Ухвала суду № 67011075, 09.06.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/55/2017

Справа №2-501/11

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці травня 2017 року представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, яку обґрунтував тим, що на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у Бориспільському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа в цивільній справі №2-501/11 від 22 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у сумі 19452 гривні 34 копійки. 30 квітня 2017 року державним виконавцем Пільтяй Г.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. При цьому, державний виконавець керувався п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та тим, що майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє. ПАТ «ВіЕйБі Банк» не погоджується з зазначеною постановою, оскільки вона є неправомірною та грубо порушує норми чинного законодавства. Державний виконавець не скористався жодним із прав наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», для виконання рішення, що свідчить про те, що виконавчі дії не проведені належним чином. Тому представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 просить суд визнати рішення державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП №42625327 від 30 квітня 2017 року неправомірними; скасувати постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП №42625327 від 30 квітня 2017 року; зобовязати державного виконавця Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4 відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-501/2011 від 22 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 19 452 гривні 34 копійки.

У судове засідання представник стягувача та боржник не зявилися. Про час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. Їхня неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Державний виконавець Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення скарги у повному обсязі та вказала, що державним виконавцем були здійснені всі належні виконавчі дії, проте виявити майно, що належить боржнику, та на яке можливо звернути стягнення не вдалось за можливе.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі №2-501/11 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором. Рішення набрало законної сили 29 березня 2011 року.

Згідно ч.2 ст.368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

22 червня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист у цивільній справі №2-501/2011 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 19 452 гривні 34 копійки (а.с.3).

30 квітня 2017 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з тим, що не виявлено майна, що належить боржнику на праві власності, на яке можливо звернути стягнення, що унеможливлює примусове виконання в подальшому (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві стало те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тобто п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З дослідженої у судовому засіданні копії матеріалів виконавчого провадження №42625327 з виконання виконавчого листа №2-501/11, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області, встановлено наступне.

21.03.2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

У зв»язку з невеликою сумою боргу арешт на майно боржника не накладався.

Державним виконавцем неодноразово направлялись запити до Державної податкової служби України про джерела отриманих доходів боржником, але з отриманих відповідей встановлено, що таких доходів не існує.

Аналогічні запити направлялись до Пенсійного фонду України про отримання пенсії боржником. З відповідей на вказані запити встановлено, що боржник пенсії не отримує.

Згідно акту державного виконавця встановлено, що за місцем реєстрації боржник відсутня, а тому провести виконавчі дії щодо опису майна, не вдалося за можливе.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна встановлено, що за ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 11/20 частин будинку №52 по вул.Лермонтова в м. Бориспіль Київської області, але накласти арешт на вказане майно неможливо, оскільки це є єдиним житлом боржника.

Державним виконавцем на виконання рішення суду 12.04.2016 року винесено постанову про арешт коштів боржника та виставлено платіжні вимоги.

Згідно відповіді на запит державного виконавця з Бориспільського МРЕВ ДАІ встановлено, що будь яких транспортних засобів за боржником не зареєстровано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що державним виконавцем у ході виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» вжито необхідних заходів для пошуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Саме вказаним положенням Закону України «Про виконавче провадження» керувався державний виконавець, приймаючи рішення про повернення стягувачеві виконавчого листа №2-501//11, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 22 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості в солідарному порядку у сумі 19 452 гривні 34 копійки.

Згідно з ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.12 цього Закону.

Водночас, твердження заявника про те, що державним виконавцем протягом дуже тривалого часу так і не здійснено суттєвих дій, які б призвели до розшуку майна боржника, не відповідає дійсності і спростовується відомостями, дослідженого виконавчого провадження.

Також, суд зауважує, що фактично доводи скарги не містять жодного посилання на те, які саме норми та положення Закону України «Про виконавче провадження» були не дотримані державним виконавцем в ході примусового виконання судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.2 та ч.3 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити, оскільки державним виконавцем вжито всіх заходів щодо примусового виконання виконавчого листа №2-501/11, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 22 червня 2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.18, п.2 ч.1, ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст.10 та ст.60, ч.2 ст.368, ч.2 та ч.3 ст.387 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої було постановлено ухвалу, на протязі пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.В. Журавський