Ухвала суду № 67009015, 09.06.2017, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/212/17

У Х В А Л А

"09" червня 2017 р. Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Луговця О.А.

при секретарі Чорнуха Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в режимі відеоконференції справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» до нього та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що причини його неявки в судове засідання були поважними (знаходився в іншому місці), й судом при постановленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права (безпідставно стягнута пеня в іноземній валюті, а не у гривні; судом не досліджувалися ліцензії та дозволи, які діяли на момент видачі кредиту та продовж усього часу до подачі позовної заяви; судом не враховано обставини щодо припинення поруки).

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і проив їх задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» в судовому засіданні заперечив проти скасування заочного рішення суду, вважаючи його законним і обгрунтованим.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подану ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного судового рішення, зазначивши, що особисто він дане рішення суду не оскаржував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Заочним рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2017 року, ухваленому в справі за позовом ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги позивача задоволено: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість по кредитному договору №1176-024/05Р від 06.12.2005р. станом на 06 жовтня 2016 року в сумі 11564,20 дол. США, з яких: борг по кредиту - 10935,99 дол. США; борг по процентах за користування кредитом - 567,21 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 61,00 дол. США.

Відповідно до приписів ч.3 ст.231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або ж скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

За змістом положень ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз зазначеної норми закону вказує на те, що для скасування заочного рішення необхідно встановити: 1/поважність причин неявки відповідача у судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення; 2/аргументи відповідача щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Тобто, лише сукупність цих двох умов є підставою для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду у загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки про розгляд справи на 19 квітня 2017 року о 09-30 год. були направлені відповідачам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за місцем їх реєстраційного обліку (ч.5 ст.74 ЦПК України), отримані ними 08 квітня 2017 року (ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_1 матірю), тобто вимоги ст.ст.74, 76 ЦПК України дотримані.

Відповідачі після отримання судових повісток жодних заяв до суду про розгляд справи в їх відсутність, відкладення розгляду справи через поважність причин неявки, а також заперечень проти позову не надавали.

Тому, з урахуванням вищевказаних обставин, суд у відповідності до положень ст.ст.74, 224 ЦПК України мав всі законні процесуальні підстави для заочного розгляду справи, про що й було ухвалено в судовому засіданні 19 квітня 2017 року.

Копію оскаржуваного заочного судового рішення ОСОБА_1 отримав 22 квітня 2017 року, а заву про його перегляд подав 03 травня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копією поштового конверту та витягу з пошукової форми. Тобто, заява про перегляд заочного судового рішення, з урахуванням вимог ст.ст.68-70, 228 ЦПК України, подана ОСОБА_1 своєчасно.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1, а в судовому засіданні його представник, не навели ніяких доказів на підставу поважності причин неявки в судове засідання. Наявність у ОСОБА_1 постійного місця роботи в м. Києві в ТОВ «Зиск» з урахуванням завчасного сповіщення про час і місце розгляду справи (за 10 днів) жодним чином не перешкоджало його явці в судове засідання чи повідомлення суду про причини неприбуття.

Доводи ОСОБА_1 та його представника щодо обставин справи, які б впливали на правильне її вирішення, також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами чч.1, 3 ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Декрету.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За положеннями ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

На підставі кредитного договору від 06 грудня 2005 року ОСОБА_2 отримав кредит в іноземній валюті доларах США.

Згідно з п.9.1 зазначеного договору за порушення строків погашення заборгованості по кредиту чи сплати процентів за його користування, позичальник сплачує кредитору пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п.1.2 даного договору, діючої в період прострочки, від суми заборгованості за весь період прострочки.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобовязання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобовязання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобовязання.

Оскільки виконання договірних зобовязань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» має всі необхідні ліцензії для здійснення валютних операцій, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд мав право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Такі висновки суду, що містяться в оскаржуваному відповідачем заочному рішенні, узгоджуються з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 15.05.2017р. по справі №6-211цс17, які згідно зіст.360-7 ЦПК Україниє обовязковими для всіх судів України. Саме дану правову позицію Верховного Суду України суд вважає за можливе застосувати по даній справі, оскільки вона є більш обгрунтованою, новішою в часі, ніж та, на яку посилається відповідач в своїй заяві, заперечуючи стягнення пені в іноземній валюті (постанова ВСУ від 01.04.2015р. в справі №3-29-15).

Безпідставними є й посилання ОСОБА_1 та його представника на припинення укладеного з ним договору поруки, оскільки підстав для цього, визначених ст.559 ЦК України та умовами договору поруки, в судовому засіданні не було встановлено. Зокрема, п.4.1 договору поруки встановлено чіткий та конкретний строк його дії - до 06 грудня 2028 року, що не суперечить вимогам ст.ст.251, 559 ЦК України. Визначення сторонами в договорі поруки більшого строку його дії (на три роки), ніж строку в кредитному договорі, не суперечить вимогам чинного законодавства і є додатковою гарантією кредитору для захисту порушених прав. Також, відповідно до пп.1.1, 1.3 договору поруки ОСОБА_1 зобовязався нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі позичальником ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості; ОСОБА_1 дав свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за даним договором зобовязання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору або у випадку внесення змін до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Борзнянського районного суду від 19 квітня 2017 року є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.231, 232 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець