була там кров і вирішила, що ОСОБА_5 помер від інфаркту. Після цього ОСОБА_12 подзвонила своєму синові, який приїхав і викликав міліцію. Напередодні свідок була вдома, нічого підозрілого не чула і не бачила, ОСОБА_5 в останнє бачила за день до цього, обвинуваченого раніше ніколи не бачила (Т. 3 а.к.п. 86-87).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8. Дату та навіть пору року свідок пригадати не зміг, але зазначив, що його квартира знаходиться у другому підїзді вказаного будинку на другому поверсі, балкон його квартири розташований з боку вхідних дверей. Перебуваючи на балконі своєї квартири близько опівдня, свідок чув, що якийсь чоловік намагався потрапити до першого підїзду, саму людину свідок не бачив, але голос був чоловічий, і судячи по його мові він перебував у нетверезому стані. Вбитого ОСОБА_5 свідок знав як сусіда, але вони не спілкувались, обвинуваченого раніше ніколи не бачив (Т. 3 а.к.п. 86-87).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що з березня 2014 року він проживає в квартирі № 12, розташованій в будинку № 3 по вул. Бахмутській в м. Артемівську Донецької області, у сусідній квартирі № 11 проживав ОСОБА_5, якого свідок за весь час проживання бачив лише 3-4 рази. Приблизно два роки тому, точну дату, місяць та рік свідок не памятає, зазначив, що було прохолодно, ввечері тітка його співмешканки повідомила йому, що їх сусіда ОСОБА_5 вбили. Ніякого шуму та галасу, звуків боротьби в день, коли знайшли ОСОБА_5 мертвим, з квартири померлого свідок не чув (Т. 4 а.к.п. 18-19).

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що знала померлого ОСОБА_5 більше 40 років, вони товаришували, ходили один до одного у гості, в них обох були ключі від квартир один одного про всяк випадок. В останній раз свідок бачила ОСОБА_5 19 грудня 2014 року, він був у неї в гостях, приблизно о 18 годині 00 хвилин він пішов. 20 грудня 2014 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_5 повинен був знову прийти до неї у гості, але не прийшов. Він завжди був пунктуальним, тому о 14 годині 30 хвилин вона зателефонувала йому, але він не відповів. О 16 годині 00 хвилин свідок пішла до ОСОБА_5, в неї були ключі від його квартири, вона постукала у двері, але ніхто не відкрив, тому вона попросила сусідку ОСОБА_5 ОСОБА_11, яка проживає в квартирі № 4 на другому поверсі у тому ж підїзді, що і ОСОБА_5, зайти разом з нею до квартири. Двері квартири ОСОБА_5 мають два замка, але ОСОБА_12 памятає, що відкрила лише один замок. ОСОБА_12 разом з ОСОБА_11 зайшли у квартиру, де на кухні побачили ОСОБА_5, який лежав на підлозі, свідок вийшла у підїзд і зателефонувала сину ОСОБА_16, який вже і викликав міліцію (Т. 3 а.к.п. 229).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що 20 грудня 2014 року йому зателефонувала матір ОСОБА_12 і сказала, що її друга ОСОБА_5 вбили. Він приїхав до квартири ОСОБА_5, де на кухні побачив останнього на підлозі в напів сидячому положенні з тілесними пошкодженнями на голові, навколо на підлозі розлиті борщ, вода, розкидана картопля, на стіні бризки крові. При цьому свідок зазначив, що в цілому в квартирі був порядок, окрім кухні (Т. 3 а.к.п. 244).

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що її матір ОСОБА_18 проживає на одному четвертому поверсі з ОСОБА_5 в квартирі № 13. В день, коли знайшли померлого ОСОБА_5, свідок знаходилась у батьків в квартирі та прибиралась. Проте, вона нічого не чула, жодних звуків з квартири ОСОБА_5 Після виявлення тіла ОСОБА_5 ОСОБА_12 очікувала приїзду міліції в квартирі матері свідка. Також свідок пояснила, що її матір ОСОБА_18 є людиною похилого віку, перенесла два інсульти, дуже погано пересувається, тому прибути для допиту до суду не зможе, при цьому надала суду довідку про стан її здоровя (Т. 3 а.к.п. 228), у звязку з чим судом прийнято у судовому засіданні відмову прокурора від допиту свідка ОСОБА_18 (Т. 3 а.к.п. 229).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що раніше проживала разом з обвинуваченим як чоловік та дружина протягом трьох років до січня 2014 року, малолітній син свідка ОСОБА_19 проживав від них окремо разом з бабусею. Стосунків між сином свідка та обвинуваченим під час спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ніяких не було, син ревнував її до обвинуваченого, але після того як вона розійшлась з ОСОБА_4, останній почав частіше спілкуватись з її сином, дарувати йому подарунки. При цьому свідок пояснила, що після розставання ОСОБА_4 її переслідував, став по відношенню до неї агресивним, в жовтні 2014 року вона навіть зверталась до міліції з заявою на нього. Також їй відомо, що ОСОБА_4 після їх розставання проживав з жінкою в м. Артемівську в районі «літака». В першій половині грудня 2014 року ОСОБА_4 по телефону повідомив їй, що він разом з друзями побив людину. 23-24 грудня 2014 року вона була у м. Харкові, їй зателефонував ОСОБА_4, по голосу вона зрозуміла, що він був у стані алкогольного спяніння, він сказав їй, що вбив людину, але вона не сприйняла це серйозно, а подумала, що це пяне марення ОСОБА_4, кого він конкретно вбив він не казав. 31 грудня 2014 року вона поверталась з м. Харкова до м. Артемівська, обвинувачений повинен був її зустрічати, вони спілкувались під час дороги по телефону, в останній раз вони спілкувались приблизно о 15 годині 30 хвилин, а після цього вона вийшла з поїзда приблизно о 15 годині 45 хвилин, а ОСОБА_4 на вокзалі не було, на телефонні дзвінки він не відповідав, у звязку з чим вона поїхала сама додому, звідки приблизно о 19 годині 00 хвилин її забрали працівники міліції до відділення міліції, де вона бачила здалеку ОСОБА_4, при цьому тілесних ушкоджень на ньому вона не помітила. Свідок охарактеризувала обвинуваченого як спокійну, тиху, мирну людину, алкогольними напоями він не зловживав. Свідок пояснила суду, що просить суд не допитувати її малолітнього сина ОСОБА_19, якому лише 12 років, в судовому засіданні, оскільки після допиту його слідчим та слідчим суддею в ході досудового розслідування в дитини сталася істерика, він отримав внаслідок цього психологічну травму, боїться суду, при згадуванні про суд замикається у собі, психолог рекомендував після його допиту у суді два тижні приймати заспокійливі препарати (Т. 3 а.к.п. 156-157).

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що обвинувачений ОСОБА_4 є її сином. 24 грудня 2014 року обвинувачений повернувся жити до неї додому і готувався їхати до Росії, до того часу ОСОБА_4 проживав у своєї співмешканки на ім'я ОСОБА_4 по вул. Чайковського в м. Артемівську Донецької області, від якої поїхав через сварку. 31 грудня 2014 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 пішов до залізничного вокзалу зустрічати свою знайому ОСОБА_6 Після чого свідку зателефонувала знайома і повідомила, що обвинуваченого затримала міліція. В той же день, приблизно о 22 годині 00 хвилин, додому до свідка приїхали працівники міліції з її сином, при цьому останній був побитий та в наручниках, ніс та його куртка були в крові, на що ОСОБА_4 пояснив їй, що його побили працівники міліції. Крім того, свідок зазначила, що в період з 24 по 31 грудня 2014 року до неї додому ніхто не приходив, а в поведінці сина після 24 грудня 2014 року, коли він повернувся жити додому нічого не змінилося. Окрім цього, ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_5 колись проживав разом з тіткою свідка ОСОБА_21, але свідок з ними майже не спілкувалась і адресу проживання ОСОБА_5 не знала, при цьому зазначила, що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 був знайомий. Сина свідок охарактеризувала як порядну, спокійну та ввічливу людину (Т. 3 а.к.п. 70-71).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що з вересня 2014 року знайома з обвинуваченим ОСОБА_4, з початку грудня 2014 року по 25 грудня 2014 року вони проживали спільно в квартирі свідка за адресою: вул. Чайковського, 97/10 в м. Артемівську Донецької області. Крім того, свідок зазначила, що до 15 грудня 2014 року, точну дату пригадати вона не змогла, але припустила, що це відбувалось у вихідний день, до них в гості прийшов хлопчик 12 років на імя ОСОБА_19, який є сином колишньої подруги ОСОБА_4 Вони всі втрьох: свідок, ОСОБА_4 та хлопчик ОСОБА_19 пили чай і грали в карти. Впродовж дня свідок залишала квартиру лише 1 раз з 11 години 00 хвилин приблизно на 1 годину, при цьому ОСОБА_4 з квартири нікуди не виходив. Окрім цього, свідок пояснила, що 20 грудня 2014 року приблизно о 07 годині 00 хвилин вона пішла на роботу, а обвинувачений залишився вдома оскільки на той час ніде не працював. Обвинуваченого свідок охарактеризувала як нормальну, працьовиту людину, алкогольними напоями не зловживав. Проте, зауважила, що 24 або 25 грудня 2014 року, точну дату вона не памятає, в неї з ОСОБА_4 відбулася сварка через те, що останній довго розмовляв по телефону, вона вирвала з його рук телефон, вони голосно кричали через що, мабуть, сусіди викликали міліцію, зауважила, що ОСОБА_4 її не бив, вони лише штовхнули один одного кілька разів, але працівники міліції забрали ОСОБА_4 в той день до відділу міліції. Крім того, свідок зауважила, що під час досудового розслідування її допитували після новорічних свят, у звязку з чим під час допиту вона перебувала у стані алкогольного спяніння і що саме було зазначено в протоколі її допиту вона не знає, оскільки не зовсім розуміла що відбувається.(Т. 3 а.к.п. 70-71).

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що знає обвинуваченого приблизно 3 роки, познайомились під час спільної роботи, зі свідком ОСОБА_8 вона також працювала разом. ОСОБА_4 свідок охарактеризувала з позитивної сторони. Приблизно в листопаді 2014 року, точну дату свідок не змогла пригадати, вона разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 пили пиво, під час чого останній сказав, що вбив людину, а саме застрелив, а потім сказав, що пошуткував. Більше до цієї розмови вони не повертались. 20 грудня 2014 року, приблизно о 07 годині 00 хвилин, свідок прийшла додому до ОСОБА_8, яка пішла на роботу, а свідок залишилась в її квартирі разом з ОСОБА_4, який з 08 години 00 хвилин до 14 годин 30 хвилин варив борщ, при цьому квартиру він не покидав, а свідок виходила до магазину на 3 хвилини лише один раз. О 09 годині 00 хвилин приходив співмешканець свідка ОСОБА_22, який о 10 годині 30 хвилин пішов. За час перебування свідка в квартирі ОСОБА_8, ОСОБА_9 разом з обвинуваченим випили 4 л пива, а разом із своїм співмешканцем свідок випила ще 250 гр. горілки. Також свідок пояснила, що вона, її співмешканець, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 часто зустрічались, під час таких зустрічей вживали здебільшого алкогольні напої, інколи пили чай, в залежності від фінансових можливостей. При цьому свідок пояснила, що добре запамятала події, які відбувались 20 грудня 2014 року, оскільки в той день їй було потрібно іти на роботу, але через погане самопочуття вона не пішла на роботу (Т. 3 а.к.п. 86-87).

Свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що 2-3 роки знає обвинуваченого, який проживав разом з ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1. 20 грудня 2014 року в суботу він був з 09 години 30 хвилин до 11 години 00 хвилин в гостях у ОСОБА_4, дату та час запамятав бо раніше працював в органах міліції, а саме, водієм начальника позавідомчої охорони, а 20 грудня відзначають день міліції. За вказаною адресою також знаходився ОСОБА_4 та співмешканка свідка ОСОБА_9, всі вони вживали алкогольні напої, він та ОСОБА_4 чотири літри пива на двох, а ОСОБА_9 250 грамів горілки. В цей час ніхто не приходив і з квартири ніхто не виходив. Після 11 години 00 хвилин свідок пішов, його співмешканка пішла пізніше, більше після 20 грудня 2014 року він не бачив ОСОБА_4І.(Т. 3 а.к.п. 205-206).

Допитана свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що вона раніше працювала разом з ОСОБА_4 на сезонних роботах. Також пояснила, що на початку грудня 2014 року вона в тролейбусі маршруту № 5 або № 6 в м. Артемівську зустріла ОСОБА_4 разом з хлопчиком на вигляд приблизно 13-14 років. ОСОБА_4 був тверезий, одягнутий у чорну шапку та чорну куртку, хлопчика він представив як свого сина, який був одягнений в куртку чорного кольору та шапку з малюнком. Крім того, свідок охарактеризувала ОСОБА_4 з позитивного боку, як особу, яка не зловживала алкогольними напоями (Т. 3 а.к.п. 175-176).

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що знає обвинуваченого приблизно 3-4 роки, вони працювали разом, охарактеризувати зміг його з позитивного боку, на роботі ОСОБА_4 алкогольні напої не вживав, за характером спокійний (Т. 3 а.к.п. 205-206).

Допитаний свідок ОСОБА_25 пояснив в судовому засіданні, що знає обвинуваченого приблизно два роки, вони разом працювали. В останнє бачив ОСОБА_4 25 грудня 2014 року в с. Міньківка, так як це був останній робочий день. Що відбувалось 20 грудня 2014 року свідок пригадати не зміг. ОСОБА_4 свідок охарактеризував як спокійну і неагресивну людину, на роботі він алкогольні напої не вживав (Т. 3 а.к.п. 205-206).

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що вона проживає поряд з будинком вбитого, тому її запросили прийняти участь у слідчому експерименті у якості понятої, на що вона погодилась. Під час проведення слідчого експерименту обвинувачений спокійно та самостійно розповідав про події вбивства, на нього ніхто не тиснув, ніхто йому не підказував що і як розповідати. Після проведення слідчого експерименту вся група направилась до квартири матері обвинуваченого, так як він повідомив, що одяг, в якому він був під час вбивства знаходиться там. Коли вони приїхали до квартири матері обвинуваченого, то вона впустила всіх добровільно до квартири, а обвинувачений витяг з шафи речі, а саме: куртку, штани, светр, шапку, які слідчий упакував. Протокол слідчого експерименту та протокол огляду місця події вона підписувала, що підтвердила в судовому засіданні після огляду вказаних протоколів.Також після огляду куртки, долученої у якості речового доказу, свідок пояснила, що саме цю куртку було добровільно надано обвинуваченим в ході огляду квартири його матері (Т. 5 а.к.п. 56).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що він працює слідчим слідчого відділу Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, він здійснював досудове розслідування по даному кримінальному провадженню. 31 грудня 2014 року в ході проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 в квартирі, де знайшли вбитого ОСОБА_5, всі учасники слідчого експерименту попрямували до місця мешкання матері підозрюваного, оскільки він вказав, що одяг, в якому він був одягнений в момент вбивства ОСОБА_5, знаходиться саме там. Матір підозрюваного дала добровільну згоду, щоб усі учасники слідчого експерименту пройшли до її квартири, де ОСОБА_4 самостійно та добровільно видав з шафи свої речі, в тому числі і чорну шкіряну куртку на блискавці та з ґудзиками, яку учасники оглянули, після чого слідчий упакував її до пакету, який було опечатано, з біркою та підписами понятих. На вказаній куртці були наявні сліди крові у виді крапок або помарок. Свідок зауважив, що фактично проводився не огляд приміщення квартири матері підозрюваного, а лише огляд речей в квартирі, тому органом досудового розслідування і не було отримано ухвалу слідчого судді про проведення обшуку. Пізніше слідчим було призначено імунологічні експертизи по речах вбитого та підозрюваного. Після проведення імунологічної експертизи в м. Запоріжжя, згідно висновків якої слідів крові на речах ОСОБА_4 (джинси, шапка, куртка, чоботи, светр чи кофта) не було виявлено, а тому у звязку із сумнівами в правильності цієї експертизи слідчий призначив повторну експертизу в м. Харків, лише не зазначивши, що ще повторна експертиза, проте усі інші вимоги чинного законодавства України при її призначені він виконав у повному обсязі. Речі підозрюваного, запаковані в пакет після проведення експертизи в м. Запоріжжя з підписом експерта, слідчий особисто відвозив експерту в м. Харків, але через те, що експерту були поставлені питання у постанові лише по курточці підозрюваного, пакет з речами був розпакований експертом в присутності слідчого, вилучена лише куртка, а інші речі були переупаковані слідчим та повернуті до камери схову речових доказів Бахмутського ВП ГУНП України в Донецькій області. ОСОБА_27 наголосив, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає, але при цьому і не забороняє призначення та проведення повторної експертизи (Т. 5 а.к.п. 56).

З показань малолітнього свідка ОСОБА_19, які він надав слідчому судді під час досудового розслідування у порядку ст. 225 КПК України, та які в ході судового розгляду у судовому засіданні колегією суддів разом з учасниками судового засідання було прослухано, вбачається, що 20 грудня 2014 року з 14 по 15 годину він прийшов на Ступках до магазину біля зупинки громадського транспорту як їхати у сторону міста та чекав своїх друзів, де побачив, що їде таксі, яке зупинилось біля нього, з цього таксі вийшов дядя ОСОБА_27, тобто обвинувачений, і підійшовши до нього сказав йому - «поїхали, твоя мати у мене в заручниках», при цьому він забрав у нього телефон, щоб той не подзвонив мамі. І тому свідок сів у це таксі і поїхав з дядьком ОСОБА_27 до нього у квартиру, де він просидів десь годину. Коли вони їхали у таксі, то на обвинуваченому були джинси і його коричнева дублянка, а у руках у нього з собою був пакет, також на оці дядька ОСОБА_27 була подряпина, він спитав у обвинуваченого звідки у нього ця подряпина, на що останній йому пояснив, що він подряпався на роботі. Також дядько ОСОБА_27 йому казав, що він працює на «солі». ОСОБА_28 був його вітчимом коли той жив з його матірю, на даний час його мати з дядьком ОСОБА_28 разом не проживають, у той час між ними відносини були нормальні. Він не знає що було у пакеті дядька ОСОБА_28, пакет був білого кольору, на пакеті були 3 краплини крові, або краски, одна крапля маленька, потім був згусток, та потік червоного кольору, всі ці патьоки були дуже схожі на кров. Він подумав, що ще були краплі крові на пакеті. ОСОБА_28 йому сказав, що їде з роботи, машина не приїхала і йому прийшлось викликати таксі. Таксі було з шашечкою «Класне», машина «Шевроле» білого кольору, з водієм машини він не спілкувався. ОСОБА_28 був у джинсах синього кольору, взутий у туфлі або черевики. Квартира дядька ОСОБА_28 знаходиться у м. Бахмут у районі літака біля магазину «Секонд хенд». Він знаходився у квартирі обвинуваченого десь приблизно дві-три години, а саме до тих пір поки до нього не прийшла його співмешканка і вони не вийшли обидва на балкон, і він у цей час схопив свої речі і втік. Свідок у квартирі обвинуваченого був перший раз, як звати співмешканку обвинуваченого він не знає, оскільки бачив її вперше. Також дядько ОСОБА_28 йому сказав, що він знайшов кільце його мами і коли він буде виїжджати, то віддасть йому це кільце щоб він передав його мамі. Коли він сидів у квартирі дядька ОСОБА_28, то той узяв дві звязки ключів, одну з яких дістав з джинсів та саме цю звязку ключів обвинувачений викинув у вікно кухні, а інша звязка ключів була у середині вхідних дверей. Коли дядько ОСОБА_28 зі своєю співмешканкою пішли на балкон, то він забрав свій телефон, взув свої кросівки та одяг куртку, відкрив двері і втік, він не попереджав дядька ОСОБА_28 про те, що іде, оскільки він його не випускав і казав, що доки до нього мама не приїде він його не випустить. Також малолітній свідок повідомив, що його матір зараз на заробітках в місті Харкові, а він навчається у інтернаті. Матір наразі з дядьком ОСОБА_28 розсталась. При ньому обвинувачений зі своєю співмешканкою не спілкувався. Коли він знаходився у квартирі дядька ОСОБА_28 то з мамою по телефону він не спілкувався і з ним у карти не грав. Також під час прослуховування допиту вищевказаного свідка слідчим суддею очевидно чутно як захисник обвинуваченого тисне на малолітнього свідка, намагається завести його в оману в силу його малолітнього віку, заплутати у показаннях, на що також було звернуто увагу і слідчим суддею при допиті вищевказаного малолітнього свідка. Тому, з урахуванням вищевикладеного, та позиції матері малолітнього свідка ОСОБА_6, яка у судовому засіданні під час її допиту зазначила, що просить суд не допитувати її малолітнього сина ОСОБА_19, якому лише 12 років, в судовому засіданні, оскільки після допиту його слідчим та слідчим суддею в ході досудового розслідування в дитини сталася істерика, він отримав внаслідок цього психологічну травму, боїться суду, при згадуванні про суд замикається у собі, психолог рекомендував після його допиту у суді два тижні приймати заспокійливі препарати (Т. 3 а.к.п. 156-157), суд відмовив у клопотанні сторони захисту про безпосередній допит малолітнього свідка ОСОБА_19 у судовому засіданні, щоб уникнути ще більшого травмування психіки дитини, та у звязку з тим, що сторона захисту не обґрунтувала та не довела суду той факт, що саме у цього свідка потрібно зясувати обставини, які не були зясовані в результаті його допиту слідчим суддею під час досудового розслідування та що саме необхідно уточнити у його показаннях. Окрім того у суду відсутні підстави не враховувати та вважати цей доказ сторони обвинувачення недопустимим, оскільки він здобутий стороною обвинувачення з повним дотриманням норм законодавства України та Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що потерпілий ОСОБА_29 про дату, час та місце проведення кожного судового засідання по даному кримінальному провадженню повідомлявся належним чином засобом телефонного звязку, що оформлено відповідними телефонограмами та відповідає вимогам ч. 1 ст. 135 КПК України, проте в судові засідання не зявлявся, надав до суду заяву від 03 серпня 2015 року, в якій просив розглядати кримінальне провадження без його участі від початку і до кінця. Також потерпілий у заяві зазначив, що просить суд врахувати попередню судимість підсудного і навмисне надзвичайно жорстоке вбивство його батька, застосувати вищу міру покарання, а саме 15 років позбавлення волі без права на амністію. При цьому потерпілий зауважив, що претензій морального та матеріального характеру не має (Т. 3 а.к.п. 16). Учасники судового засідання під час усього судового розгляду справи не наполягали на присутності або допиті потерпілого у судовому засіданні, тому останній не був допитаний судом, а суд зі згоди усіх учасників судового процесу обмежився лише його волевиявленням, яке було висловлено шляхом надання суду відповідної вищевказаної заяви.

Крім показів обвинуваченого та свідків у судовому засіданні безпосередньо досліджені інші докази, надані сторонами.

З витягу з кримінального провадження № 12014050150003716 вбачається, що 20 грудня 2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом виявлення трупа ОСОБА_5 за місцем мешкання з ознаками насильницької смерті, а саме поранення голови.Вказані відомості внесено за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України (Т. 1 а.к.п.1).

Згідно протоколу огляду місця події від 20 грудня 2014 року було оглянуто квартиру № 11, розташовану в будинку № 3 по вул. Бахмутська в м. Артемівськ (нині Бахмут) Донецької області, в ході огляду встановлено та детально описано місце та час вчинення ОСОБА_4 злочину, зауважень від учасників огляду не надійшло. В ході огляду виявлено та вилучено: замок, ключ, змиви зі сходів, змиви зі стіни в кухні, фрагмент килимової доріжки, сліди, схожі на сліди структури матерії, сліди рук, носовичок, дві коробки, два пакети. До протоколу додано фото таблицю та схему (Т. 1 а.к.п. 4-23). Огляд проводився за дозволом сина власника (користувача) приміщення ОСОБА_29 ( Т. 1 а.к.п. 3).

З протоколу огляду предметів від 22 грудня 2014 року, проведеного в приміщенні Артемівського бюро судово-медичної експертизи, вбачається, що оглянуті та вилучені речі загиблого ОСОБА_5, а саме: кольоровий фартух, блакитна натільна сорочка, біла майка, чорні спортивні брюки, блакитні труси, чорні шкарпетки (Т. 1 а.к.п. 112-113).

Згідно висновку експерта № 570 від 03 березня 2015 року, розпочатого 22 грудня 2014 року о 09.00-10.30, на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5 експерт прийшов до наступних висновків: 1. Смерть ОСОБА_5 настала 20 грудня 2014 року в результаті забію головного мозку тяжкого ступеню з крововиливом під його оболонки, обумовленого відкритою черепно-мозковою травмою, про що свідчать: наявність забійної рани у лівій скриньовій області, перелом лівої скриньової кістки з ділянкою її дефекту, забий речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, набряк головного мозку та легенів. Виходячи з розвитку трупних явищ, можна вважати, що смерть ОСОБА_5 наступила за 42-48 годин до початку дослідження трупа в морзі. 2. При дослідженні трупа були виявлені наступні ушкодження: забиті рани в потиличній, виличній області, в проекції кута нижньої щелепи справа, шкіри верхньої губи справа, множинні забиті рани скроневої області зліва, відкритий перелом лівої скроневої кістки, забий речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, травматична екстракція 4,5-го зубів на нижній щелепі справа. Ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів) або його (їх) частиною, контактуюча поверхня якого (яких), в проекції на площину має обмежене лінійне закруглене ребро (вузький циліндр), в межах контакту. Пошкодження скроневої області зліва нанесені при неодноразовій дії. Вказані ушкодження утворилися прижиттєво, знаходяться у прямому звязку з настанням смерті, так як небезпечні для життя, відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень. 3. В даний час токсикологічне дослідження провести не представляється можливим. Після проведення даного дослідження, результати при необхідності будуть повідомлені додатково (Т. 1 а.к.п. 33-35).

Згідно з копією остаточного лікарського свідоцтва про смерть № 577 від 22 грудня 2014 року причиною смерті ОСОБА_5 стали: крововилив в мозок, тупа травма голови, перелам склепіння черепу (Т. 1 а.к.п.38).

З висновку судової дактилоскопічної експертизи № 180 від 07 січня 2015 року вбачається, що судовий експерт прийшов до наступних висновків: 1. Слід пальця руки розміром 40х13 мм, розташований на відрізку липкої світлої стрічки «СТ» розміром 141х38 мм, слід руки розміром 133х38мм, слід пальця руки розміром 25х20 мм, розташований на відрізку липкої світлої стрічки «СТ» розміром 125х38 мм, які 20 грудня 2014 року були виявлені та вилучені під час огляду місця події, квартири АДРЕСА_2, за фактом вбивства ОСОБА_5, для ідентифікації особи не придатні. 2. На картонній коробці з написом «Пояс бытовой электромассажный «Спутник», вилученої 20 грудня 2014 року під час огляду місця події, квартири АДРЕСА_2, за фактом вбивства ОСОБА_5, виявлений один слід пальця руки розміром 25х35 мм, який для ідентифікації особи не придатний. Сліди рук на картонній коробці з написом «СВ 140» та на двох поліетиленових пакетах, вилучених 20 грудня 2014 року під час огляду місця події, квартири АДРЕСА_2, за фактом вбивства ОСОБА_5, не виявлені. 3. Відповісти на питання «Якщо так, то могли вони бути залишені ОСОБА_5 або іншою особою?» не виявилося можливим у звязку з відсутністю слідів рук придатних для ідентифікації особи (Т. 1 а.к.п. 245-256).

Відповідно до протоколу огляду предметів від 12 січня 2015 року, проведеного в приміщенні Артемівського відділення СМЕ, оглянуто та вилучено надані завідувачем відділення ОСОБА_30 наступні предмети: 1) рана скроневої області зліва з трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, акт № 570 від 22 грудня 2014 року, упакована у паперовий конверт з печаткою Артемівського відділення СМЕ та підписом ОСОБА_30; 2) кров на марлі з трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, акт № 570 від 22 грудня 2014 року, упакована в паперовий конверт з печаткою Артемівського відділення СМЕ та підписом ОСОБА_30 (Т. 2 а.к.п. 1-3).

Згідно висновку судово-цитологічної експертизи № 26 від 26 січня 2015 року, при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з обох рук підозрюваного ОСОБА_4 (обєкти № 1, 2) кров та клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені (Т. 2 а.к.п. 10-11).

З висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 82-МК від 03 лютого 2015 року вбачається, що експерт прийшов до наступних висновків: пошкодження на шматку шкіри скроневої області ліворуч від трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, носять характер забитих ран, які спричинені при тупій травмі, під дією тупого твердого предмета (предметів) або його (їх) частиною контактуюча поверхня якого (яких), в проекції на площину, має обмежене лінійне закруглене ребро (вузький циліндр) розмірами не більш 27х5мм (№ 1); 24х5 (№ 2) і 24х5 (№ 3) в межах контакту. Пошкодження нанесені при неодноразовій дії (Т. 2 а.к.п. 32-34).

Відповідно до протоколу обшуку від 14 лютого 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2015 року проведено обшук в квартирі АДРЕСА_3 за участю понятих та ОСОБА_8, в результаті якого жодних предметів або речей не вилучалось. Зауважень та доповнень під час складання протоколу від учасників проведення обшуку не надійшло, до протоколу додано фото таблицю (Т. 2 а.к.п. 68-72).

З протоколу обшуку від 14 лютого 2015 року, проведеного в квартирі АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_20, на підставі ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2015 року, за участю власника майна та понятих, вбачається, що в результаті обшуку нічого не виявлено та не вилучено, протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії, зауваження та доповнення відсутні. До протоколу додано фото таблицю (Т. 2 а.к.п. 75-79).

З протоколу слідчого експерименту від 31 грудня 2014 року вбачається, що за участю підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_31, судово-медичного експерта ОСОБА_30, оперуповноважених ОСОБА_32, ОСОБА_33, понятих - ОСОБА_34, ОСОБА_26 було проведено слідчу дію, а саме слідчий експеримент за фактом умисного вбивства ОСОБА_5, який відбувався з застосуванням технічних засобів фіксації, відеозйомка проводилась на цифрову фото-відеокамеру Canon MD 101 на носій - касету Panasonic, відеозйомку здійснював експерт ОСОБА_35, також деякі моменти фотографувались на цифрову фотокамеру мобільного телефону Olympus. Під час якого ОСОБА_4 впевнено, добровільно та послідовно спочатку розповідав про обставини скоєного злочину, про частковий механізм вбивства потерпілого, а саме в кількості завданих ударів і наявних тілесних ушкоджень, щоб заплутати слідство та інші суттєві обставини скоєння ним злочину при вищевказаних особах, такі обставини підтвердила і допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_26, яка приймала участь під час проведення вищевказаного слідчого експерименту у якості понятої (Т. 5 а.к.п. 56). Суд також зазначає, що з вказаного протоколу проведення слідчого експерименту та фото таблиці до нього вбачається, що ОСОБА_4 не тільки розповідав, але і показував за адресою: Донецька область, м. Бахмут (раніше Артемівськ), вул. Бахмутська, 3, на статисті як саме він наносив молотком удари потерпілому на кухні, що частково співпадає із наявними у нього тілесними ушкодженнями, які зафіксовано у висновку судово-медичної експертизи, де також зазначено, що обвинувачений не в повній мірі зазначив кількість завданих ударів і наявні тілесні ушкодження у потерпілого, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого, від яких потерпілий не міг вчиняти будь-які активні дії, а також залишитися живим навіть у разі надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. Окрім того, слід звернути увагу на той факт, що обвинувачений також зазначав ще і інші деталі, які безпосередньо стосуються вчиненого ним злочину, і які не міг знати більше ніхто крім нього самого, а саме те, що він був у день вбивства потерпілого у стані алкогольного спяніння, те куди він викинув молоток, після вбивства потерпілого, те що він надяг рукавиці, які лежали саме на холодильнику у кухні потерпілого, після чого він відкрив шифоньєр і у рукавицях з нього повикидав усе, що там було, оскільки вважав, що там можуть бути гроші, що забрав гроші з портмоне потерпілого, після чого з кухні забрав молоток, яким наносив удари потерпілому. Також зазначив, що він на один замок закрив вхідні двері квартири потерпілого, що також узгоджується з наданими у судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_12 Після проведення цього слідчого експерименту, усі учасники цієї слідчої дії повернулись до Артемівського МВ, де переглянули відеозапис цього слідчого експерименту, склали протокол, фото таблицю. Також до цього протоколу додаються фото таблиця, відео касета з відеозаписом цього слідчого експерименту. Після чого учасники слідчої дії особисто ознайомились зі змістом протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника, переглянули відеозапис, після чого усі учасники цієї слідчої дії підписали цей протокол власноручно. Заяв, доповнень або зауважень від учасників процесу не надходило, окрім інших учасників цієї слідчої дії, ані від підозрюваного, ані від його захисника з приводу того, що до ОСОБА_4 працівниками правоохоронних органів були застосовані недозволені методи досудового розслідування для того щоб він показував як саме вбивав потерпілого і що робив далі, з урахуванням того, що обвинувачений умисно не казав точну кількість нанесених ним ударів потерпілому, від яких настала смерть останнього, тобто можливо зробити висновок про те, що на обвинуваченого ніхто не робив тиск з боку працівників правоохоронних органів для дачі ним саме тих показів, які потрібні органу досудового розслідування.

При цьому, в судовому засіданні обвинувачений наполягав на тому, що тілесні ушкодження потерпілому не наносив та під час проведення слідчого експерименту розказував та показував все зі слів працівників міліції, оскільки вони до нього застосовували недозволені методи ведення досудового розслідування, але ці пояснення обвинуваченого суд не може прийняти за основу при ухваленні даного вироку, оскільки вони суттєво суперечать вищевикладеним обставинам та свідченням свідків: малолітнього ОСОБА_19, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, та свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, якісуд вважає правдивими, послідовними, логічними, підтверджуючими і такими, що узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 570/4 від 13 березня 2015 року вбачається, що судмедексперт на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5 прийшов до наступних висновків: 1. 2. Виходячи з кількості та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_5, можна вважати, що мало місце не менш 7-ми контактів з тупими предметами, при цьому під час їх заподіяння останній знаходився як передньою так і задньою поверхнею тіла до травмуючого предмету, та міг бути як у вертикальному так і в горизонтальному положенні тіла. 3. 5. Виходячи з характеру тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_5, можна вважати, що останній після їх заподіяння не міг вчиняти будь-які активні дії, а також залишитися живим навіть у разі надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. 4. Показання дані підозрюваним ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту від 31 грудня 2014 року не повною мірою відповідають локалізації та кількості пошкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_5 Існують відмінності в кількості завданих ударів і наявних тілесних ушкоджень (Т. 2 а.к.п. 50).

Відповідно до протоколу додаткового огляду місця події від 21 грудня 2014 року, проведеного з дозволу сина власника (користувача) приміщення ОСОБА_29, в приміщенні квартири № 11, розташованої в будинку № 3 по вул. Бахмутська в м. Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області, виявлено та вилучено замок вхідної двері, ключ та аркуш паперу з записами. Зауважень від учасників не було, до протоколу додано: вилучений аркуш паперу у файлі та фото таблицю (Т. 1 а.к.п. 103-111).

З протоколу огляду місця події від 21 лютого 2015 року вбачається, що слідчим за участю понятих та старшого оперуповноваженого ОСОБА_36 проведено огляд відкритої ділянки місцевості, розташованої з тильного боку будинку № 97 по вул. Чайковського в м. Артемівськ, Зі сторони 1-го та 2-го підїздів розташована ділянка місцевості клумба розмірами 50х15 метрів, яка на момент огляду вкрита фрагментами засохлої трави, насадженнями дерев та кущів, крім того земля фрагментами вкрита снігом. Вказана клумба розташована на відстані 1-го метра від будинку № 97 по вул. Чайковського. В процесі детального огляду вказаної клумби в земляній лунці глибиною 7 см була виявлена звязка з трьома ключами, які кріпляться на металевому кільці. Вказані ключі виявлені на відстані 5 метрів від вищевказаного будинку під вікнами квартир 2, 6, 10, де розташовані кухні. Всі виявлені ключі металеві, два з них сріблястого кольору, а один світло-жовтого, на момент огляду ключі вкриті фрагментами землі. Протокол підписаний всіма учасниками слідчої дії, зауважень та доповнень на надійшло. До протоколу додано план-схему та фото таблицю (Т. 2 а.к.п. 116-121)

Згідно висновку судової дактилоскопічної експертизи № 38 від 17 березня 2015 року накладний замок, вилучений 20 грудня 2014 року, справний. Накладний замок, вилучений 20 грудня 2014 року, міг бути відкритий за допомогою ключа № 1, вилученого 21 лютого 2015 року, або сторонніми предметами, схожими за формою і розмірами з ключем-оригіналом. Ключі № 2 та № 3, вилучені 21 лютого 2015 року, не входять в циліндровий механізм накладного замка, вилученого 20 грудня 2014 року. Вирішити питання: «Чи вводилися в свердловину циліндрового механізму замка, вилученого 21 грудня 2014 року, ключі, які вилучені 21 лютого 2015 року, а також сторонніми предметами (відмичкою, сторонніми або підробленими ключами)?» не є можливим, так як сторонній предмет, схожий за формою і розмірами з ключем-оригіналом, при його одноразовому застосуванні може не залишити характерних слідів на деталях циліндрового механізму (Т. 2 а.к.п. 127-135).

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 92 від 10 лютого 2015 року, проведеної лікарем-судово-медичним експертом-імунологом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_7, у якої стаж роботи у кваліфікаційному класі судового експерту склав 15 років на час складання вищевказаного висновку, в крові на марлі потерпілого ОСОБА_5 виявлені антигени А, В та Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає приналежності його крові до групи АВ з супутнім антигеном Н системи АВО. Згідно ксерокопії медичної картки амбулаторного хворого за № НОМЕР_1 м. Артемівська, представленої слідчим Бірюковим О.М.: «ОСОБА_17 крові ОСОБА_4 А (ІІ) Резус-фактор (+)». В змиві І зі сходинок в коридорі /обєкт № 1/, змиві ІІ зі стіни на кухні /обєкт № 2/ та фрагменті килимової доріжки /обєкт № 3/ встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А, В та Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від особи /осіб/ групи АВ з супутнім антигеном Н системи АВО, у тому числі від потерпілого ОСОБА_5 Домішок крові підозрюваного ОСОБА_4 не виключається, при наявності у нього тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину. На носовій хустці /обєкт № 4/ та речах підозрюваного ОСОБА_4: шкіряній куртці /обєкти № 5-8/, спортивній кофті /за постановою мастерка/ /обєкти № 9-12, джинсових брюках /обєкти № 13-14/, шапці /обєкт № 15/ та парі чобіт /обєкти № 16-17/ наявність крові не встановлена (Т. 2 а.к.п. 20-23). Також у цій експертизі в її описовій частині окрім усього іншого зазначено експертом, що куртка шкіряна чоловіча чорного кольору, на стьобаній підкладці з чорного поліестеру, утеплена синтепоном. Виріб подовженого прямого силуету, з довгими втачними рукавами, відкладним коміром, з центральною таємною застібкою, з планкою попереду на жовту металеву блискавку (бігунок відсутній) та три чорні пластикові ґудзики, з двома симетричними фігурними прорізними кишенями в нижніх третинах обох поличок та прорізною кишенею на сріблясту металеву блискавку з бігунком в верхній третині лівої полички, в нижніх третинах обох рукавів декоративні шкіряні чорні пати на вищеописані ґудзики. Куртка заношена, з великою кількістю дефектів у вигляді розтріскувань та розривів шкіряної поверхні, без наявних слідів крові, розмірами: довжина по спині 67 см, ширина у плечах 51 см, довжина рукава 64 см. Змиви, зроблені на нитки чистої марлі ізотонічним розчином хлориду натрію, з лицевих поверхонь правого та лівого рукавів шкіряної куртки, по колу, на висоту 13 см, позначені в дослідженні обєктами №5 та №6. Аналогічні змиви зроблені з лицевих поверхонь правої та лівої поличок куртки, вздовж центральної застібки, в безпосередній близькості від середин правого та лівого плечових швів, на ділянках 65*15 см, позначені обєктами №7 та №8.

З мотивувальної частини постанови старшого слідчого від 19 лютого 2015 року про призначення судово-імунологічної експертизи вбачається, що 31 грудня 2014 року під час огляду мешкання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою: м. Артемівськ, вул. Радянська, 57/24 були вилучені куртка шкіряна чорного кольору, сині джинси, мастерка, шапка, чоботи, які належать ОСОБА_4 та в яких він був одягнутий під час скоєння злочину. На момент огляду на куртці, а саме на поверхні правого рукава виявлені плями речовини бурого кольору, що також підтверджується фото таблицею, яка додана до протоколу огляду від 31 грудня 2014 року за адресою: м. Артемівськ, вул. Советська, 57/24 (Т. 1 а.к.п. .212). На цій фото таблиці чітко та візуально видно плями речовини бурого кольору на правому рукаві куртки, які розташовані поряд з ґудзиком. Тому слідчий після отримання вищевказаної експертизи, яка викликала у нього сумнів в правильності її висновків, її обґрунтованості, з метою додержання принципу верховенства права, забезпеченню прав і законних інтересів не лише обвинуваченого, а й потерпілого, призначив вищевказаною постановою повторну судово-імунологічну експертизу, яку у відповідності до норм ЗУ «Про судову експертизу» та пункту 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5, доручив іншій експертній установі з надісланням копії висновку першої експертизи, що також було зазначено слідчим Бірюковим О.М. у судовому засіданні при його допиті у якості свідка.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року, проведеної лікарем судово-медичним експертом імунологом відділення судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_37, у якої стаж роботи за фахом «судово-медична імунологія» 19 років 09 місяців, 3 кваліфікаційний клас судового експерта, вищої кваліфікаційної категорії за фахом на час складання даного висновку, при судово-медичному дослідженні зразка крові від трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, встановлена приналежність її до групи А(ІІ) з ізомаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Згідно завіреної ксерокопії ОСОБА_23 амбулаторного хворого № MU05-0219-3145 002103, відкритої Міським протитуберкульозним диспансером м. Артемівськ 27 лютого 2012 року на імя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого: Україна, АДРЕСА_5, а саме записи на сторінці «СИГНАЛЬНІ ПОЗНАЧКИ» - група крові ІІ, Резус-фактор +. Таким чином, група крові від трупа ОСОБА_5, визначена у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, співпадає з групою крові, встановленою ОСОБА_5 за життя. На курточці зі шкірозамінника чорного кольору, що належить підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в обєктах №№ 1, 2, 4-13, 15-24, 28, 29, виявлена кров людини групи А з ізомаглютиніном анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. На цій же курточці в обєктах №№ 3, 14, 25-27, 30, 31 кров не виявлена (Т. 2 а.к.п. 109-113).

Також у цій експертизі в її описовій частині окрім усього іншого зазначено експертом як обставини справи наступне: 12 січня 2015 року була призначена судово-імунологічна експертиза зазначених предметів одягу ОСОБА_4 і зразки крові від трупа ОСОБА_5, доручена експертам Запорізького обласного бюро СМЕ. З "Висновки експерта" № 92 від 10 лютого 2015 року відділення судово-медичної імунології Запорізького ОБСМЕ відомо: група крові від трупа ОСОБА_5 - АВ, на куртці шкіряній ОСОБА_4 кров не виявлено. У зв'язку з тим, що при дослідженні наданого зразка крові від трупа ОСОБА_5 визначена її групова приналежність А з ізогемагглютінінов анти-В, 10 березня 2015 року у слідчого, який призначив експертизу були запитані документальні дані про групову приналежність крові, яка могла бути встановлена ??ОСОБА_5 за життя. Слідчим 16 березня 2015 року надана завірена ксерокопія карти амбулаторного хворого №МU05-0219-3145 002103, відкритої міським протитуберкульозним диспансером м. Артемівськ 27 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, який проживає за адресою: Україна, Донецька область, м Артемівськ, АДРЕСА_6, згідно з якою на сторінці "Сигнальні Позначки" група крові ІІ, Резус-фактор +. В дослідницькій частині експертизи як опис речових доказів зазначено наступне, у відділення 20 лютого 2015 старший слідчий слідчого відділу Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області старший лейтенант міліції ОСОБА_27 доставив речовий доказ в упаковці, що представляє собою спеціальний щільний полімерний пакет білого кольору, розмірами 68,5 * 52,5 см, виготовлений для упаковки речових доказів. На якому окрім усієї атрибутики з вказівками найменування справи була наклеєна етикетка з фіолетовим відбитком круглої печатки: «Україна Комунальна установа Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради Відділення судово-медичної імунології». Цілісність упаковки не порушена… Довжина куртки по лінії спинки від центру плечового шва до нижнього краю 76,0 см, ширина в плечах 52,0 см, довжина рукава 62,0 см. на правій полі, а саме, на тканинному полотні застібки блискавки, відступивши 0,7 см, від її верхнього краю, виявлена пляма буро-коричневого кольору подовжено овальної форми, розмірами 1,7 * 0,3 см, з чіткими контурами, просякнута і ущільнює тканину (об'єкт №1). Нижче, на цьому ж полотні, відступивши 9,5 см від верхнього краю "блискавки", розташовані дві плями, ідентичні попереднім, розмірами 3,6 * 0,6 см і 1,5 * 0,3 см (об'єкт №2)…

Допитана свідок ОСОБА_37 пояснила в судовому засіданні, що вона працює судовим медичним експертом імунологом, стаж роботи складає 21 рік. Зазначила, що нею був наданий висновок експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року стосовно куртки із шкірозамінника ОСОБА_4 на підставі досліджень вищевказаної куртки, яка була в упаковці, яку вона розкрила у присутності слідчого та співробітників експертної установи, пошкоджень цього опечатаного пакету не було. При проведенні експертизи було встановлено наявність крові на вищевказаній куртці, була зясована група крові за допомогою стандартних сироваток, якими користуються усі експерти країни. Спочатку було встановлено, що ця кров належить людині, потім було встановлено групоприналежність цієї крові, було виявлено антиген «А» хромотографним методом. При проведенні експертного дослідження їй було відомо, що до неї ця куртка вже досліджувалась іншим експертом, крім того їй слідчим було надано копію висновку іншого експерта. Вона не може відповісти на запитання чому першим експертом не було виявлено крові на курточці, оскільки в її обовязки не входить надавати оцінку висновку іншого експерта. Окрім цього, вона не була присутня при тому як саме той експерт проводив дослідження цієї куртки. Завдяки стандартній формі проведення експертизи було встановлено, що на курточці зі шкірозамінника чорного кольору, що належить підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в обєктах №№ 1, 2, 4-13, 15-24, 28, 29, виявлена кров людини групи А з ізомаглютиніном анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. Оскільки, роблячи експертизу експерт повинен памятати про те, що може бути людина зі схожою групою крові як у потерпілого і саме тому пишеться, що не виключено. Вона не може стверджувати про те, що саме ця кров належить потерпілому. Також вона зазначила, що неможливо встановити той факт, чи то кров на одязі від людини яка жива чи то кров від людини яка вже померла, оскільки на сьогоднішній день не має такої методики. У потерпілого 2 група крові і саме ця група крові була встановлена на курточці, і саме ця група крові згідно наданих слідчим письмових даних була у потерпілого за життя. Також свідок зазначила, що однаковими методиками встановлювалась група крові потерпілого, що нею, що першим експертом. Неможливо було скористатись спектральним методом для проведення експертизи. Також для встановлення групи крові, що нею, що Запорізьким експертом був використаний однаковий метод, тільки у них була використана сироватка іншого виробника. Куртка була упакована у спеціальний пакет, на ньому було ще зроблено надпис хто саме вилучав її з самого початку, потім на ньому була бирка Запорізького експертного бюро, усе це було так упаковано, що якби була спроба відкриття пакету, то це відразу ж було б видно, таких слідів вона не виявила. Вирізки куртки нею проводилися тільки з двох об'єктів, а інші плями були на відділеннях шкірозамінника і вони не зрізалися, а змивалися на ниточці і марлі, на яких перевіряється хімічна реакція. Як саме робив змиви експерт із Запорізького експертного бюро це вказано у нього в висновку його експертизи. Вона спочатку візуально оглянула де є плями на курточці і потім нею було проведено дослідження змиву 31 обєкту з куртки. У її експертизі вказано якими саме сироватками вона користувалась при дослідженні куртки, так само і в експертизі Запорізького експерта це вказано. Вона заміряла розміри курточки, її детальний опис вона робила у експертизі, заміри куртки вона робила звичайною лінійкою, як це передбачено методикою проведення подібних експертиз. Погрішності у вимірюванні розміру куртки можуть бути у межах 0,5 см. Для візуального огляду при проведенні експертизи щодо шкіри та шкірозамінника чорного кольору необхідне дуже гарне денне освітлення під відповідним кутом.

Допитана свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що вона працює судовим медичним експертом імунологом, стаж роботи понад 17 років. Зазначила, що нею був складений висновок експертизи № 92 від 10 лютого 2015 року, про те, що кров на предметі вказаному у експертизі встановлено не було. Вказала на те, що нею робились змиви з куртки, зі спортивної куртки, взуття і наявності крові на цих предметах встановлено не було. Окрім того, експерт обурено під час судового засідання зазначила, що одна й та ж сама річ не може бути досліджена різними експертами, оскільки тоді втрачає сенс її праця, це вказано у ЗУ «Про судову експертизу». Вона повністю підтвердила свою експертизу та наполягала на тому, що на речах ОСОБА_4, які були надані їй на дослідження, крові виявлено не було. Свідок пояснювала, що у разі сумніву щодо висновків її експертизи була повинна проводитись комплексна експертиза, але якими нормами це передбачено експерт не відповіла. Їй було надано лише постанову слідчого про проведення експертизи, зразки крові потерпілого, зразки крові підозрюваного їй надані не були, а була надана лише його медична картка. Вона встановила, що у потерпілого 4 група крові, також акцентувала увагу на те, що теоретично можлива зміна групи крові потерпілого при несприятливих умовах зберігання при її транспортуванні. Експерт не оспорювала той факт, що теоретично можлива її помилка при встановленні нею групи крові потерпілого, але потім при допиті експерт змінила свою думку і зазначила, що це інший експерт, який повторно проводив експертизу та медична установа неправильно при житті встановили групу крові потерпілого, а вона правильно встановила групу крові потерпілого і це саме 4 група крові. Всі обставини проведення нею експертизи і що при цьому вона використовувала нею зазначено у самій експертизі. Візуально ніяких плям на курточці не було, і саме фраза «без наявних слідів крові» у її експертизі говорить про те, що нею візуально, без застосування лупи була оглянута куртка при природному освітленні, вона взяла 4 обєкти змиву з куртки, так як на ній не було явних слідів крові. Після проведення експертизи з її описом, печаткою їх закладу було опечатано речі, у тому числі і куртка, це був пакет білого кольору, у той же самий пакет, що надав слідчий для проведення експертизи, просто на нього ще добавилась їх бирка з її підписом та печаткою їх закладу. Що стосується замірів куртки, то експерт пояснила, що її вона заміряла звичайною лінійкою, а саме довжину куртки вона вимірювала по середній лінії спини куртки від лінії плеча до кінця рукава, по зовнішній поверхні вимірювалась нею куртка, це все вказано у методиці, вона вважає, що саме ця методика, яку вона використовувала при дослідженні куртки, є єдиною для усіх експертів, але яка це саме методика експерт пояснити не змогла.

Аналізуючи вищевикладене, при ухваленні даного вироку колегія суддів приймає за основу висновки експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року, оскільки у суду відсутні підстави не враховувати та вважати цей доказ сторони обвинувачення недопустимим, оскільки він здобутий стороною обвинувачення з повним дотриманням норм законодавства України, у відповідності до норм ЗУ «Про судову експертизу» та пункту 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), та у відповідності до норм Кримінального процесуального кодексу України. Окрім того, цей письмовий доказ узгоджується з тим фактом, що судом у судовому засіданні за участю учасників процесу проводився огляд куртки, яка долучена у якості речового доказу, також головуючий суддя по справі робив звичайною лінійкою заміри цієї куртки і вони співпадають із тими замірами, які вказані у висновку вищевказаної експертизи, та узагалі не співпадають з замірами, зазначеними у висновку експертизи № 92 від 10 лютого 2015 року, також висновок експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року узгоджується зі свідченнями свідків: малолітнього ОСОБА_19, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, та не суперечать поясненням свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, які суд вважає правдивими, послідовними, логічними, підтверджуючими і такими, що узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження.

Одночасно колегія суддів при ухваленні вироку не приймає за основу висновки експертизи № 92 від 10 лютого 2015 року, оскільки цей експертний висновок наданий експертом у порушення методики проведення судових експертиз, нормативно-правових актів та нормативних документів (міжнародних, національних та галузевих стандартів, технічних умов, правил, норм, положень, інструкції, рекомендації, тощо), так як експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних обєктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Крім того, цей висновок експерта суттєво суперечить вищевикладеним обставинам та свідченням свідків: малолітнього ОСОБА_19, ОСОБА_27, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, та свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, які суд вважає правдивими, послідовними, логічними, підтверджуючими і такими, що узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження, які вказані вище.

В судовому засіданні безпосередньо досліджено речові докази, а саме: ключ з брелоком; зрізи нігтьових пластин; три ключа зі слідами іржі та землі; мобільний телефон обвинуваченого ОСОБА_38; накладний замок; зразок крові ОСОБА_5 на марлі; носову хустку; фрагмент килимової доріжки; змив зі сходинок в коридорі з місця події; змив зі стіни з місця події; спец пакет зі слідами, схожими на сліди матерії; речі обвинуваченого: куртку шкіряну, чоботи, спортивну куртку, шапку, джинси; речі загиблого ОСОБА_5; два пакета та дві коробки.

Ухвалами слідчих суддів Краматорського міського суду Донецької області (Т. 5 а.к.п. 4-9) неодноразово скасовувались постанови слідчих щодо скарги ОСОБА_4 з приводу недозволених методів ведення досудового розслідування і останньою ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 2017 року скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_39 від 13 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42015050000000258, задоволено. Скасовано постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_39 від 13 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження №42015050000000258. Ухвала оскарженню не підлягає. З мотивувальних частин вищевказаних ухвал вбачається, що постанови слідчих скасовується через те, що досудове слідство не в повному обсязі проведено по скарзі ОСОБА_4, але це не підтверджує доводи останнього про те, що відносно нього було застосовано недозволені методи ведення досудового розслідування за для того щоб він в ході досудового розслідування оговорив себе щодо вбивства потерпілого, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримано у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 66 від 17 лютого 2015 року, вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений епізодичним вживанням алкоголю (психопатія збудлива форма, побутове пияцтво в ред. МКБ-9). В період часу відповідний інкримінованому правопорушенню був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу відповідний інкримінованому правопорушенню ОСОБА_4 не знаходився в тимчасово хворобливому стані, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) не підпадає. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (Т. 2 а.к.п. 41-44).

Згідно розяснень, які міститься у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для зясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій.

Відповідно до вимог статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

За змістом статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 92 КПК України, обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно достатті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вважає необхідним зазначити, що органами досудового розслідування досудове розслідування проведено всебічно, повно і об'єктивно, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства і дана відповідна і вірна оцінка кваліфікації діянням обвинуваченого ОСОБА_4

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ для судуне має наперед встановленої сили.

Аналізуючи всі дослідженні докази колегія суддів дістається висновку про їх належність та допустимість, і у своїй сукупності докази упевнюють суд у винуватості ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину за вищевказаних обставин.

Так, зі свідчень малолітнього свідка ОСОБА_19, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_37 слідує, що ОСОБА_4 вчинив злочин за викладених у вироку обставин, доведених в ході судового розгляду стороною обвинувачення та встановлених судом.

Зухвалу поведінку у судовому засіданні обвинуваченого та його твердження у судовому засіданні про те, що він ОСОБА_5П не вбивав, загиблого знав ще у дитинстві, потім ніколи з ним не спілкувався і не бачився, те, що після всіх катувань він був вимушений погодитись на все, тому підписав усі документи та під час слідчого експерименту розповідав про події вбивства зі слів слідчого, а також показання обвинуваченого, що 20 грудня 2014 року він знаходився вдома у своєї співмешканки ОСОБА_8 за адресою: вул. Чайковського, 97/10 в м. Артемівську Донецької області, ОСОБА_8 пішла на роботу, а обвинувачений разом з подругою його співмешканки ОСОБА_9 готували з самого ранку борщ, при цьому вони вживали алкогольні напої, вранці також заходив співмешканець ОСОБА_9, але він був недовго та пішов, а ОСОБА_9 пішла приблизно о 13-14 годині додому і тому він не мг скоїти злочин, в якому його звинувачують, суд оцінює критично і не приймає до уваги, та вважає, що вони спрямовані на ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та уникнення покарання за скоєне, оскільки данні твердження спростовуються саме показами малолітнього свідка ОСОБА_19, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_37, які вказують вищевикладені обставини події, які суд вважає правдивими, послідовними, логічними, підтверджуючими і такими, що узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 20 грудня 2014 року, яким встановлено місце та час вчинення ОСОБА_4 злочину; висновком експерта № 570 від 03 березня 2015 року, в якому зазначені на трупі ОСОБА_5 тілесні пошкодження, які описані вище та узгоджуються ще й з письмовими доказами; остаточним лікарським свідоцтвом про смерть № 577 від 22 грудня 2014 року, в якому зазначено, що причиною смерті ОСОБА_5 стали: крововилив в мозок, тупа травма голови, перелам склепіння черепу; показами свідка ОСОБА_26, яка як понята приймала участь під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4, де останній впевнено, добровільно та послідовно спочатку розповідав а потім і показував про обставини скоєного злочину, про частковий механізм вбивства потерпілого, а саме в кількості завданих ударів і наявних тілесних ушкоджень, щоб заплутати слідство та інші суттєві обставини скоєння ним вбивства потерпілого, які не міг знати більше ніхто крім нього самого, а саме те, що він був у день вбивства потерпілого у стані алкогольного спяніння, те куди він викинув молоток, після вбивства потерпілого, те що він надяг рукавиці, які лежали саме на холодильнику у кухні потерпілого, для того, щоб уникнути у подальшому відповідальності за скоєне, при цьому показання свідка ОСОБА_26 повністю узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту від 31 грудня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника, який також узгоджується і не має протиріччя з наданими у судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_12 стосовно того, що обвинувачений на один замок закрив вхідні двері квартири потерпілого після його вбивства, також висновком судово-імунологічної експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року, в якому зазначено, що при судово-медичному дослідженні зразка крові від трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, встановлена приналежність її до групи А(ІІ) з ізомаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Згідно завіреної ксерокопії ОСОБА_23 амбулаторного хворого № MU05-0219-3145 002103, відкритої Міським протитуберкульозним диспансером м. Артемівськ 27 лютого 2012 року на імя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого: Україна, АДРЕСА_5, а саме запису на сторінці «СИГНАЛЬНІ ПОЗНАЧКИ» - група крові ІІ, Резус-фактор +. Таким чином, група крові від трупа ОСОБА_5, визначена у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, співпадає з групою крові, встановленою ОСОБА_5 за життя. На курточці зі шкірозамінника чорного кольору, що належить підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в обєктах №№ 1, 2, 4-13, 15-24, 28, 29, виявлена кров людини групи А з ізомаглютиніном анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_5 не виключається. На цій же курточці в обєктах №№ 3, 14, 25-27, 30, 31 кров не виявлена. Висновок акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №66 від 17 лютого 2015 року підтверджує той факт, що ОСОБА_4 в період часу відповідний інкримінованому правопорушенню не знаходився в тимчасово хворобливому стані, що позбавляло би його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) не підпадає. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

Твердження свідків ОСОБА_20, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_7, стосовно спроби створити обвинуваченому алібі під час вчинення ним злочину, а саме умисного вбивства потерпілого, колегія суддів не приймає за основу при ухваленні даного вироку, оскільки вони спростовуються вищевикладеними показаннями малолітнього свідка ОСОБА_19, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_37 та інших матеріалів кримінального провадження, які було досліджено у судовому засіданні та які узгоджуються між собою. Окрім того, слід зауважити, що свідок ОСОБА_20 є матірю обвинуваченого і тому її твердження щодо бездоганного виховання її сина і того факту, що він не міг вчинити ніякого злочину, колегія суддів розцінює також критично, оскільки обвинувачений є її рідним сином і вона безпосередньо зацікавлена в тому, щоб її дитину визнали невинуватою за будь яких умов.

Щодо надання дуже позитивної характеристики обвинуваченого з боку свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 з приводу його бездоганної поведінки, того факту, що він узагалі не вживає алкогольні напої, то суд також розцінює їх критично, та не приймає за основу при ухваленні даного вироку, оскільки вони спростовуються актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 66 від 17 лютого 2015 року, в якій експертами зазначено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений епізодичним вживанням алкоголю (психопатія збудлива форма, побутове пияцтво в ред. МКБ-9), який був досліджений у судовому засіданні і не був спростований стороною захисту.

Життя людини, згідно зі ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя, і ніхто не може свавільно позбавити її життя.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно того, що він не вбивав потерпілого і не мав ніякого умислу його вбивати, колегія суддів не приймає за основу при ухваленні даного вироку суду, оскільки вони спростовуються вищевикладеними показаннями свідків та інших матеріалів кримінального провадження, які було досліджено у судовому засіданні. Також суд розцінює зухвалу поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 в ході судового розгляду як спосіб уникнути покарання за вчинений ним злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких. Слід також зауважити, що обвинувачений, відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 66 від 17 лютого 2015 року, схильний до вживання спиртних напоїв, після вживання яких виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений епізодичним вживанням алкоголю (психопатія збудлива форма, побутове пияцтво в ред. МКБ-9).

Родовим об'єктом умисних вбивств з обтяжуючими обставинами виступають злочини проти життя та здоров'я особи, а безпосереднім життя людини.

Об'єктом умисного вбивства з обтяжуючими обставинами, як і будь-якого вбивства, є життя людини, проте зі специфічними особливостями особи потерпілого, які і виступають кваліфікуючими ознаками.

Об'єктивна сторона - це сукупність ознак, передбачених у законі про кримінальну відповідальність, які характеризують зовнішній прояв злочину та умови його вчинення.

До обов'язкових ознак відносять діяння (дію чи бездіяльність), суспільно-небезпечні наслідки і причинний зв'язок між ними.

Причинний зв'язок - це об'єктивно існуючий зв'язок між діянням і суспільно-небезпечними наслідками, коли дія або бездіяльність викликає настання суспільно-небезпечного наслідку. Причинний зв'язок між вбивством і наслідками має бути необхідним - смерть потерпілого є закономірним результатом умисного діяння винної особи, а не третіх осіб або будь-яких зовнішніх факторів. Якщо ж причинний зв'язок наявний, а вина особи відсутня, то має місце казус (випадок) невинне заподіяння смерті потерпілому.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду, з досліджених судом безпосередньо доказів як сторони обвинувачення, так і сторони захисту встановлено, що ОСОБА_4 після обурення на потерпілого, який висловив образи у його бік, з метою помсти, взяв у праву руку молоток, що лежав на кухонному столі, та, підійшовши зі спини до ОСОБА_5, наніс останньому удар молотком по голові в область потилиці, від чого потерпілий впав на підлогу в кухні, а ОСОБА_4, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення смерті іншій людині, наніс лежачому ОСОБА_5 три удари молотком в обличчя з правої сторони та три удари по голові в скроневу область зліва, при цьому обвинувачений усвідомлював, що від його дій може настати смерть ОСОБА_5 і допускав і бажав настання таких наслідків, тобто у нього був прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, оскільки він усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажав їх настання.

Таким чином, колегією суддів в повному обсязі досліджено докази, представлені сторонами захисту і обвинувачення, об'єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи. Докази у справі узгоджуються між собою і підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як протиправному заподіянні смерті іншій людині, в обсязі, встановленому колегією суддів у процесі судового розгляду.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд виходить із засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись статтею 65 КК України, з урахуванням всіх інших обставин, наведених вище, а також ступеню тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та помякшують покарання.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання та місцем останньої роботи характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога, має на утриманні матір похилого віку.

Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому, колегією суддів не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому колегія суддів вважає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4, обставин вчинення ним злочину, наявності обставин, що обтяжують його покарання, відсутності обставин, які б помякшували його покарання, зухвалої поведінки обвинуваченого в ході всього судового розгляду, думки потерпілого щодо виду та розміру покарання, а так само необхідності і достатності обраного покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що його виправлення та перевиховання можливі тільки в ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхіднепризначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати по даному кримінальному провадженню за проведення: судової дактилоскопічної експертизи № 180 від 07 січня 2015 року у сумі 245,70 гривень; судової трасологічної експертизи № 38 від 17 березня 2015 року у сумі 921,60 гривень підлягають стягненню з винного ОСОБА_4 на користь держави.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 369-371, 373-376 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_4, залишити без зміни тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_4 з 31 грудня 2014 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України засудженому ОСОБА_4, у строк відбування покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув'язнення з 31 грудня 2014 року по день ухвалення цього вироку, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Речові докази, а саме: замок з ключем, змив речовини бурого кольору зі сходинок, змив речовини бурого кольору зі стіни на кухні, фрагмент килиму з речовиною бурого кольору, сліди структури матерії, сліди рук, носова хустка, 2 пакета, 2 коробки, замок з ключем, записка, фартух, сорочка, майка, брюки, носки, труси, зрізи нігтьових пластин підозрюваного ОСОБА_4, кров ОСОБА_5, три ключі на металевому кільці, одяг підозрюваного ОСОБА_4, а саме: куртку, шапку, джинси, чоботи, шапку, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 025737 знищити; мобільний телефон «Samsung GT-E-1080i», що зберігається в камері зберігання речових доказів Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 025737 повернути за належністю засудженому ОСОБА_4 (або його родичам за його згодою).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 180 від 07 січня 2015 року у сумі 245 (двісті сорок пять) гривень 70 копійок; судової трасологічної експертизи № 38 від 17 березня 2015 року у сумі 921 (девятсот двадцять однієї) гривні 60 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.С. Конопленко

Суддя О.П. Харченко

Суддя Л.І. Хомченко