Вирок № 67010544, 09.06.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

280/1264/16-к

В И Р О К

Іменем України

09 червня 2017 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі колегії:

головуючого судді Мокрецького В.І.,

суддів Баренко С.Г., Буткевича М.І.,

з участю секретаря судового засідання - Фурман О.А.,

прокурора Сенька В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

- 18.06.2015 року Красилівським районним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, особи без громадянства, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, Російської Федерації, росіянина, непрацюючого, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимого:

- 30.12.2014 року Коростишівський районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 289, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2016 року близько 14 години, після розпиття спиртних напоїв у будинку ОСОБА_5 у с. Високий Камінь, Коростишівського району, Житомирської області, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили вчинити розбійний напад поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_6, та з проникненням у його житло та сховище, яке розташоване у с. Високий Камінь по вул. Лісова, 25, Коростишівського району, Житомирської області.

Цього ж дня, близько 15 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули до згаданого будинку в середині якого знаходився потерпілий ОСОБА_6

Діючи за попередньою злочинною змовою, відповідно до розподілених між собою ролей, ОСОБА_1 взяв на подвірї за туалетом металевий кут та залишився за вхідними дверима на ганку, а ОСОБА_2, якого ОСОБА_6 раніше добре знав, через незачинені вхідні двері зайшов у середину будинку до потерпілого. Під вигаданим приводом, який би обґрунтовував візит ОСОБА_2 до потерпілого, обвинувачений запропонував ОСОБА_6 розміняти купюру номіналом 100 грн. на купюри за меншим номіналом. Проте ОСОБА_6 відмовив ОСОБА_2 у цьому, мотивуючи тим, що міняє гроші лише у банківських установах. Після того, як ОСОБА_2 у супроводі із потерпілим вийшов з будинку на ганок, ОСОБА_1, діючи за попередньою домовленістю, із-за вхідних дверей наніс ОСОБА_6 один удар металевим кутком по голові, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу, а з кишені його одягу випав мобільний телефон «Nокіа 1280». Після цього, обидва обвинувачених почали кулаками та ногами наносити численні удари по обличчю, голові та тулубу потерпілого, від чого потерпілий втратив свідомість. Внаслідок вказаних дій обвинувачених потерпілому були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на волосистій частині голови, синців та крововиливу на обличчі, струсу головного мозку, які відповідно до висновку експерта №2550 від 12.10.2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Подолавши таким чином опір ОСОБА_6, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, незаконно заволодів вказаним мобільним телефоном потерпілого. Потім, не припиняючи своїх злочинних дій, обвинувачені проникли через незамкнені двері до будинку ОСОБА_6, де не знайшовши цінних речей та коштів, з місця злочину втекли, викравши лише мобільний телефон «Nокіа 1280», яким розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 225 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2, з метою заволодіння майном, вчинили 18.09.2016 року напад на потерпілого ОСОБА_6О, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з проникненням у його будинок.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні частково визнав викладені вище обставини вчинення розбійного нападу та пояснив, що з 17 на 18 вересня 2016 року в с. Високий Камінь, Коростишівського району, Житомирської області у будинку ОСОБА_5, разом з останнім, ОСОБА_2, його сестрою розпивали спиртні напої. Коли закінчилася горілка, ОСОБА_2 запропонував купити самогон у ОСОБА_6 У звязку з цим, він разом із ОСОБА_2 пішов до потерпілого ОСОБА_6 по самогон. ОСОБА_2 привів його до будинку потерпілого, але на подвіря не заходив. Потім ОСОБА_2 дав йому 100 грн. на купівлю самогону, а сам залишився чекати на вулиці. Коли він зайшов на подвірям будинку, то побачив на ганку потерпілого, який відмовив йому у продажі горілки. Обурившись через це на потерпілого, він біля вхідних дверей на ганку наніс останньому декілька ударів по обличчю, від яких ОСОБА_6 впав та втратив свідомість. Коли потерпілий падав з його кишені випав мобільний телефон, який він забрав. Всі ці події ОСОБА_2 не бачив, так як перебував за подвірям. Далі він взяв ключі від будинку ОСОБА_6 і через відчинені двері зайшов до хати, коли вийшов, то потерпілий опритомнів, тому він знову наніс йому ще декілька ударів по голові та тулубу від чого той знову втратив свідомість. Цього ОСОБА_2 також не бачив, оскільки зайшов у двір після повторного побиття потерпілого. Коли ОСОБА_2 зайшов у двір, він кинув йому звязку ключів та наказав відкривати сарай, але ОСОБА_2 побачивши непритомного потерпілого відмовився приймати участь у цьому пограбування. З метою виявлення та викрадення цінного майна потерпілого, він знову зайшов у будинок. Не знайшовши будь-якого цінного майна або грошей, він вийшов з будинку та побачив як на подвірї похилий чоловік тримав ОСОБА_2 за одяг. У звязку з цим він втік через паркан з місця пригоди. Десь через хвилин пять, а саме за 200-300 метра від будинку потерпілого, його наздогнав ОСОБА_2, з яким вони вийшли на центральну вулицю де розійшлись у різні сторони.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 17 вересня 2016 року він відпочивав у с. Високий Камінь Коростишівського району, Житомирської області у свого знайомого ОСОБА_5, який під час розпиття алкогольних напоїв розповідав, що у потерпілого ОСОБА_6 у будинку є сейф. 18 вересня 2016 року коли у них закінчилася горілка, він разом із ОСОБА_1 пішов до потерпілого, щоб купити самогону. Потерпілого ОСОБА_6 він добре знав, так як часто допомагав йому по господарству. ОСОБА_1 пішов до будинку, а він залишився десь за 150 метрів від двору. Через десять хвилин почув крики, тому пішов подивитись, що там трапилось. Коли прийшов до будинку, то побачив потерпілого, який лежав на ганку без тями, а на голові у нього була кров. В цей час ОСОБА_1 вийшов з будинку та кинув йому звязку ключів, наказавши відчинити сарай та хлів з метою пошуку якогось цінного майна. Він відмовився це робити та хотів піти геть. Однак коли він йшов через подвіря, то брат потерпілого (ОСОБА_7) схопив його за плече. В цей час він побачив, що ОСОБА_1 втікає, а тому злякавшись за свою долю вирвався від дядька ОСОБА_7 та побіг за ОСОБА_8, але іншої дорогою. Проте, що ОСОБА_1 забрав у потерпілого телефон він дізнався коли наздогнав останнього біля річки.

Отже, не заперечуючи тяжкість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень при вчиненні на нього нападу та обсягу викраденого майна (мобільного телефону «Nокіа 1280»), обвинувачені заперечили в суді той факт, що вони обидва, за обставин викладених вище у вироку, а саме за попередньою змовою, вчинили інкримінований їм розбійний напад на ОСОБА_6 Обвинувачені взагалі заперечують факт перебування ОСОБА_2 у будинку потерпілого, під час скоєння ОСОБА_1 згаданого нападу.

В свою чергу, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не вказав на обвинуваченого ОСОБА_2, як на співучасника розбійного нападу, а останній заперечив свою причетність до даного злочину, винуватість останніх у вчиненні інкримінованого їм злочину повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями потерпілого, свідків, висновками експертиз, а також документами кримінального провадження.

Винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні розбою підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те, що 18.09.2016 року в обідній час до нього у будинок зайшов раніше йому знайомий ОСОБА_2, який попросив розміняти йому 100 грн. Однак, він відмовив останньому, так як гроші розмінює лише у банку. Коли він та ОСОБА_2 вийшли з будинку на ганок веранди, то хтось із-за вхідних дверей наніс йому удар металевим кутком по голові. Від цього удару він впав, але пригадує, що саме ОСОБА_2 разом з іншою невідомою особою били його руками та ногами, внаслідок чого він втратив свідомість. До тями він прийшов у лікарні.

До того ж, потерпілий в суді впевнено ствердив, що удар йому був заподіяний саме металевим кутком, так як після лікарні він виявив біля вхідних дверей цей кут. В свою чергу, за туалетом у нього на подвірї лежать у купі аналогічні металеві кутки.

Дані пояснення потерпілого підтверджуються висновком експерта №2550 від 12.10.2016 року, у відповідності до якого, при судово-медичному обстеженні потерпілого ОСОБА_6, у останнього виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на волосистій частині голови, синців та крововиливів на обличчі, струсу головного мозку, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в час до якого відносяться інкриміновані обвинуваченим протиправні дії. Зазначені тілесні ушкодження відносяться до легких з короткочасним розладом здоров'я (а.к.п.130-131, т.2).

Показання потерпілого повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7 Зокрема, свідок ОСОБА_7 у суді повідомив, що 18 вересня 2016 року почув крики у дворі брата. Коли зайшов у подвіря, то побачив як ОСОБА_1 забіг за хату до городу, а ОСОБА_2 у цей час виходив з будинку, тримаючи в руках ключі. ОСОБА_2 переступив через лежачого брата та почав бігти до хвіртки. Він зміг схопити його за плече, але той вирвався та вибіг з подвіря на вулицю і втік. Всі ці події бачив їх односелець ОСОБА_9, який у цей час проходив повз домогосподарства потерпілого. Брат лежав на ганку біля вхідних дверей без свідомості. Потім він викликав поліцію та швидку допомогу.

Показання потерпілого та свідка ОСОБА_7 повністю збігаються із показаннями свідка ОСОБА_10, який в суді повідомив, що 18 вересня 2016 року, коли він йшов з роботи додому у напрямку будинку потерпілого, то почув крики з його подвіря. Підійшовши ближче до подвіря потерпілого він побачив, як невідомий йому хлопець побіг за хлів, а потім до сіновалу. У цей час він також побачив раніше знайомого ОСОБА_2, який вибігши із будинку потерпілого та тримаючи у руках вязку ключів, побіг на вихід з подвіря, але брат потерпілого ОСОБА_7 намагався затримати ОСОБА_2, проте той вирвався та втік. ОСОБА_2 був одягнений у чорну кофту з капюшоном, а ОСОБА_1 у салатову кофту з капюшоном. ОСОБА_1 він добре розгледів, бо бачив його обличчя, коли той біг за хлів, а потім до сіновалу. Хто наносив тілесні ушкодження потерпілому він не бачив.

Свідок ОСОБА_11 в суді підтвердила факт розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 та пояснила, що останній є її батьком. 18 вересня 2016 року в неділю їй зателефонувала мати і сказала, що з батьком погано. Коли вони приїхали додому до потерпілого, то побачили калюжу крові, батько був весь у крові, обличчя все розбите, тому вони відразу завезли його в лікарню. Потерпілий розповів їй, що в двері постукали, коли він відкрив на порозі стояла одна людина, а друга його вдарила по голові ззаду, від чого він втратив свідомість.

Факт вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, який в суді підтвердив, що 18 вересня 2016 року під час розпивання із обвинуваченими алкогольних напоїв розповів їм про те, що у потерпілого є сейф у якому містяться зброя та гроші. Після цього він ліг спати, а обвинувачені кудись пішли. Через деякий час ОСОБА_1 із ОСОБА_2 прийшли до нього і сказали, що побили діда та треба втікати. Хто саме побив та за яких обставин вони не розповідали. Після цього вони сіли на велосипеди та поїхали до Коростишева.

Показання потерпілого щодо нанесення йому в ході розбійного нападу удару металевим кутком по голові, окрім висновку судово-медичної експертизи №2550 від 12.10.2016 року, підтверджується протоколом огляду місця події від 19.09.2016 року з фототаблицями до нього, у відповідності до якого на порозі будинку потерпілого, на його одязі, а також на подушці у веранді були виявлені та вилучені плями бурого кольору, які, в свою чергу, за висновками експерта можуть бути слідами крові потерпілого ОСОБА_6 (а.к.п.9-26, 81-83, 96-98, 102-104, 108-110, т.2).

Крім цього, під час згаданої слідчої дії вилучена інструкція до викраденого у потерпілого в ході розбою мобільного телефону «Nokia 1280», ІМЕІ: 359045042927014, у корпусі синього та чорного кольорів, який, у свою чергу, 19.09.2016 року було вилучено у ОСОБА_1 при його затриманні працівниками поліції (а.к.п. 30-33, т.2).

Постановою слідчого від 19.09.2016 року цей мобільний телефон визнаний речовим доказом, а згідно висновку експерта від 26.09.2016 року вартість його станом на 18.09.2016 року становить 225 грн. (а.к.п. 34-35, 65-67, т.2).

Окрім показань потерпілого ОСОБА_6 та свідків, які вказують на участь ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу, винуватість останнього підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 02.11.2016 року, за участю ОСОБА_1, який в ході згаданої слідчої дії пояснив, що після того, як ОСОБА_2 взяв вязку ключів, то особисто перевірив приміщення хліва та сараю, але нічого цінного не знайшов. Після чого він повторно зайшов у середину будинку, з метою пошуку цінного майна (а.к.п.137-140, т.2).

До того ж, під час дослідження цього слідчого експерименту, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_1 в ході експерименту за хронологією своїх дій при вчиненні розбою, постійно забував вказати, що саме він на веранді взяв вязку ключів з підвіконня, яку потім кинув ОСОБА_12 Викладене, з урахуванням показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_10, які бачили як ОСОБА_12 з ключами виходив з будинку, опосередковано свідчать про не щирість показань ОСОБА_1 та вказують на те, що згадану вязку ключів з підвіконня взяв саме ОСОБА_12, а не ОСОБА_1.

У свою чергу, покази обвинувачених про непричетність ОСОБА_12 до вчинення злочину, спростовуються показаннями їх товариша ОСОБА_5, який у суді пояснив, що саме від обох обвинувачених дізнався про те, що вони разом побили ОСОБА_6

Також показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що особисто ОСОБА_12 заходив до нього у будинок з приводу розміну купюри номіналом 100 грн., підтверджуються показами самих обвинувачених про те, що дійсно ОСОБА_12 дав ОСОБА_1 грошову купюру номіналом 100 грн. для купівлі горілки.

При оцінці доказів в їх сукупності та взаємозвязку, суд звертає увагу, що показання обвинувачених не лише суперечать показанням потерпілого та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_10М, які в суді категорично ствердили, що безпосередньо бачили, як обвинувачений ОСОБА_2 виходив з будинку потерпілого, тримаючи у руках звязку ключів, а також не узгоджуються між собою та є алогічними з огляду на таке.

По-перше, сторонами кримінального провадження не заперечується та судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 добре знав ОСОБА_12, який до цих подій допомагав йому по господарству. У звязку з цим показання обвинувачених про те, що саме ОСОБА_1 пішов до потерпілого по самогон, а ОСОБА_12 залишився на дорозі є алогічними, так як потерпілий ОСОБА_1 до цього часу не знав, а тому мав би продати горілку не йому, а раніше добре знайомому ОСОБА_12.

Разом з тим, судом не встановлено будь-яких підстав для обмовлення потерпілим та свідками обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину.

По-друге, з показань обвинуваченого ОСОБА_12, останній побачивши як ОСОБА_1 після вчинення розбійного нападу втік за хлів до городів, теж злякався, так як відбував покарання у вигляді іспитового строку, а тому інтуїтивно, нерозуміючі своїх дій, кинувся втікати у іншому напрямку. Проте судом було встановлено, що через 5-10 хвилин обвинувачені опинились разом біля річки та пішли до свого знайомого ОСОБА_5. У суді ж останні повідомили, що після того як зустрілись, вони розійшлись у різні напрямки. Викладене свідчить, що ОСОБА_12 свідомо втікав з місця події, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним розбійний напад на ОСОБА_6

З огляду на викладене суд відкидає доводи обох обвинувачених стосовно непричетності ОСОБА_12 до нападу на потерпілого, а також вважає, що останні у такий спосіб бажають уникнення ОСОБА_12 відповідальності за вчинений ним злочин та виключення з обсягу обвинувачення інкримінованого ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки, як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Встановлені судом обставини вчинення розбійного нападу обвинуваченими відрізняються від обставин вчинення ними цього злочину, які викладені в обвинувальному акті.

Разом з тим, суд вважає, що це не є порушенням вимог ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, з огляду на те, що суд не вийшов за межі інкримінованого обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. В свою чергу, викладені у вироці обставини вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_12 цього злочину повністю підтверджуються доказами, наданими саме стороною обвинувачення.

Суд також встановив, що вартість викраденого при розбої мобільного телефону «Nokia 1280» станом на 18.09.2016 року становила 225 грн., це підтверджуєтьсь згаданим вище висновком експерта. Разом з тим, вартість викраденого телефону згідно обвинувального акту, становить 410 грн. Однак, ані прокурором, ані потерпілим ця вартість у суді не була доведена відповідними доказами.

Оцінивши всі докази в сукупності, з точки зору їх достатності та взаємозвязку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 із ОСОБА_2 за попередньою змовою, скоїли напад на ОСОБА_6, а саме вчинили дії спрямовані на негайне вилучення його майна шляхом застосування фізичного насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, після чого проникли у його житло та сховище.

У звязку з доведеністю вини обвинувачених суд кваліфікує дії ОСОБА_8 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та сховище.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, особи винних.

Так, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, а ОСОБА_2 негативно. Призначаючи покарання суд зауважує на молодий вік обвинувачених, їх соціально-демографічний статус, склад сімї та умови проживання.

Суд також враховує той факт, що як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 раніше судимі за вчинення корисливих злочинів. За попередніми вироками належних висновків для себе не зробили та знову вчинили умисний корисливий злочин під час іспитового строку.

При визначенні покарання суд враховує роль кожного обвинуваченого та наслідки вчиненого ними злочину, а саме наявну небезпеку життю та здоровю потерпілому, яка, враховуючи його похилий вік, загрожувала останньому. Адже законодавцем закріплено в Конституції України, що життя та здоровя людини визнаються найбільшою соціальною цінністю. Разом з тим, суд не залишає поза увагою думку самого потерпілого ОСОБА_6, який наполягає на суворості покарання, а також обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання.

Обставин, які помякшують покарання обвинувачених судом не встановлено. Суд не вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, так як він дав неправдиві показання щодо участі ОСОБА_2 у розбійному нападі з метою вигороджування останнього та уникнення відповідальності за вчинення розбою за попередньою змовою.

Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених є вчинення даного злочину у стані алкогольного сп'яніння, щодо особи похилого віку та рецидив злочину.

На підставі викладеного, враховуючи особи обвинувачених, обтяжуючі покарання обвинувачених обставини, суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2А слід призначити покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Водночас, суд враховує те, що вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 18.06.2015 року обвинуваченого ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки. А вироком Коростишівського районного суду від 30.12.2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.

Таким чином, у звязку із тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили інкримінований їм злочин під час іспитового строку, останнім необхідно призначити покарання у відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднавши не відбуте покарання за вказаними вироками суду.

Згідно ст. 124 КПК України, суд в дольовому порядку стягує з обвинувачених на користь держави по 175 грн. 92 коп. з кожного витрат на залучення експертів під час проведення дактилоскопічної експертизи.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного вище покарання невідбутої частини покарання за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 18.06.2015 року, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 9 (девяти) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 18.09.2016 року.

Зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього увязнення у строк покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України з урахуванням змін, внесених Законом України №838-VІІІ від 26.11.2015 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного вище покарання невідбутої частини покарання за вироком Коростишівського районного суду від 30.12.2014 року, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 9 (девяти) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу взяття його під варту, тобто з 27.09.2016 року.

Зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього увязнення у строк покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України з урахуванням змін, внесених Законом України №838-VІІІ від 26.11.2015 року.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави 351 грн. 84 коп., тобто по 175 грн. 92 коп. з кожного, витрат на залучення експертів під час проведення дактилоскопічної експертизи (ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЗКПО 38035726, рахунок 31117115700002, код класифікації доходів 24060300).

Арешт, який ухвалою Коростишівського районного суду від 20.09.2016 року накладений на мобільний телефон «Nokia 1280» та сім карту ПрАТ «Київстар» - зняти.

Речові докази, а саме:

- марлеві тампони зі змивами речовин бурого кольору (конверти №1,№2,№3); фрагменти слідів пальців рукрозміром 15х50 мм, 17х32 мм, 50х76 мм,; наволочки зі слідами речовин бурого кольору (спецпакети №3203339, №320338); піджак чоловічий коричневого кольору, теніску чоловічу (спецпакет №2030013), які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського відділення поліції знищити;

- інструкцію до мобільного телефону «Nokia 1280», яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Коростишівського відділення поліції передати потерпілому ОСОБА_6О, а мобільний телефон «Nokia 1280», який переданий потерпілому ОСОБА_6 залишити останньому.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Потерпілому, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя:

Судді: