Постанова № 66994534, 30.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2017 року № 826/13821/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2015 № 2177-17 і податкове повідомлення-рішення, яким визначене податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік у сумі 25 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю податкових повідомлень-рішень відповідача, якими ОСОБА_1 визначені до сплати суми транспортного податку за 2015 і 2016 роки. Позивач вважає, що у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття цих оспорюваних рішень, оскільки запровадження податку у відповідних роках відбулося з порушенням визначеного чинним законодавством порядку встановлення місцевих податків і зборів. Також позивач стверджує, що за даними розрахунків вартості згідно з Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, автомобіль ОСОБА_1 не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році.

У судовому засіданні, 30.11.2016 представник позивача повністю підтримав завялені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у його письмових запереченнях проти позову. В тексті своїх заперечень представник податкової інспекції зазначив, що нарахування транспортного податку за 2015 і 2016 роки у розмірі по 25 000 грн. на адресу позивача здійснено згідно податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 № 2177-17 і від 30.06.2016 № 15864-13 у відповідності та в порядку, визначеному чинним законодавством. Об?єктом оподаткування став належний ОСОБА_1 транспортний засіб - легковий автомобіль марки Lexus «GX 460», державний номер НОМЕР_1.

У цьому судовому засіданні за згодою представників сторін суд, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) є власником легкового автомобіля марки Lexus (тип - Універсал-В), модель GX 460, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'єм двигуна 4608 см3.

09.06.2015 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 2177-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб (код платежу « 18011001») за 2015 рік у розмірі 25 000 грн. Це податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем поштою 30.06.2015, про що свідчить надана представником відповідача копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0421304535011.

Згодом, відповідач прийняв ще одне податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за № 15864-13 від 30.06.2016 про нарахування позивачу відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України до сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25 000 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та повернулося до податкової інспекції як не вручене 06.09.2016. Копія цього податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 з доказами надсилання надані суду представником відповідача у судовому засіданні 30.11.2016.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі по тексту - Закон № 71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України було введено новий податок - транспортний податок.

Так, згідно зі ст.ст. 10 та 265 ПК України (у редакції Закон № 71-VIII) транспортний податок віднесено до місцевих податків у складі податку на майно.

Нормами пп. 267.1.1, 267.1.2 п. 267.1, п. 267.4, пп. 267.5.1 п. 267.5, пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України (у редакції Закон № 71-VIII) встановлено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (при цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з абз. 1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 цього Кодексу, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Порядок складання та направлення (вручення) таких податкових повідомлень рішень регламентовано: в період до 16.02.2016 - Порядком складання та направлення (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447, та чинним на сьогодні Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254).

Крім того, Рішенням Київської міської ради № 58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 а саме: встановлений в місті Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено Положення про транспортний податок.

Положення п. 2 - 6 цього Положення про транспортний податок (додаток № 2 до рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923), що визначають платників, об'єкт та базу оподаткування транспортним податком, податковий період та порядок обчислення і сплати такого податку повністю кореспондуються з наведеними вище нормами Кодексу.

В подальшому, 24.12.2015 прийнято Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі по тексту - Закон № 909-VIII).

Так, п. 73 цього Закону підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено в такій редакції. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (а саме Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66), виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Закон № 909-VIII набрав чинності з 01 січня 2016 року.

Аналогічні зміни рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103 було внесено до додатка 2 до рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» від 23.06.2011 № 242/5629, в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/823.

Так, рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 № 103/103 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923)» та викладено пункт 2.1 розділу 2 у такій редакції: «2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті", а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.

Таким чином, у випадку прийняття Київською міською радою рішення від 11.02.2016 № 103/103 мало місце не встановлення нового транспортного податку та/або внесення змін до розміру його ставки, а лише змін до вимог до об'єкта оподаткування таким податком, що було зумовлено внесенням змін до ПК України згідно з Законом № 909-VIII.

Надаючи оцінку посиланням позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для нарахування йому транспортного податку у 2015 та 2016 роках суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність.

Пунктом 4.4 ст. 4 ПК України встановлено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п. 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 10.3 ст. 10 цього Кодексу передбачено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до п. 12.3, п. 12.5 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

Також за змістом одного з принципів податкового законодавства - стабільності, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Суд вважає, що термін «бюджетний період» відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПК України може бути застосований для цілей цього Кодексу в тому значенні, що наведене в Бюджетному кодексі України.

В розумінні ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, з контексту наведених норм права суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII та положення рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» від 28.01.2015 № 58/823 щодо встановлення нового податку - транспортного податку вводяться в дію з початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто, з 01 січня 2016 року), та про виникнення у власників транспортних засобів, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см обов'язку по сплаті названого податку саме з січня 2016 року.

Крім того, з урахуванням того, що оскільки транспортний податок введено в дію Законом № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, та введено в дію в місті Києві рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923, у той час, як Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII та рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 11.02.2016 № 103/103 лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для застосування у 2016 році положень вказаних нормативно правових актів.

При цьому, суд зважає на те, що норма п. 4 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII, відповідно до якої в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», в силу п. 7.3 ст. 7 ПК України не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Як вже зазначалось вище по тексту судового рішення, відповідно до норм пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону № 909-VIII) об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно з п. 2 зазначеної Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п. 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до п. 4 цієї Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики).

Пунктом 14 зазначеної Методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378 гривень.

Відповідачем не надано до суду інформації щодо розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, належного відповідачу.

Водночас, згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA), виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, його вартість складає 1 006 308,64 грн., що не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500 грн. та відповідно не є об'єктом оподаткування транспортним податком.

При цьому, суд зазначає, що виходив з того, що нормативний середньорічний пробіг транспортного засобу визначається відповідно до Додатку 2 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66) Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та становить 27 000 км на рік.

Згідно з пунктом 12 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів встановлено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Згідно наданої інформації позивачем пробіг належного йому транспортного засобу становить 55 000 км, а відтак середньо ринкова вартість транспортного засобу становить 1 023 533,15 грн., що менше за встановлену законом на 2016 рік вартість у розмірі 1 033 500 грн.

Всупереч вимог процесуальних норм відповідачем (суб'єктом владних повноважень) не наведено доводів стосовно того, що транспортний засіб, належний позивачу, є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 та 2016 роках, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 2177-17 і від 30.06.2016 № 15864-13 є такими, що підлягають скасуванню як протиправні.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 67 - 71, 94, 158 - 165, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.06.2015 № 2177-17 та від 30.06.2016 № 15864-13.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов