Ухвала суду № 66997569, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/28881/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016

у справі № 813/3201/14

за позовом Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 14.03.2014 № 0000201703.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.03.2014 № 0000201703.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період жовтень-листопад 2013 року позивачем здійснювалася сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачу ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Позивач листом від 07.11.2013 року № 316 звернувся до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про «перекидку» коштів нарахування єдиного внеску на заробітну плату та утримання єдиного внеску із заробітної плати працівників центру.

Контролюючим органом 14.03.2014 року прийнято рішення № 0000201703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 15 087,15 грн. (10%) та нараховано пеню у розмірі 2 342,39 грн. (0,1% від суми недоїмки).

Суди першої та апеляційної інстанції, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2012 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-IV).

В силу положень пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-IV єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункти 1,2 частини 2, статті 6 Закону).

Так, в силу положень частин 5, 7 статті 9 Закону № 2464-IV сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України № 2464-IV, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно з визначенням пункту 2 частини 11 статті 25 цього ж Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частини 10 та 13 статті 25 Закону № 2464-IV).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до платіжних доручень № 1469 від 01.10.2013, № 1471 від 01.10.2013, № 1050 від 14.10.2013, № 1531 від 23.10.2013, № 1072 від 31.10.2013, № 1073 від 31.10.2013, позивачем здійснено оплату єдиного внеску одержувачам ДПІ у Сихівському районі м. Львова та УПФ України у Галицькому районі м. Львова.

Позивач, після самостійного виявлення помилки, 07.11.2013 звернувся до начальника ДПІ у Галицькому районі м. Львова з листом № 316, відповідно до якого просив здійснити перерахування коштів нарахування єдиного внеску на заробітну плату та утримання єдиного внеску із заробітної плати працівників центру у ДПІ у Сихівському районі м. Львова, що помилково були зараховані в ДПІ у Сихівському районі м. Львова згідно перелічених вище платіжних доручень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та нарахування пені у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, оскільки для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у встановлений строк для сплати єдиного внеску платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування суми такого внеску. Здійснення помилки під час перерахування грошових коштів має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми страхових внесків, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № 813/3201/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін