Ухвала суду № 66997489, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/36560/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про поновлення на публічній службі,-

в с т а н о в и л а:

У лютого 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу №179-к від 10.01.2013р. про його звільнення, поновленя на посаді начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати поновлення на публічній службі та здійснення перерахунку невикористаної відпустки з урахуванням середньомісячного заробітку за останні місяці роботи.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправним наказ ДМС України №179-к від 10.01.2013р. про звільнення позивача.

Поновлено позивача на посаді начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці з 11.01.2013р.

Стягнуто з ДМС України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.01.2013р. по день поновлення на посаді.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодились відповідачі, подали касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В ході розгляду справи судами встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012р. позивача поновлено на посаді начальника служби власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008р.

На виконання рішення суду т.в.о. Голови ДМС України та начальником Київської регіональної митниці видано накази від 19.12.2012р. №2934-к та від 24.12.2012р. №1532-к, якими позивача поновлено на посаді начальника служби власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008р.

Із зазначеним наказом позивача ознайомлено особисто під підпис 24.12.2012р. Цього ж дня позивач приступив до виконання своїх обов'язків.

У зв'язку із зміною структури та прийняттям нового штатного розпису Київської регіональної митниці на 2012 рік, введених в дію наказом від 21.09.2012р. №950 «Про введення в дію структури та штатного розпису Київської регіональної митниці на 2012 рік» 24.12.2012р. позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із відсутністю посади начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України.

Одночасно із попередженням про наступне вивільнення з посади позивачу запропоновано посаду головного інспектора відділу кадрової роботи Київської регіональної митниці на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, від якої він відмовився, про що 24.12.2012р. складено відповідний Акт.

Наказом ДМС України від 10.01.2013р. №179-к позивача звільнено з посади начальника служби власної безпеки Київської регіональної митниці 10.01.2013р. за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Підставою для видання вказаного наказу про звільнення стало подання Київської регіональної митниці про звільнення позивача зі служби та Акт про відмову позивача надати пояснення від 08.01.2013р. про його відсутність на роботі 24.12.2012р.

Як вбачається з Акту від 24.12.2012р. позивач після ознайомлення із наказом про поновлення його на посаді начальника служби власної безпеки Київської регіональної митниці о 11 год 30 хв залишив територію адмінбудинку митниці за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 8-А та був відсутній на роботі до 18 год 00 хв.

Позивач від надання письмових пояснень відмовився, що зафіксовано у Акті від 08.01.2013р., який складено після виходу позивача з лікарняного, на якому він був з 25.12.2012р. по 30.12.2012р. та з 02.01.2013р. по 06.01.2013р.

Також судами встановлено, що листом т.в.о. начальника Київської регіональної митниці від 08.01.2013р. надіслано т.в.о. Голови ДМС України подання про звільнення позивача з посади начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем встановлено факт відсутності позивача на роботі протягом робочого дня без будь-якої поважної причини про складено відповідний Акт, а тому відповідач, звільняючи позивача за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, діяв в порядку та на підставі вимог законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що наказом начальника Київської регіональної митниці від 24.12.2012р. №1533-к (а.с. 12) терміном на один місяць з 24.12.2012р. позивача переведено до відділу митного оформлення №1 митного поста «Київ-Спеціалізований», який знаходиться за чотирма різними адресами, а тому відсутність позивача саме у адміністративній будівлі за адресою Лепсе, 8-А не свідчить про його відсутність на інших об'єктах розташування місця роботи.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем складено два Акти про відсутність позивача на роботі, вказані акти відрізняються за змістом, перший Акт надано позивачу разом із листом Київської регіональної митниці від 23.01.2013р., а другий Акт, в якому зазначено про те, що позивач був відсутній на роботі до 18 год, позивачу не надавався та був наданий до суду разом із запереченням на позов.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку отриманих позивачем коштів за невикористану відпустку з урахуванням середньомісячного заробітку за останні місяці роботи, апеляційний суд виходив з того, що після звільнення із позивачем проведено повний розрахунок відповідно до статті 116 КЗпП України та виплачено компенсацію за невикористану у період з 15.11.2007р. по 10.01.2013р. відпустку, при цьому порушень нарахування відповідних сум коштів не встановлено.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи факт прогулу, відсутності позивача на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, не знайшов свого підтвердження, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Посилання відповідачів в обґрунтування касаційної скарги на Акт про відсутність позивача на роботі є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки судом встановлено, що наказом від 24.12.2012р. №1533-к позивача було тимчасово переведено на інше робоче місце, а доказів відсутності позивача саме на цьому робочому місці не надано.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Державної митної служби України та Київської регіональної митниці відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець