Постанова № 66994760, 06.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2017 року № 826/6837/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Центральної атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області за участю третьої особи - Миронівського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, визнання протиправними дій, поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Центральної атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області за участю третьої особи - Миронівського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

- визнати рішення Головного управління Національної поліції в Київській області в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню - протиправними;

- визнати дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо проведення атестації позивача - протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) центральної атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №85 о/с від 24.02.2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 (М-125040) на посаді інспектора Миронівського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 24.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірність його включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню та протиправність дій з боку суб'єкта владних повноважень щодо проведення атестації.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що він набрав достатню кількість балів за результатом тестування загальних навичок та професійних знань, відповідно до висновку прямого начальника - займаній посаді відповідає. З огляду на викладене, на думку позивача, його звільнення не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а відтак оскаржувані рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Головне управління НП в Київській області в своїх запереченнях просило суд в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, оскільки при винесенні оскаржуваних рішень та вчиненні дій діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України, а відтак наказ про звільнення позивача виданий з дотриманням Закону України «Про Національну поліцію».

В судове засідання належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники відповідача-2 та третьої особи не прибули, причину неявки суду не повідомили, письмових пояснень або інших документів, з яких можливо було б встановити їх відношення щодо заявлених позовних вимог не надали.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до п.п 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 року призначено інспектором як тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку пере атестування та установленням посадових окладів, про що Головним управлінням НП в Київській області видано наказ №1 о/с від 07.11.2015 року.

В подальшому, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління НП в Київській області звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пп.5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, підставою для видачі вказаного наказу зазначено атестаційний лист ОСОБА_1 від 03.02.2016 року.

Із вказаного атестаційного листа позивача вбачається, що у розділі ІІ «Висновки прямого керівника» начальником Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області зроблено запис - «Займаній посаді відповідає».

За результатами тестування на загальні здібності та навички та на знання законодавчої бази ОСОБА_1 набрав 51 та 33 бали відповідно.

При цьому, атестаційною комісією №2 ГУ НП в Київській області проведено з позивачем співбесіду, результати якої оформлено протоколом ОП №б/н від 22.12.2015 року, зі змісту якого вбачається, що за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення члени комісії дійшли до висновку, що позивача необхідно відправити на поліграф.

Згідно протоколу атестаційної комісії №2 ГУ НП в Київській області ОП №15.00002127.0008660 від 21.01.2016 року комісія пройшла до висновку, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, про що зроблено запис в розділ ІV атестаційного листа позивача.

28 січня 2016 року позивач подав до апеляційної атестаційної комісії північного регіону апеляційну скаргу на висновок атестаційної комісії №2 ГУ НП в Київській області.

З протоколу ОП №б/н Апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 03.02.2016 року вбачається, що скаргу позивача на висновок атестаційної комісії відхилено з підстав того, що у позивача низький рівень мотивації до подальшої служби в поліції, низький рівень знань нормативних документів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (даті також - Закон).

Відповідно до п. 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що вказаним Законом передбачена альтернатива вибору для працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

При цьому, прийняття таких осіб на службу до поліції свідчить про відповідність таких осіб вимогам до поліцейських, визначеним Законом.

Відповідно до ч. 1 статті 57 Закону, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно ч. 2 статті 57 Закону, атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містяться в п. 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Відповідно до ч. 3-5 статті 57 Закону, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства, суд прийшов до висновку, що прийняття рішення про проведення атестування відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестування може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестування, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестування для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі № 21-13а14.

Згідно з пп. 2 п. 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені ч. 2 статті 57 Закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних наказів якими, на виконання пп. 2 п.1 розділу IV Інструкції № 1465, затверджено списки поліцейських, які підлягають атестуванню та до яких включено позивача.

Відповідачем-1, в ході розгляду справи, не наведено підстав для проведення атестування позивача, передбачених ч. 2 статті 57 Закону та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад, за станом здоров'я чи у зв'язку з невиконанням службових обов'язків.

У спірних правовідносинах встановлено, що позивач прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції, шляхом видання наказу про призначення за його згодою на відповідну посаду (а не шляхом проходження конкурсу на посади), як визначено п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про Національну поліцію».

Так, наказом ГУ НП в Київській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с «По особовому складу», відповідно до п. 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено позивача, як такого, що прибув з МВС України, з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування.

У вказаному вище наказі міститься словосполучення «в порядку переатестування», однак, суд звертає увагу, що норми Закону України «Про Національну поліцію», у тому числі розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення», не передбачають процедури переатестування та не встановлюють додаткових підстав для атестування.

Отже, посилання в наказі ГУ НП в Київській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с «По особовому складу» на не передбачену зазначеним Законом процедуру переатестування не може створювати правових наслідків та не приймається судом до уваги.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що рішення ГУ НП в Київській області в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо проведення атестації позивача суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами п. 8 ч. 1 статті 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Системний аналіз наведених норм КАС України, дає підстави вважати, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень внаслідок проведення атестації ОСОБА_1, а само по собі визнання таких дій протиправними не поновлять прав позивача у спірних правовідносинах.

В той же час, аналізуючи висновок відповідача-2 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України, встановлює, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Разом з тим, АК №2 ГУ НП в Київській області не лише не зазначила мотивів, якими керувалися її члени при прийнятті до уваги або відхиленні обставин, в контексті ділових, професійних якостей позивача, його освітнього та кваліфікаційного рівнів тощо, що мають значення для прийняття рішення, але і не навела відповідного обґрунтування, яке стало підставою для висновку про те, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист не містить негативної інформації стосовно позивача, оскільки безпосередній керівник позивача характеризує його виключно позитивно.

При цьому, саме по собі зазначення у такому рішенні, що членами АК №2 ГУ НП в Київській області під час проведення атестування позивача досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які зібрано на поліцейського, а саме: декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»; інформацію з відкритих джерел, не дає підстави для однозначного висновку про належне дослідження таких матеріалів у їх взаємозв'язку з іншими фактами та обставинами, що мають значення та прийняття спірного рішення з урахуванням таких даних.

В запереченнях проти позову відповідач-1 зазначив про те, що підставою для прийняття рішення щодо невідповідності позивача займаній посаді стали встановлені комісією наступні мотиви: низький рівень мотивації до подальшої служби в поліції, низький рівень знань нормативних документів.

Проте, суд зазначає, що вказані мотиви не можуть слугувати самостійною підставою для прийняття висновку щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність.

З інформаційної довідки, дослідженої під час проведення атестування вбачається що, за період проходження служби позивач чотири рази притягувався до дисциплінарної відповідальності: 2008 рік - догана, 2009 рік - догана, 2010 рік - догана, 2008 рік - зауваження.

Однак, вказані обставини не повинні були бути прийняті до уваги атестаційною комісію, враховуючи положення статті 151 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), відповідно до яких якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Оскільки з дня застосування останнього дисциплінарного стягнення до позивача, минув рік, він вважається таким, що не мав дисциплінарних стягнень.

Водночас, в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відомості щодо проведення службових розслідувань відсутні, заохочувався 5 разів.

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача-2, оформлене протоколом ОП № 15.00002127.0008660 від 21 січня 2016 року, прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, зокрема: професійних якостей, освітнього рівня, досвіду праці, фізичної підготовки позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №2 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП № 15.00002127.0008660 від 21 січня 2016 року та рішення Апеляційної атестаційної комісії північного регіону, оформлене протоколом ОП №03/02/2016-3 від 03.02.2016 року щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, згідно з п. 5 ч. 1 статті 77 Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

В свою чергу, визначення терміну «службова невідповідність» Закон не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Метою проведення атестування для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону та Інструкції №1465, звільнення через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що також зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі № 21-13а14.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 19 Закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного рішення Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, з огляду на що, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до спірних відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до змісту статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, суд вважає, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п. 5 ч. 1 статті 77 Закону лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим ГУ НП в Київській області не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення; суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді, наприклад акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.

На підставі зазначених вище обставин, оскаржуваний наказ ГУ НП в Київській області від 24 лютого 2016 року №85 о/с «По особовому складу», в частині звільнення ОСОБА_1, інспектора Миронівського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції, з 24 лютого 2016 року зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, позивача належить поновити на посаді інспектора Миронівського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції з відновленням спеціального звання «майора поліції».

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69- 71, 122, 158-163, 256 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Київській області в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №2 Національної поліції в Київській області щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом ОП № 15.00002127.0008660 від 21 січня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №85 о/с від 24.02.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 (М-125040) на посаді інспектора Миронівського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора Миронівського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов