Ухвала суду № 66997688, 29.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 року м. Київ К/800/33462/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Іваненко Я.Л., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної митниці

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року

у справі за позовом Східної митниці до Головного управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Григорян Герміне Юріківна, про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року Східна митниця звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Григорян Г.Ю. від 06 лютого 2013 року ВП №36102673 про стягнення з боржника виконавчого збору. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору прийнято всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не враховано, що боржник звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПС України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, порушено вимоги статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, позов ОСОБА_5 задоволено, стягнуто з Східної митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 січня 2011 року по 22 серпня 2012 року в розмірі 87431, 68 грн. Постанову в частині стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. 10 січня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а/0507/12005/2012.

На виконання постанови суду, в частині, що підлягала негайному виконанню, платіжним дорученням від 07 листопада 2012 року № 6031 Східною митницею перераховано ОСОБА_5 середній заробіток у межах суми за один місяць у розмірі 3471,31 грн, в тому числі: нараховано 4349,28 грн, утримано податків 877,91 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 січня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а/0570/12005/2012, виданого 10 січня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з Східної митниці на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 87431,68 грн.

В зазначеній постанові боржнику запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документу у строк, встановлений частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» та попереджено, що у разі ненадання документального підтвердження виконання рішення буде розпочате його примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У зв'язку з тим, що Східна митниця не виконала вимоги виконавчого документу у встановлений строк, державним виконавцем 06 лютого 2013 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 8743,17 грн.

Судами встановлено, що позивач не повідомляв державного виконавця про виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 у справі № 2а/0570/12005/2012 в частині, що підлягала негайному виконанню, тобто в сумі 4349,28 грн, яка сплачена 07 листопада 2012 року.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із частиною 3 статті 27 вказаного Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом, виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначеному розмірі виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Крім того, згідно із частиною 7 статті 28 Закону, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Судами встановлено, що позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, не виконано у добровільному порядку рішення суду у строк, наданий державним виконавцем, та не надано належних доказів на підтвердження поважності невиконання вказаного рішення у зазначений строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець не скористався своїм правом на звернення до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення на правильність висновків судів не впливають, оскільки таке звернення є правом, а не обов'язком державного виконавця. Звернення боржника до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення не зупиняє його примусового виконання.

Мотиви скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Східної митниці відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Я.Л. Іваненко Ю.К. Черпак