Ухвала суду № 66996973, 01.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/304/17

Головуючий у 1-й інстанції: Стадник С.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

01 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж.М.

за участю: секретаря судового засідання: Гіюка Дмитра Миколайовича

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Люлька Олександра Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 10.03.2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити дії. Окрім того, зобов'язано Війтівську сільську раду після набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

29.03.2017 року на адресу Липовецького районного суду Вінницької області від відповідача надійшов звіт про виконання вищезазначеного судового рішення.

11.04.2017 року Липовецьким районним судом Вінницької області за наслідками розгляду звіту постановлено ухвалу, якою на голову Війтівської сільської ради Замкову М.В. штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат та встановлено новий строк для подання звіту.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Позивач заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити із наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Липовецького районного суду від 10.03.2017 року зобов'язано Війтівську сільську раду протягом п'яти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, розглянути запити ОСОБА_2 за № 104-105, 107-113, 115, 117-140 від 26.01.2017 року про доступ до публічної інформації, у відповідності з вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації", а також протягом пятнадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням розглянути запити ОСОБА_2 за №101-103, 106, 114, 116 від 26.01.2017 року про доступ до публічної інформації, у відповідності з вимогами Закону України "Про звернення громадян" та зобов'язано відповідача після набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

26.03.2017 року постанова суду набрала законної сили, а 29.03.2017 року на адресу Липовецького районного суду від Війтівської сільської ради надійшов звіт про її виконання.

Зі змісту звіту слідує, що відповідачем розглянуто запити позивача за №101-103, 106, 114, 116 від 26.01.2017 року про доступ до публічної інформації, у відповідності з вимогами Закону України "Про звернення громадян", а запити за № 104-105, 107-113, 115, 117-140 від 26.01.2017 року про доступ до публічної інформації, у відповідності з вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації". Однак, зважаючи на те, що запитувана позивачем інформація складає 1260 сторінок, Війтівська сільська рада безкоштовно надала йому тільки перші 10 сторінок запитуваної інформації та повідомила ОСОБА_2, що решту документів буде надано після пред'явлення ним доказів оплати в сумі 4088,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Війтівська сільська рада подала звіт про виконання судового рішення з порушенням норм Закону № 2939-VI та КАС України, оскільки рішення в частині надання запитуваної інформації залишається невиконаним без поважних причин.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 267 КАС України встановлено порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема відповідно до частин 1-5 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено у Законі України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації ґрунтується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Крім того, згідно із частинами другою та третьою статті 21 Закону № 2939-VI у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Статтею 22 цього ж Закону встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках : 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Слід зазначити, що законодавча вимога щодо відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк є гарантією того, що надання інформації запитувачем не призведе до надмірних витрат розпорядника інформації, що може негативно вплинути на виконання ним свої повноважень. А вимога відшкодувати відповідні витрати має на меті перешкодити зловживанню правом на доступ до інформації.

Таким чином, аналіз вказаних правових норм дає суду підстави для висновку про те, що вирішальним при визначенні правомірності вимоги оплати витрат на копіювання та друк є виникнення у розпорядника інформації обов'язку надати великий обсяг інформації (10 сторінок) одному запитувачу на його вимогу.

Як свідчать матеріали справи, постановою Липовецького районного суду від 10.03.2017 року Війтівську сільську раду зобов'язано надати ОСОБА_2 відповіді на подані 26.01.2017 року 34 запити про доступ до публічної інформації, у відповідності з вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації" та на 6 запитів про доступ до публічної інформації, у відповідності з вимогами Закону України "Про звернення громадян". Загальна кількість копій документів на запитувану інформацію складає 1260 сторінок.

Як вбачається зі змісту звіту, поданого відповідачем до суду першої інстанції та не заперечувалося позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, Війтівською сільською радою надано ОСОБА_2 перших 10 сторінок запитуваної інформації та повідомлено останнього про необхідність оплатити пов'язані з копіюванням та друком документів. Вказані витрати розраховані відповідно до рішення виконавчого комітету Війтівської сільської ради №64 від 15.12.2016 року.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що надання Війтівською сільською радою відповіді на запити ОСОБА_2 на виконання постанови Липовецького районного суду від 10.03.2017 року, здійснено відповідно до Закону України Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому не вбачає в діях відповідача, як розпорядника інформації порушення вимог Закону.

Стосовно посилань позивача на те, що його вимога про надання інформації оформлена кількома запитами, а тому відповідач повинен був надати по 10 сторінок запитуваної інформації на кожен запит окремо, апеляційний суд звертає увагу на те, що з метою гарантування права на доступ до публічної інформації інших запитувачів та забезпечення нормального процесу здійснення своїх функцій та завдань, у разі надходження у один день численної кількості запитів від однієї і тієї ж особи, розпорядники інформації можуть об'єднувати вказані запити та надавати на них відповідь одним листом, а отже об'єднання запитів ОСОБА_2 які надійшли в один день не є порушенням Війтівською сільською радою статті 21 Закону № 2939-VI.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до відповідача таких заходів здійснення судового контролю за виконанням постанови Липовецького районного суду від 10.03.2017 року, як накладення штрафу та встановлення нового строку для подання звіту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За п.3 ч.1 статті 205 КАС України, розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і постановлення нової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області задовольнити повністю.

Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року за наслідками розгляду звіту, скасувати.

Ухвала суду оскарженню не підлягає(частина 11 статті 267 КАС України).

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 червня 2017 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.