Ухвала суду № 66995898, 06.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4885/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-кіпрське підприємство «ЛЕО ПОРТО» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2017 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-кіпрське підприємство «ЛЕО ПОРТО» до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської рад Небесного Андрія Івановича про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2017 року ТзОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «ЛЕО ПОРТО» звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської рад Небесного А.І., в якому просило визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів та зобов'язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради здійснити таку реєстрацію.

Ухвалою від 06 березня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова повернув позовну заяву ТзОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «ЛЕО ПОРТО» до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради та Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, у зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі суду від 21.02.2017 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «ЛЕО ПОРТО» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що у відповідності до ст. 108 КАС України вказівки на недоліки позовної заяви і спосіб їх усунення мають бути чіткими і зрозумілими.

Проте в ухвалі про залишення адміністративного позову без руху не було вказано конкретну суму судового збору, яка підлягає сплаті, не вказано кількість позовних вимог, за які необхідно сплатити кошти лише вказано, що оскільки позов ТзОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «JIEO ПОРТО» не відповідає вимогам, встановленим ст.106 КАС України, то такий слід залишити без руху, надавши позивачу термін по 03.03.2017р. для усунення недоліків такого, зокрема, для сплати судового збору у відповідному розмірі за кожну з позовних вимог та зазначення ім'я та по-батькові державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, який є відповідачем по справі.

У зв'язку з нечіткою вказівкою на суму судового збору, яка підлягає до сплати, а також відсутності вказівки на те, що мало місце заявлення кількох окремих позовних вимог, позивач вважав, що в даному випадку є єдина позовна вимога, яка складається з кількох дій, які випливають одна з одної, а тому сплатив кошти лише за одну вимогу у розмірі 1600 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції,.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.02.2017 року позовну заяву ТзОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «JIEO ПОРТО» залишено без руху та надано позивачу строк до 03.03.2017 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків шляхом сплати судового збору у відповідному розмірі за кожну з позовних вимог та зазначення ініціалів державного реєстратора - відповідача по справі.

На виконання вимог ухвали від 21.02.2017 року позивачем 02.03.2017 року подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, зазначивши ім'я та по-батькові державного реєстратора та долучивши квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1600 грн.

Незважаючи на подану заяву, Залізничний районний суд м. Львова повернув позовну заяву ТзОВ «Спільне українсько-кіпрське підприємство «JIEO ПОРТО» до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської рад Небесного Андрія Івановича про визнання дій протиправними.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач усунув не всі недоліки позовної заяви, оскільки сплатив судовий збір у відповідному розмірі лише за одну з позовних вимог немайнового характеру, а відтак, не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права і є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Частиною 3 ст. 106 КАС України передбачено, що позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що залишаючи без руху позовну заяву у зв'язку із несплатою судового збору суд зобов'язаний чітко встановити суму збору, яка підлягає сплаті. Проте, суд першої інстанції лише констатував, що позивачу слід сплатити судовий збір за кожну із позовних вимог.

Отримавши заяву про усунення недоліків позовної заяви із квитанцією, та вважаючи, що позивач не усунув недоліків такої заяви, суд першої інстанції мав можливість продовжити строк для усунення недоліків, при цьому зазначивши точну суму судового збору, яку позивачу слід сплатити.

Натомість, повернувши позовну заяву позивачу, суд позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Так, згідно до ч.4 ст.6 КАС, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що оскаржувана ухвала суддею першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання згідно ст. 204 КАС України є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки винесена із порушенням норм процесуального права, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 41, ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-кіпрське підприємство «ЛЕО ПОРТО» задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 березня 2017 року про повернення позовної заяви у справі № 462/875/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 08 червня 2017 року.