Ухвала суду № 67003894, 31.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інших виплат належних працівнику при звільненні та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом за яким просив: стягнути із КВП ДМР «Міськводоканал» на його користь моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 44112,76 грн., посилаючись на те, що він з 12 серпня 2013 року працював у КВП ДМР «Міськводоканал», а з 19 листопада 2013 року на посаді начальника юридичної служби з якої і був звільнений 05 лютого 2016 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. На день його звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 грудня 2015 року по 05 лютого 2016 року та компенсація за невикористану відпустку за 42 дні, всього на загальну суму 21070,96 грн.

Вважає дії відповідача з невиплати йому заробітної плати незаконними, що спричинило йому моральні страждання та нервові переживання, відсутність належних йому грошових коштів та внесків, відобразилась на бюджеті його родини, змінила життєвий уклад сім'ї, враховуючи економічну кризу він вимушений був брати гроші у борг, що принижувало його і завдало душевних хвилювань, погіршило його стосунки з друзями, у зв’язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено стягнути з КВП Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» на користь ОСОБА_2: 3254 грн. 22 коп. – середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні по час фактичного розрахунку; 1000 грн. – у відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 4254 грн. 22 коп.; вирішено питання стосовно судових витрат; в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене рішення ухвалено з додержанням вказаних вимог закону.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 з 12 серпня 2013 року працював у КВП ДМР «Міськводоканал», а з 19 листопада 2013 року на посаді начальника юридичної служби з якої і був звільнений 05 лютого 2016 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджено сторонами, копією трудової книжки на ім’я ОСОБА_2 (а.с. 5-6).

Згідно довідки про заборгованість заробітної плати (а.с. 27-31), встановлено, що на час звільнення ОСОБА_2 на 05 лютого 2016 року, КВП ДМР «Міськводоканал» мало перед позивачем заборгованість, яка складалася:

- з розміру заробітної плати за грудень 2015 року в сумі 5518 грн. 14 коп.;

- з розміру заробітної плати за січень 2016 року в сумі 6280 грн. 58 коп.;

- з розміру заробітної плати за лютий 2016 року в сумі 9272 грн. 24 коп. (яка складається з оплати заробітної плати за 5 робочих днів на сум 1671 грн. 43 коп., грошової компенсації за невикористану відпустку за 42 календарних дні на суму 9938 грн. 88 коп.; фіксованої індексації зарплати 52 грн. 89 коп., на загальну суму 11663 грн. 20 коп. за відрахуванням податку з доходу фіз.осіб на суму 2099 грн. 38 коп., військового збору 174 грн. 38 коп., профспілкового внеску на суму 116 грн. 63 коп.).

Як встановлено в ході судового розгляду, на день звільнення позивача ОСОБА_2 належні суми до виплати не були сплачені 05 лютого 2016 року, а фактично виплачені, шляхом перерахування на рахунок позивача, лише 17 лютого 2016 року (а.с. 27-29).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, а ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

А згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач порушив строки виплати заробітної плати позивачу, належні виплати в день звільнення позивача не провів, а тому судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 05 лютого 2016 року по 17 лютого 2016 року, що становить 9 робочих днів в сумі 3254 грн. 22 коп.

Крім того, колегія суддів також погоджується з рішенням суду в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн., оскільки такий розмір є розумним та справедливим та підстав його змінювати колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем доказів перерахування сум заробітної плати не надано, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, відповідачем остаточний розрахунок було проведено 17 лютого 2016 року, що підтверджується як відомостями розподілу заробітної плати так і платіжними дорученнями про зарахування грошових коштів на карткові рахунки працівників відповідача від 17 лютого 2016 року, з яких вбачається, що належні позивачу до виплати грошові кошти в цей день були зараховані на картковий рахунок позивача (а.с. 27-29, 142-147), а також суд правомірно зменшив розмір відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що заявлений розмір в сумі 15000 грн. є необгрунтовано завищеним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ці доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суд та особистого тлумачення норм права на свою користь.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_3