Ухвала суду № 66996993, 07.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1724/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южная судоремонтная компанія» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 року № 0006581401, від 09.08.2016 року № 0006571401,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Южная судоремонтная компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.08.2016 року № 0006571401, № 0006581401.

В обґрунтування свого позову ТОВ «Южная судоремонтная компанія» зазначило, що податкові повідомлення-рішення від 09.08.2016 року № 0006571401 та № 0006581401 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, а отже, є повністю незаконними і підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач проти позову заперечував, в письмових запереченнях зазначив, що висновки акту перевірки ДПІ відповідають вимогам чинного законодавства та є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення рішення є законними та скасуванню не підлягають.

В судове засідання представник відповідача не з'явився.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.08.2016 року № 0006571401. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.08.2016 року № 0006581401. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южная судоремонтная компанія» (код ЄДРПОУ 38622702) судовий збір в сумі 17 847,70 грн., сплачений квитанцією № 1936/з58 від 16.09.2016 року, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ «Южная судоремонтная компанія» в повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у період з 27.05.2016 року по 16.06.2016 року спеціалістами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Южная судоремонтная компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 282/14-03-14-01/38622702 від 24.06.2016 року (далі - акт перевірки), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 861 870,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 375 622,00 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: ТОВ «Южная судоремонтная компанія» не включено до даних до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку з виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за придбані товари та надані послуги за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року.

На підставі акту перевірки ДПІ 09.08.2016 року було оформлено податкові повідомлення-рішення:

- № 0006571401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5363142,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 340 786,00 грн.;

- № 0006581401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 861 870,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 332 675,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В період, що перевірявся позивач проводив господарські операції з підприємствами постачальниками: ТОВ «ІМПЕКСБУД», ТОВ «ТПК МОНОЛІТ», ТОВ «ТРАНСМАШ», ТОВ «ВАВІЛОН ІНЖИНІРІНГ», ТОВ «ЕЛЕКТРОЛЮКС», ТОВ «СІБОЛ», ТОВ «САЙРУС ГРУПП», ТОВ «ВЄКТОР-ПЛЮС», ТОВ «ЛЕД-ТЕК», ТОВ «РЕАЛ-ГРАНД-БУД» (ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ»), ПП «БІЛДІНГ СТАФ», ТОВ «БКФ «АРКАДА», ТОВ «БІЛДКАР», ТОВ «ВЕСТСТРОЙ», ТОВ «ДЕМО ГРУП», ТОВ «БК ЕКВАТОР», ТОВ «ГЕЛЕОНБУД», ТОВ «СТОЛИЧНІ ТОВАРИ», ТОВ «АБІОН РЕСУРС» (ТОВ «ІСІДА ГРУП»), ТОВ «АСГАРД-КОМ», ТОВ «НПЛ КОМ», ТОВ «ЯРМАКС Т», ТОВ «ФАВОР ГРУП ЛТД», ТОВ «КІНГ ГРУП».

Згідно до вимог пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючим зазначені первинні документи були дослідженні, але з незрозумілих обставин вони не були враховані при формуванні акту перевірки.

У той же час факт отримання товарів та послуг ТОВ «Южная судоремонтная компанія» від контрагентів-постачальників підтверджуються первинними документами, оформленими належним чином, а саме: договорами послуг, актами, договорами поставки товарів, товарно-транспортними накладними на його перевезення, видатковими та податковими накладними.

Висновки податкового органу щодо встановлених порушень з боку ТОВ «Южная судоремонтная компанія» базуються лише на висновках актів про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, в яких вказується про нікчемність укладених ними правочинів. При цьому, обставини конкретних правочинів, що вчинялись позивачем із вказаними контрагентами під чає перевірки не встановлювались, а факти безтоварності відповідних правочинів не перевірялись в іншій спосіб.

З даного приводу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вказані акти перевірок не є беззаперечним доказом нереальності взаємовідносин позивача з його контрагентом, оскільки відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.10 року у справі №21-573во10 та від 31.01.11 року у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова та видаткова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстр податкових накладних. Ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи відповідачем не доведено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарської операції з його контрагентами за період з 13.03.2013 року по 31.03.2016 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість, позивачем надано достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян