Ухвала суду № 67002617, 06.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3304/17 Справа № 204/1106/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - відділ реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху для доплати судового збору.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позовна заява ОСОБА_2 визнана неподаною та повернута позивачу.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності, а саме просив визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння №68 по вул.Василівській у м.Дніпро, до позову було додано квитанцію про оплату судового збору у розмірі 999 грн. 27 коп.

Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху для доплати судового збору і позивачу було надано строк три дні з дня отримання ухвали для усунення вказаного недоліку.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позовна заява ОСОБА_3 визнана неподаною та повернута позивачу.

Повертаючи, як неподану, позовну заяву на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України, суддя виходив з того, що у визначений ухвалою суду термін недоліки позовної заяви позивачем усунуто не було.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.7постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, заява яка не відповідає вимогам статей119,120 ЦПК Україниабо не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимогстатті 121 ЦПК Українипостановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Згідно ч.2 ст.121 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.119,120 ЦПК України, не сплатить суми судового збору.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Нормами ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» обєктом справляння судового збору для фізичних осіб є позовна заява майнового характеру(в розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4% розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати) та немайнового характеру (у розмірі 0,4% розміру мінімальної заробітної плати).

Отже, для вирішення питання, у якому розмірі підлягає справляння судового збору за позовом ОСОБА_3 правове значення має характер предявлених вимог.

ОСОБА_2 просить визнати право власності на 1/2 частину домоволодіння, згідно експертної оцінки вартість саме 1/2 частини на яку просить визнати право власності позивач становить 99.927 грн., саме у такому розмірі позивачем і визначена ціна позову.

Таким чином, залишаючи без руху позовну заяву, ОСОБА_2 суд першої інстанції на вказані норми уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність доплати судового збору.

Такі висновки суду не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_2 права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Європейської Конвенції прав людини.

Крім того, остаточне визначення ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом в процесі розгляду справи із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

За таких обставин ухвала Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року підлягає скасуванню на підставі ст.311 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303,307,311,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Суддя: Куценко Т.Р.

ОСОБА_4