Ухвала суду № 66998103, 31.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника відповідача Тихоненко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» про зобов'язання надати інформацію та відшкодування моральної шкоди,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року

Відповідно до вимог ст.ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів проголошує вступну і резолютивну частини ухвали.

З повним текстом ухвали особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 06 червня 2017 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Справа № 755/10789/16-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/6598/2017Головуючий у суді першої інстанції: В.П. КатющенкоДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника відповідача Тихоненко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39» про зобов'язання надати інформацію та відшкодування моральної шкоди,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСББ «Миропільська 39» про зобов'язання надати інформацію та відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, невідповідність рішення суду вимогам ст. 213 ЦПК України, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що право людини на захист свого життя і здоров'я, честі та гідності, своїх прав і свобод є основоположними. Відносини між ним як співвласником ОСББ та відповідачем як юридичною особою приватного права регулюються вимогами Конституції України, Законів України від 29.11.2001 року № 2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», від 14.05.2015 року № 417 -VІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Статуту ОСББ та іншими нормативно - правовими актами. Закріплене право на інформацію передбачено законами України від 02.10.1992 року «Про інформацію», від 13.01.2011 року «Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно - правовими актами. А тому вважає помилковим обґрунтування рішення здійснене на підставі вимог Закону України « Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про звернення громадян». Звернув увагу на те, що судом було встановлено, що відповіді на по питаннях згідно п 3 позовної заяви відповідачем не надано. Безпідставною вважає відмову суду і в задоволенні стягнення моральної шкоди, яка спричинена йому порушеннями його прав з боку відповідача, що призвело до погіршення стану здоров'я та звернення до медичних установ, проходження стаціонарного лікування.

Вважає помилковим висновок суду щодо обрання неналежного способу захисту у розумінні ст. 16 ЦК України. Оскільки вважає такий спосіб захисту ефективним, посилаючись при цьому на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні представник відповідача Тихоненко О.П. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення з його підписом. Причини неявки він суду не повідомив, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, суд розцінив причини неявки позивача як неповажні. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка зазначеної особи в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, зокрема зазначивши, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України. Також суд зазначив, що недостатність отриманої інформації з боку відповідача, не обмежує позивача у праві звернення до відповідача та здійснення ознайомлення із відповідною документацією Об'єднання, здійснення з них витягів.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог. Частина 2 даної статті ЦПК України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть серед іншого й визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначаючи про те, що ОСОБА_2 обрав спосіб захисту, який не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, суд першої інстанції вірно вважав, що вимога щодо зобов'язання відповідача надати інформацію саме у судовому засіданні до ухвалення судового рішення у справі суперечить принципам цивільного судочинства. Суд дійшов законного висновку, встановивши, що надання інформації на відповідні звернення громадян здійснюється в письмовій формі, що і було здійснено відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян» у встановлені законом строки.

Так, статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положення статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: - суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місце, самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язкові і для виконання; - юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; - особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язане виконанням їхніх обов'язків; - суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюють суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Аналізуючи дані норми законодавства вбачається, що ОСББ «Миропільська 39» не являється розпорядником публічної інформації, оскільки не являється ні суб'єктом владних повноважень, ні юридичною особою, яка фінансується з державного або міського бюджетів та не виконує інші функції розпорядника публічної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Таким чином, відповіді на звернення громадян надаються органом, який його отримав і до компетенції якого входить вирішення порушених питань у письмовому вигляді в обумовлений законом строк у відповідності до вимог ст. 15, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, статтею 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник має право: знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, 15.10.2015 року, 16.11.2015 року, 07.12.2015 року, 11.01.2016 року, 28.01.2016 року, 04.04.2016 року, 16.05.2016 року ОСОБА_2 звертався із відповідними запитами на отримання публічної інформації до відповідача.

16.11.2015 року, 11.01.2016 року, 29.02.2016 року, 07.04.2016 року ОСОБА_2 подав заяви, в яких поставив питання щодо порушення статуту з боку правління ОСББ, які необхідно розглянути на загальних зборах та інші питання діяльності відповідача.

Із змісту запитів на отримання публічної інформації вбачається, що ОСОБА_2 у вказаних запитах по суті просив надати йому інформацію щодо діяльності ОСББ «Миропільська 39» в цілому, нарахування відповідних плат, а також запитувані відповідні статути та протоколи, які безпосередньо стосуються лише діяльності даного ОСББ, як юридичної особи, при цьому вказана інформація не отримана, не створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається із листа ОСББ «Миропільська 39» від 30.11.2016 року, листа від 21.06.2016 року, позивачу з боку відповідача було надано письмові відповіді на звернення від 16.11.2015 року, від 07.12.2015 року, від 11.01.2016 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду у тому, що ОСББ «Миропільська 39» надало відповіді на запитувану ОСОБА_2 інформацію та останній не позбавлений права та можливості звернення до відповідача з метою ознайомлення із відповідною документацією та робити з неї витяги, вважаючи недостатньою та неповною відповідь на зроблені ним запити.

Доводи апеляційної скарги про те, що всі запити позивача підлягають розгляду на підставі вимог Закону України «Про інформацію», а не на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про звернення громадян» не ґрунтуються на вимогах закону, а тому оцінюються колегіє суддів критично та відхиляються.

Судом було роз'яснено право позивача на звернення до відповідача з метою ознайомлення із відповідною документацією та зробити з неї витяги, а тому ОСОБА_2 використовуючи принцип гарантованості права на інформацію та у відповідності до вимога Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» має право та можливість це здійснити.

Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проте, таких доказів на підтвердження зазначеного позивачем суду не надано. У справі відсутні переконливі докази того, що діями (бездіяльністю) відповідача позивачеві завдано моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відтак доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, ці доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: