Постанова № 66993998, 06.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1397/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання- Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2017 року №0002631409 та №0002641409,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Родос-15» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2017 року №0002631409 та №0002641409.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що було проведено позапланову виїзну перевірку з питань додержання вимог податкового законодавства ТОВ «Родос-15» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт №34/15-32-14-09/39565546 від 10.02.2017р. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Родос-15»: 1) п.44.1 ст.44, ч. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України; 2) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України; ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. На підставі зазначених висновків, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 року №0002631409 та №0002641409. Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач отримало з Єдиного реєстру податкових накладних зареєстровані податкові накладні за період з 04.08.2015р. по 22.09.2015р., які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, позивач зазначає, що податковому органу було подано відповідні договори та первинні документи, що підтверджують реальність угоди між ТОВ «Родос-15» та ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» за відповідний період, у звязку з чим, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомленні-рішення є неправомірними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у адміністративному позові.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували зазначивши, що було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Родос-15» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт 34/15-32-14-09/39565546 від 10.02.2017р. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Родос-15»: 1) п.44.1 ст.44, ч. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України; 2) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України; ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у звязку з чим, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 30.01.2017р. по 03.02.2017р. посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області на виконання Ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Базан Л.Т. від 19.01.2017р. справа №607/5818/16-к була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Родос-15» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт 34/15-32-14-09/39565546 від 10.02.2017р. (Т.1, а.с.13-28)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Родос-15»:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, ч. «а» п.198.1, ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 30765грн., у тому числі: за серпень 2015 року на загальну суму 11105грн.; за вересень 2015 року на загальну суму 19660грн.;

2)п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України; ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 27688грн. у т.ч. у 2015 році у сумі 27688грн.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки, ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 року:

-№0002631409, яким ТОВ «Родос-15» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 27688грн. (Т.1, а.с.11)

-№0002641409, яким ТОВ «Родос-15» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 30765грн. (Т.1, а.с.10)

У акті перевірки зазначено, що під час перевірки дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Родос-15» із ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» за період діяльності із 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено завищення показників податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 30765 грн. у т.ч.: у серпні 2015 року на 11105грн., у вересні 2015 року на 19660грн. Також, відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що ТОВ «Родос-15» у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. мало взаємовідносини по придбанню ТМЦ (паливо и запчастини) з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» на загальну суму 184591,20грн. (в т.ч. ПДВ 30765,20грн.) в т.ч. по періодах: серпень 2015 року 66630,60грн., в т.ч. ПДВ 11105,10грн.; вересень 2015 року 117960,60грн., в т.ч. ПДВ 19660,10грн.

Дослідженням господарських правовідносин позивача, оподаткування яких становить предмет спору у справі, судом з'ясовано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» (продавець) та ТОВ «Родос-15» (покупець) було укладено договір поставки №60 від 04.08.2015р. Згідно вказаного договору, продавець зобовязується передати у власність покупця запчастини до автомобіля ГАЗ-33021 і нафтопродукти, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар. (Т.1,а.с.31-33)

На підтвердження отримання від ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» запчастини до автомобіля ГАЗ-33021 і нафтопродуктів надано до суду видаткові накладні: №РН-0000157 від 04.08.2015р., №РН-0000155 від 04.08.2015р., №РН-0000158 від 14.08.2015р., №РН-0000200 від 02.09.2015р., №РН-0000201 від 02.09.2015р., №РН-0000202 від 14.09.2015р., №РН-0000157 від 04.08.2015р. у яких відсутні відомості про місце складання вказаних документів (Т.1, а.с.34-40) Разом з цим, у видаткових накладних №РН-0000157 від 04.08.2015р. та №РН-0000157 від 04.08.2015р.: відсутній підпис постачальника та відповідальної особи за отримання матеріальних цінностей, а також ініціали та прізвища осіб; відсутні печатки з боку контрагентів.

До суду позивачем надано податкові накладні: №10 від 14.08.2015р., №9 від 04.08.2015р., №5 від 04.08.2015р., №3 від 02.09.2015р., №12 від 14.09.2015р., №44 від 22.09.2015р., №2 від 02.09.2015р. (Т.1, а.с.123-133) При цьому, відповідно до акту перевірки, за вказаними податковими накладними накладними встановлено неможливість постачання товарно-матеріальних ТОВ «Нафта Торг-ЛТД».

Позивачем надо до суду платіжні доручення та виписки по рахунку (Т.1,а.с.107а-122), подорожні листи та (Т.1, а.с.134-252), однак вказані документи не свідчать про товарність операцій.

Як зазначено у п.3.1 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2, надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером (п.3.6 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»).

Відповідно до приписів наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1) застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

Позивачем не надано до суду жодного доказу належного оприбуткування товарів, одержаних внаслідок здійснення операцій з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», оскільки аналітичний облік активів повинен здійснюватись відповідно до належно оформлених документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Досліджені судом документи, відомість з обліку талонів на паливо, акти списання товарів не свідчать про належне оприбуткування позивачем запчастини до автомобіля ГАЗ-33021 і нафтопродуктів нібито одержаного внаслідок здійснення операцій з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД»

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, позивачем не доведено документально реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», яка відображена у податковому обліку позивача.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується порушення позивачем вимог ч. «а» п.198.1, ст.198 Податкового кодексу України

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Звідси, витрати, задекларовані позивачем за операціями з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД»

не можуть враховуватись для визначення об'єкту оподаткування.

Відтак, факт заниження позивачем податку на прибуток у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік підтвердився під час судового розгляду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 по справі №826/3939/15: «… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. (…) недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …».

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що податкові накладні, виписані ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», не надають права ТОВ «Родос-15» на формування податкового кредиту за відповідний податковий період. Оцінюючи господарську діяльність позивача суд виходить з того, що навіть при чинному, дійсному правочині (який формально не має правових вад, недоліків тощо), можуть здійснюватися фіктивні операції, які не мають ділової мети і спрямовані на мінімізацію податкового зобов'язання (одержання податкової вигоди).

Таким чином, знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, ч. «а» п.198.1, ст.198 Податкового кодексу України та п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України; ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку за періоди, зазначені в акті перевірки 34/15-32-14-09/39565546 від 10.02.2017р.

Звідси, нарахування податкових зобов'язань, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є правомірним.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0002631409 та №0002641409 прийняті 23.02.2017 року відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2017 року №0002631409 та №0002641409 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2017 року №0002631409 та №0002641409 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 06 червня 2017 року.

СуддяБалан Я.В.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2017 року №0002631409 та №0002641409 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 06 червня 2017 року.