Постанова № 66993659, 07.06.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 р. Справа №818/673/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бондаря С.О., суддів - Кунець О.М., Опімах Л.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час просрочки, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочки, а також три проценти річних від простроченої суми; стягнення моральної шкоди в сумі 86040 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 15.10.2013 він звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 у справі №6а/577/108/13 (577/4572/13-а) про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2008 рік в сумі 2095 грн. Проте, лише 30.04.2017 року на картковий рахунок позивача було перераховано 2095 грн. В той же час, йому не було виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому просить суд зобовязати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми та стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 86040 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Крім того, в письмовій заяві, що надійшла до суду, справу просить розглядати без його участі (а.с.33).

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, заперечення на позовну заяву, доказів поважності неприбуття або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представника відповідача за наявними в ній доказами.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно зі ст. ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 у справі №6а/577/108/13 (577/4572/13-а) про стягнення на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2008 рік в сумі 2095 грн.

30.03.2017 року на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшло 2095 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасне виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Так, частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (Закон № 4901-VI), держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 №845 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників-у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За приписами пункту 50 Порядку компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Згідно п. 51 Порядку у рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Як встановлено судом, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2013 №6/577/108/13 виконано відповідачем 30.03.2017 року шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2095 грн. на картковий рахунок позивача, що підтверджується витягом з карткового рахунку ОСОБА_1 (а.с.17).

Тому Державною казначейською службою України прийнято рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 23.05.2017 №41, яким нараховано компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа, виданого 10.10.2013 Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі №6а/577/108/13 (а.с.35).

Тобто, відповідачем прийнято рішення про виплату компенсації позивачу в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за весь час прострочення платежу.

Проте, на час розгляду справи, вказана сума компенсації залишається невиплаченою.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів про виплату позивачу компенсації, суд приходить висновку про необхідність зобовязати Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Конотопського міськрайсуду від 13.09.2013 у справі №6а/577/108/13 (577/4572/13-а), нараховану рішенням Державної казначейської служби України від 23.05.2017 року №41.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у звязку з невиконанням грошових зобовязань за час прострочення виконання грошового зобовязання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 11 цього Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави виникнення цивільних прав та обовязків між позивачем та відповідачем відсутні, а тому приходить до висновку що між позивачем та відповідачем не існують цивільні відносини, зокрема зобовязального характеру.

За таких підстав норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобовязань, до спірних правовідносин, що виникли у звязку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 86040 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не надано суду доказів спричинення йому моральної шкоди, в чому вона полягає, не доведено причинних звязків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача. Тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобовязання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобовязати Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) виплатити ОСОБА_1 (вул. Щаслива, 4, м.Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Конотопського міськрайсуду від 13.09.2013 у справі №6а/577/108/13 (577/4572/13-а), нараховану рішенням Державної казначейської служби України від 23.05.2017 року №41.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя C.О. Бондар

судді: Л.М. Опімах

ОСОБА_2