Ухвала суду № 66997128, 06.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

06 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 500/1100/17

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Бурнусус О.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

07 березня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про визнання протиправними дії виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, які виразилися у не продовженні строку дії дозволу № 24 на розміщення реклами від 02 березня 2006 року, рекламного засобу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за № 228 від 02 березня 2006 року на п'ять років з моменту звернення з заявою від 18 січня 2017 року за № УЖКГ 901-12/36. А також, просив зобов'язати відповідача продовжити строк дії дозволу № 24 на розміщення реклами від 02 березня 2006 року і визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 167 від 24 лютого 2017 року.

07 березня 2017 року позивач надав суду клопотання про забезпечення вищезазначеного адміністративного позову шляхом заборони виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради до вирішення справи по суті вчиняти будь які дії по демонтажу зазначеної в рішенні виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 167 від 24 лютого 2017 року зовнішньої рекламної конструкції.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року відмовлено ФОП ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, клопотання позивача про забезпечення позову задовольнити, заборонити відповідачу, до вирішення справи по суті, вчиняти будь-які дії по демонтажу зазначеної в рішенні виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №167 від 24 лютого 2017 року зовнішньої рекламної конструкції. Також апелянт зазначає, що у разі демонтування рекламної конструкції за спливом строку на його добровільне знесення, за наявності ознак протиправності оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи ФОП ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, що відповідачем здійснюються дії, за яких небезпека заподіяння шкоди правам позивача може бути очевидною, таким чином відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, а ч. 4 зазначеної статті передбачено, що адміністративний позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Із змісту статті 117 КАС України вбачається, що підставами забезпечення позову є: очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів; якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (якщо вони істотно суперечать чинному законодавству).

В пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено: судам необхідно врахувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом, поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.1 ст. 117 КАС України.

З вказаних норм законодавства вбачається, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, яка утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду по справі, оскільки згідно припису інспекції з благоустрою міста Ізмаїльської міської ради вбачається, що позивачу відмовлено у продовженні дозволу на розміщення зовнішньої реклами, в результаті чого встановлено в строк до 7 днів після отримання припису демонтувати стаціонарну наземну рекламну конструкцію по проспекту Мира, 7, м.Ізмаїл розташовану в місці, яке знаходиться в комунальній власності без дозволу.

Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, що відповідачем здійснюються такі дії, за яких небезпека заподіяння шкоди правам позивача може бути очевидною, через що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради до вирішення справи по суті вчиняти будь які дії по демонтажу зовнішньої рекламної конструкції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв