Рішення № 67011507, 30.05.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/488/16-ц

Провадження № 2/362/187/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Г.М. Лебідь-Гавенко,

при секретарі -А.В. Харченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 61024,09 грн. Та судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 01 жовтня 2010 року між публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (далі «Банк», «Кредитор») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник», «Боржник») було укладено Договір кредиту №300394019618001, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 62848,00 грн., зі сплатою 22,99% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 01 жовтня 2015 року.

Виконання Позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується поруками, відповідно до укладеного договору поруки № 300394019618001/П-1 від 01жовтня 2010 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 та договору поруки №300394019618001/П-2 від 01 жовтня 2010 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3

02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, в результаті якого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора у зазначених зобовязаннях та набув право вимоги по даному кредитному договору.

Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконувала, в зв'язку з чим станом на 22.01.2016 року утворилась заборгованість в сумі 61024,09 грн., позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, просив застосувати до позовної вимоги щодо стягнення пені строків позовної давності.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, до суду надіслав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі (а.с.193).

ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, до суду надіслав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просив справу розглядати за його відсутності (а.с. 172-173).

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2010 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 300394019618001, відповідно до умов якого Кредитор надав Боржнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 62848,00 грн., зі сплатою 22,99% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 01 жовтня 2015 року (а.с. 56-63).

П. 2.5 кредитного договору визначено, що погашення кредиту та нарахування процентів здійснюється позичальником щомісячно до 01 числа кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору в сумі 1771,00 грн.

Згідно з п. 3.3.1 договору кредиту, позичальник зобов'язаний погашати щомісячно платіж згідно п. 2.5 цього Договору.

Відповідно до п. 5.2 договору кредиту, у разі прострочення позичальником строків сплати чергового платежу визначеного в п. 2.5 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 6.4 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Кредитні кошти видавалися на придбання автомобіля для подальшого перерахування ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація».

01 жовтня 2010 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 300394019618001/П-1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх обовязків за вказаним вище кредитним договором (а.с. 67-68).

01 жовтня 2010 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 300394019618001/П-2, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх обовязків за тим же кредитним договором (а.с.69-70).

Відповідно до пунктів 3.1 вказаних договорів поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобовязань по Кредитному договору, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної заяви.

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року, ПАТ «Астра Банк» (далі «Продавець») погодився продати Права вимоги та передати їх ПАТ «Дельта Банк» (далі «Покупець»), а Покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну. П.1.1 договору визначає, що «Права вимоги» означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, та і умовні) Продавця у якості кредитора до Позичальників за Кредитними договорами, а також всі права вимоги Продавця до осіб, які надали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Продавцю, щодо виконання Позичальником та/або Особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обовязків за Кредитними договорами та Договорами забезпечення (а.с. 81-84).

Факт передачі права вимоги від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» підтверджується також актом приймання-передачі права вимоги (а.с. 117) та Додатком до вказаного акту, з якого вбачається зокрема передача права вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 300394019618001 від 01.10.2010 року, який забезпечений договорами поруки № 300394019618001/П-1 (поручитель ОСОБА_2В.) та №300394019618001/П-2 (поручитель ОСОБА_3П.) (а.с. 118).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» має право вимоги до відповідачів за вказаними кредитним договором та договорами поруки, а тому є належним позивачем.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором 300394019618001 від 01.10.2010 року, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 22.01.2016 року становить 61024,09 грн., з яких сума заборгованості за кредитом становить 23609,91 грн., пеня 36809,10 грн., сума за ставкою 3 % від простроченого тіла по кредиту 598, 41грн., сума за ставкою 3 % від прострочених доходів по кредиту 6,67 грн. (а.с.76-79).

В укладеному кредитному договорі визначені чіткі умови виконання сторонами взятих на себе зобовязань. Банківською установою зобовязання за договором виконані в повному обсязі, однак ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання в повному обсязі не виконала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 5.2) розмір пені за прострочення виконання грошового зобовязання визначений у розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (пеня сплачується в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку Україну на дату сплати). За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не обмежується.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено невиконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за кредитним договором від 01 жовтня 2010 року, у звязку з чим їй правомірно було нараховано пеню та штрафні санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі за № 6-116цс13.

Таким чином, враховуючи, що право на стягнення пені в кредитора виникло наступного дня після несвоєчасної сплати грошового зобовязання, а саме, як вбачається з розрахунку заборгованості, з 23.01.2015 року, а до суду він звернувся лише 03 лютого 2016 року, то пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня предявлення позову, тобто з 03.02.2015 року по 03.02.2016 року в розмірі 33932,81 грн.

Крім того, частиною третьоюстатті 551 ЦК Українипередбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третястатті 551 ЦК Україниз урахуванням положеньстатті 3 ЦК Українищодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українищодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право судузменшитирозмір неустойки заумови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суди повинні обєктивно оцінити конкретну ситуацію: чи є цей випадок винятковим виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; майновий стан сторін; ступінь виконання зобовязання; причини неналежного виконання зобовязання та форму вини боржника; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення; добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Судом встановлено, що відповідач01 жовтня 2010 року отримав кредит в розмірі 62848,00 грн., розмір боргового зобов'язання станом на 22.02.2016 року становить 23609,91 грн., тоді як розмір неустойки (пеня і штрафні санкції) становить 36809,10 грн., що значно перевищує розмір боргового зобовязання.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач, починаючи з 01 жовтня 2010 року по 01.05.2014 року своєчасно погашала суму боргу за кредитом та нарахованими процентами, в подальшому у звязку із переходом на менш оплачувану роботу, почала несвоєчасно виконувати взяті на себе зобовязання. 08 жовтня 2015 року у ОСОБА_1 народилася дитина, у звязку з чим у період з листопада 2015року і до сьогодні вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною і фактично не має жодних доходів. ОСОБА_1 не заперечує проти повернення основної суми заборгованості, неодноразово зверталася до позивача щодо можливого мирного вирішення спору, тому суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норму частини третьоїстатті 551 ЦК України та зменшення суми неустойки.

При вирішенні розміру неустойки, яку слід стягнути з ОСОБА_1, суд також враховує співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення, а також вимоги розумності і справедливості і вважає за можливе зменшити суму неустойки до 4 537,89грн.

Згідност. 541 ЦК Українисолідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною 1статті 543 ЦК Українивстановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно ізст. 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зміст вказаної норми передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладання одного договору декількома поручителями відповідно до вимог ч. 3ст. 554 ЦК Українита лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладання декількох договорів поруки на виконання одного і того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку положення ч. 3ст. 554 ЦК Українине застосовуються, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю.

У зв'язку з наведеним, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відносно поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором окремо.

Враховуючи все вище зазначене, суд прийшов до висновку, що заборгованість по тілу кредиту в розмірі 23 609,91 грн., а також неустойка в розмірі 4 537,89 грн. підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та окремо з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів заборгованості відмовити.

Позовна вимога щодо солідарного стягнення з відповідачів судових витрат теж підлягає частковому задоволенню, оскільки процесуальним законом не встановлено солідарного обовязку відповідачів у справі по сплаті судових витрат, а тому стягненню підлягаютьз кожного з відповідачів на користь позивача по 459 гривень 33 копійок судових витрат.

Керуючись ст.ст. 3, 253, 266, 526, 530, 541, 543, 549, ч. 2, 3 ст.551, ч. 1 ст. 553, ст.554, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України,суд,

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) заборгованість за кредитним договором в сумі 28 147,8 грн., з яких тіло кредиту 23609,91 грн.; неустойка 4537,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) заборгованість за кредитним договором в сумі 28147,8 грн., з яких тіло кредиту 23609,91 грн.; неустойка 4537,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 321024, ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901) по 459 гривень 33 копійок судових витрат з кожного.

В іншій частиніпозовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2017 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко