Постанова № 66993703, 02.06.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2017 р. Справа №805/1517/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача ОСОБА_1;

відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариства «Донецьк - авто» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, у якій просило визнати протиправними дії Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо відмови у списанні податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» в сумі 25 980, 93 грн. та зобовязати Словянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» в сумі 25 980, 93 грн.

Позивач зазначив, що ним до відповідача була направлена заява від 15.11.2016 року про визнання безнадійним та списання боргу з орендної плати за земельні ділянки, що виник внаслідок форс-мажорних обставин. Податковий орган листом від 08.12.2016 року № 20999/10/05-22-17 відмовив у задоволені заяви, оскільки Сертифікат (висновок) Торгово промислової палати України № 4744/05-4 від 12.11.2014 року, який був наданий підприємством до податкового органу не може бути підставою для визнання безнадійним та списання заборгованості у розмірі 25 980, 93 грн. з орендної плати з юридичних осіб.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення проти позову, у яких зазначив, що відмовляючи визнати податковий борг безнадійним та списати його контролюючий орган діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та встановив такі обставини.

Позивач, Публічне акціонерне товариства «Донецьк - авто» (код ЄДРПОУ 03112840, Донецька область, 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 95 «а») є юридичною особою та перебуває на обліку у Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розбивкою річної суми грошового зобовязання рівними частками за місяцями, у відповідності до якої визначені щомісячні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності на 2014 рік у з січня по листопад у розмірі 2 886,92 грн. та у грудні у розмірі 2 886,94 грн. за земельну ділянку площею 11464,0000 з терміном сплати до 30 числа кожного місяця поточного року, загальна сума складає 34 643,06 грн.

Відповідно до Сертифікату (висновок) Торгово промислової палати України № 4744/05-4 від 12.11.2014 року, Публічному акціонерному товариству «Донецьк - авто» засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.05.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів.

Також суд зазначає, що ухвалою суду про витребування доказів від 15 травня 2017 року у адміністративній справі № 805/1517/17-а суд витребовував від Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» належні письмові докази на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання позовної заяви та на представництво інтересів Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» у суді.

На виконання вимог ухвали суд від 15 травня 2017 року, позивачем надано суду довіреність від 01.10.2016 року, якою Генеральний директор ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_4, які діють на підставі статуту уповноважують ОСОБА_1 бути представником Товариства у судах, органах державної виконавчої служби та інших органах державної та виконавчої влади, підприємствах установах з наступними правами, в тому числі: …. підписувати та подавати від імені Товариства заяви, листи, клопотання, скарги, іншу вихідну кореспонденцію.

Таким чином, позивачем надано суду належний письмовий доказ на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання позовної заяви та на представництво інтересів Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» у суді.

Судом встановлено, що позивач 15.11.2016 року звернувся до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання орендної плати за земельні ділянки за квітень листопад 2014 року у сумі 23 095, 36 грн. (що місячно у сумі 2 886, 92 грн.) та за грудень 2014 року у сумі 2 886, 94 грн.

Листом від 08.12.2016 року № 20999/10/05-22-17 відмовив у задоволені заяви, оскільки Сертифікат (висновок) Торгово промислової палати України № 4744/05-4 від 12.11.2014 року, який був наданий підприємством до податкового органу не може бути підставою для визнання безнадійним та списання заборгованості у розмірі 25 980, 93 грн. з орендної плати з юридичних осіб.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом № 1669-VІІ.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.288.1. ст.288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 ПК України.

Судом встановлено що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинним у період з квітня 2014 року по грудень 2014 року.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та ПК України вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України. Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053.

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Словянськ Донецької області.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Словянськ Донецької області у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширювались на позивача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції у період з серпня 2015 року по лютий 2016 року.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669 мала пряму дію та не вимагає додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин.

З матеріалів справи видно, що позивач звертався до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин та отримано відповідний сертифікат.

Тобто, у період з квітня 2014 року по грудень 2014 року позивач був звільнений від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності площею 11464, 0000 га., розташованою за адресою: 84100, м. Словянськ, траса Київ Довжанський, буд. 6.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п.14.1 ст. 14, ст.101 ПК України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376. (далі Порядок № 577)

Відповідно до п. 14.1.11.ч. 4.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у звязку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ст. 101 ПК України та Порядку № 577, документом-підставою для прийняття керівником(заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), є відповідний сертифікат(висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до ст. 101 Кодексу.

Відповідно до пп.101.1, 101.2.4 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, в тому числі податковий боргу платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 101.5 ст. 101 ПК України, передбачено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У розділі ІІІ вказаного Порядку №577 зазначено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вважається день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили. Документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин є Сертифікат (висновок) Торгово - промислової палати України.

Сертифікатом від 12.11.2014 року № 4744/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо позивача.

Згідно п.4.1. Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

На виконання зазначених приписів позивач листом від 15.11.2016 року звернувся до податкового органу з відповідною заявою про списання безнадійного податкового боргу, проте отримав відповідь про відмову в списанні податкового боргу у звязку з тим, що Сертифікат (висновок) Торгово промислової палати України № 4744/05-4 від 12.11.2014 року, який був наданий підприємством до податкового органу не може бути підставою для визнання безнадійним та списання заборгованості у розмірі 25 980, 93 грн. з орендної плати з юридичних осіб.

Як видно з матеріалів справи загальна сума податкового боргу, який позивач просив списати складає 25 980, 93 грн.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що сума податкового боргу з орендної плати за землю позивача у розмірі 25 980, 93 грн. за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року за земельну ділянку є безнадійною та підлягає списанню відповідно до Податкового кодексу України.

Отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, в сумі 3 200,00 грн., здійснені позивачем, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо відмови у списанні податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» (код ЄДРПОУ 03112840) з орендної плати за землю в сумі 25 980, 93 грн.

Зобовязати Слов'янську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Публічному акціонерному товариству «Донецьк - авто» з орендної плати за землю в сумі 25 980, 93 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Донецьк - авто» (код ЄДРПОУ 03112840) судовий збір в сумі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883094).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 02 червня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 07 червня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.