Ухвала суду № 66996926, 30.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

судді Одеського апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.

по адміністративній справі № 815/1956/16

25.04.2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Одеської області про визнання незаконним та скасування наказу №584-к від 05.04.2016р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», наказу №7дк від 26.04.2016р., поновлення на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази прокурора Одеської області №584-к від 05.04.2016р. та Генеральної прокуратури України №7дк від 26.04.2016р. Поновлено позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності з 06.04.2016р. та стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 75389,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. Генеральна прокуратура України та прокуратура Одеської області подали апеляційні скарги на вказану постанову.

Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. зупинено апеляційне провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України.

Приймаючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходиться кримінальна справа №522/9869/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу України, яка має преюдиційний зв'язок із даною справою та може суттєво вплинути на результат її вирішення.

Не можу погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, у зв'язку з чим, керуючись ст.25 КАС України, вважаю за необхідне висловити окрему думку.

Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави та строки для обов'язкового зупинення провадження у справі та для випадків, коли суд має право зупинити провадження у справі, строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно п.3 ч.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

При цьому, неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з'ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Вважаю, що в даному випадку відсутні підстави для висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення кримінальної справи №522/9869/16-к, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду м.Одеси, оскільки відсутні будь-які причинно-наслідкові зв'язки між розглядом даних справ.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних наказів прокурора Одеської області №584-к від 05.04.2016р. та Генеральної прокуратури України №7дк від 26.04.2016р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі п.5 ст.43 Закону України «Про прокуратуру», ч.1 ст.8, п.5 ст.9, ст.ст.10-11, ст.13 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.

Тобто, у даному випадку має місце притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про прокуратуру» притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Вчинення дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об'єктивності є підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та являється окремою підставою для накладення на неї стягнення у вигляді звільнення з органів прокуратури.

При цьому, ні в Законі України «Про прокуратуру», а ні в Дисциплінарному статуті прокуратури України, затвердженому постановою Верховної Ради України від 06.11.1991р. № 1796-XII, не йдеться про можливість застосування даної підстави для звільнення, зокрема за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, виключно в разі притягнення особи до кримінальної відповідальності.

У зв'язку з цим, вирішення питання щодо правомірності звільнення позивача за порушення Присяги не залежить від наявності вироку суду, тому суд апеляційної інстанції безпідставно зупинив провадження в даній справі.

Варто зазначити, що в судовому засіданні 30.05.2017 року сторонами у справі висловлено заперечення щодо зупинення апеляційного провадження у справі №815/1956/16.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод також гарантується право на розгляд справи судом у розумні строки. У своїй практиці Європейським судом з прав людини встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі розумності строку.

Крім того, встановлюючи скорочені строки розгляду справ щодо звільнення з публічної служби, законодавець підкреслює особливу значимість цих справ та необхідність захисту порушених прав у найкоротший термін.

Враховуючи вищевикладене, доходжу висновку, що постановляючи ухвалу про зупинення апеляційного провадження у справі №815/1956/16 суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин п.3 ч.1 ст.156 КАС України.

Суддя: А.В. Бойко