Постанова № 66998035, 01.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року Справа № 917/368/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017у справі№917/368/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Полтавській областідоПриватної агрофірми "Подоляка"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаБайрацької сільської радипростягнення збитків

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекції в Полтавській області звернулась з позовом до Приватної агрофірми "Подоляка" про стягнення збитків у розмірі 84 797,75 грн. завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставини порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке полягало у незаконній вирубці дерев до ступеня припинення росту, що мало місце внаслідок неналежного виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку статтею 20 Лісового кодексу України внаслідок допущення та не перешкоджання незаконному вирубування лісових насаджень. При цьому позивач посилався також на приписи статей 20, 69, 105 Лісового кодексу України, статей 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.11.2016, ухваленим суддею Сірош Д.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами обставин завдання саме відповідачем шкоди державі внаслідок незаконної порубки дерев. Зокрема, суд визнав недоведеним наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою державі, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди. При цьому суд керувався приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 67, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Плахов О.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М., постановою від 09.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судами того, що не здійснення відповідачем заходів щодо забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних вирубок та пошкодження дерев, і, як наслідок, знесення 108 дерев, свідчить про неналежне виконання ним обов'язків щодо збереження лісу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 18, 20 Лісового кодексу України.

Ухвалою від 23.05.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.06.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватної агрофірми "Подоляка" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також 29.05.2017 від скаржника на електронну пошту суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 741 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Враховуючи ту обставину, що клопотання про проведення судового засідання 01.06.2017 в режимі відеоконференції подано позивачем лише 29.05.2017, тобто за три дні до дня проведення судового засідання, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі звернення громадянина ОСОБА_7 від 28.11.2014 Державною екологічною інспекцією в Полтавській області в присутності сільського голови Байрацької сільської ради та землевпорядника Байрацької сільської ради було проведено обстеження території лісосмуги за межами Байрацької сільської ради біля с. Петренки Диканського району Полтавської області в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства. За результатами даного обстеження було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.11.2014 №07-20-198, в якому було зафіксовано наступне: "на території лісосмуги за межами Байрацької сільської ради біля с. Петренки Диканського району Полтавської області виявлено знесення дерев до ступеня припинення росту в кількості 108 штук різної породи та різного діаметру, діаметр дерев занесено до польової відомості". Даний акт було підписано держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, сільським головою Байрацької сільської ради та землевпорядником Байрацької сільської ради. До акту також було долучено польову перелікову відомість в якій вказано кількість вирублених дерев (108 штук) із зазначенням породи дерев та діаметру пнів в корі біля шийки кореня, яка засвідчена підписами держінспекторів з охорони навколишнього природного середовища, сільською головою Байрацької сільської ради та землевпорядником Байрацької сільської ради. Крім того, державними інспекторами було проведено розрахунок шкоди відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту" від 23.07.2008 №665, в якому встановлено розмір шкоди з врахуванням інфляції у розмірі 84 797,75 грн. Відповідно до листа відділу Держземагенства у Диканському районі Полтавської області від 08.12.2014 №4105/08-10, лісосмуги, розміщені за межами сільської ради біля с. Петренки Диканського району Полтавської області, надані в оренду Приватній агрофірмі "Подоляка" на підставі додаткової угоди № 8 до договору № 3 від 28.01.2008. Судами встановлено, що 12.01.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, в якій було запропоновано відповідачу відшкодувати збитки у розмірі 84 797,75грн., заподіяні державі внаслідок незаконного знесення дерев. Однак вказана претензія залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державної екологічної інспекції в Полтавській області до Приватної агрофірми "Подоляка" про стягнення збитків у розмірі 84 797,75 грн., завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Відповідно до частин 1 та 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Статтею 18 Лісового кодексу України встановлено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. З матеріалів справи вбачається та установлено судами, що 28.01.2008 між Диканською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватною агрофірмою "Подоляка" (орендар) було укладено договір оренди землі №3 , відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Байрацької сільської ради Диканського району для вирощування сільськогосподарської продукції (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 418,44 га, у тому числі: 86,66 га ріллі, 157,2 га сінокосів, 85 га пастівників, 30 га лісосмуг, 26 га польових доріг та 33,44 га під господарськими дворами для вирощування сільськогосподарської продукції. У подальшому сторонами вносились зміни до договору шляхом укладення додаткових угод, останньою з яких термін дії договору було продовжено до 31.12.2014. Згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням Диканської районної державної адміністрації Полтавської області від 03.10.2016 вих. №01-32/395, договір оренди землі №3 укладений між Диканською районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "Подоляка" втратив чинність на підставі акту приймання-здачі земельної ділянки від 15.12.2014. З огляду на що, відповідач на момент проведення обстеження та складення акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.11.2014 №07-20-198 був довгостроковим тимчасовим користувачем зазначеної в договорі лісосмуги. Відповідності до статті 20 Лісового кодексу України, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані, серед іншого, вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі. Нормами пункту 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. Частинами 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 105 Лісового Кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. З огляду на що, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, спричиненою потерпілій стороні. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Як було встановлено судами, відповідно до повідомлення Миргородської місцевої прокуратури від 12.05.2016 №121/4231вих.16 по факту незаконної порубки дерев у лісосмузі за межами Байрацької сільської ради Диканським РВ УМВС України в Полтавській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження №42015170160000013 від 02.04.2015 за статтею 246 Кримінального кодексу України (незаконна порубка лісів). Під час досудового розслідування було встановлено, що лісосмуги, які розміщені за межами Байрацької сільської ради біля с. Петренки, були надані в оренду Приватній агрофірмі "Подоляка", згідно з додатковою угодою №8 до договору №3 від 28.01.2008. Під час обстеження лісосмуги за межами Байрацької сільської ради поблизу с. Петренки, Диканського район на вищезазначеній території виявлено знесення дерев до ступеня зупинення росту. Також, під час досудового розслідування було встановлено, що Мамішева Шакара Алі-огли Диканським МРВ КВІ було направлено до Байрацької сільської ради для відбування покарання у вигляді громадських робіт. Останній, відбуваючи покарання, виконував роботи по розчищенню території та дороги, що прилягають до кладовища в с. Петренки, здійснюючи розчищення території від дерев та порослі дерев, керуючись розпорядженнями, які надавались йому головою Байрацької сільської ради. Окрім цього, було встановлено, що вирубка дерев у вищевказаній лісосмузі працівниками Приватної агрофірми "Подоляка" не проводилось. За результатами досудового розслідування слідчим СВ Диканського РВ прийнято рішення про закриття кримінального провадження (постанова про закриття кримінального провадження від 30.06.2015). Водночас судами було досліджено та надано оцінку наявним в матеріалах справи листу Виконавчого комітету Байрацької сільської ради від 27.01.2015 №02-30/19, адресованому генеральному директору Приватної агрофірми "Подоляка", письмовим поясненням Мамішева Шакара Алі-огли, та направленню кримінально-виконавчої інспекції №15/1-2000 від 14.10.2014, відповідно до якого вказаного громадянина направлено відбувати покарання за скоєння кримінального злочину, що полягало у 240 год. громадських робіт на об'єктах, визначених в переліку від 15.10.2014, зокрема, в очищенні території, яка прилягала до кладовища від аварійних дерев (в т.ч. вирубування порослі на території кладовища та обабіч дороги, що прилягає до кладовища). Про вказані обставини також свідчать наявні у матеріалах справи довідки сільського голови Байрацької сільської ради. При цьому матеріали справи не містять доказів наявності трудових правовідносин між Приватною агрофірмою "Подоляка" та вказаним громадянином. Зазначеним спростовується причетність відповідача до вчинення порушення у сфері природоохоронного законодавства. За таких установлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами факту завдання саме відповідачем шкоди державі внаслідок незаконної порубки дерев. Зокрема, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою державі, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 105 Лісового кодексу України. З огляду на що, установивши відсутність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №917/368/16 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак